Справа № 22ц-382 / 10 Головуючий у І інстанції - Луньова Т.М.
Категорія № 45 Доповідач - Свистун О.В.
02 березня 2010 року місто Луцьк
Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі колегії суддів:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.
суддів Свистун О.В., Подолюк В.А., .
при секретарі Матюхіній О.Г.,
з участю позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідачів ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про встановлення земельного сервітуту
за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 15 січня 2010 року
ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про усунення перешкоду користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану та встановлення земельного сервітуту, покликаючись на те, що відповідачі приватизували земельну ділянку і влаштували огорожу, що перешкоджає їй проходити на свою земельну ділянку, яка належить їй на праві власності, та користуватися нею. Вважає, що єдиним можливим варіантом встановлення земельного сервітуту є тільки варіант проходу по земельній ділянці відповідачів, яки є найближчим та найменш обтяжливим.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 15 січня 2010 року позов задоволено частково.
Зобов'язано відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 . усунути перешкоди в користуванні позивачкою ОСОБА_2 належною їй земельною ділянкою АДРЕСА_1 шляхом встановлення безстрокового, безоплатного земельного сервітуту на користування земельною ділянкою площею 7 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1 у м. Ковелі, що належить на праві приватної власності відповідачам
ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх неповнолітнім дітям ОСОБА_7 і ОСОБА_8, ОСОБА_6 ., з метою нормального господарського використання позивачкою ОСОБА_2, а також її чоловіком ОСОБА_9, належної позивачці земельної ділянки АДРЕСА_1 у м. Ковелі, а саме для проходу на зазначену земельну ділянку через земельну ділянку, належну відповідачам у справі, відповідно до схеми зони дії сервітуту, розробленої ТзОВ «Технічне бюро кадастру», яке є додатком до позову.
З метою забезпечення прав власників земельної ділянки, щодо якої встановлено сервітут, визначити час користування позивачем ОСОБА_2 та членом її сім'ї ОСОБА_9 частиною земельної ділянки площею 7 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1 у м. Ковелі, що належить на праві приватної власності відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх неповнолітнім дітям ОСОБА_7 і ОСОБА_8, ОСОБА_6 . - з 08.00 години до 21.00 години.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 7 грн. 60 коп. з кожного.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6. вказують на незаконність рішення суду із-за не повного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та постановити нове, яким в задоволені позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідачі вказують, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що потреби позивача в доступі до земельної ділянки, яка їй належить на праві приватної власності, не можна задовольнити іншим способом. Вважають, що висновок спеціалістів ТзОВ «Технічне бюро кадастру» не може бути покладений в основу рішення, оскільки зроблений без виходу на місцевість, не розглянуто інших можливих варіантів доходу до земельної ділянки, яка використовується позивачем для огородництва. А відтак задоволення позовних вимог позивача є порушенням права власності відповідачів на земельну ділянку.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали з підстав у ній зазначених.
Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1, апеляційну скаргу заперечили, оскільки вважають, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі,
перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду - до скасування з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 374 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та складається із двох ділянок, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, який виданий 03 травня 2007 року /а.с.7,8/. Цільове призначення даної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 441 кв.м. єдиним масивом, за адресою АДРЕСА_3. Цільове призначення цієї ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку /а.с. 26,27/.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки ОСОБА_2, яка знаходиться не біля житлового будинку та використовується для огородництва, можливе саме таким способом, оскільки це найкоротший та зручний шлях до земельної ділянки позивача. Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно із ст.. 98 ЗК України право земельного сервітуту - є право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне, постійне або строкове користування чужою земельною ділянкою.
Із пояснень відповідачів, позивача, їх представників, свідків допитаних в суді першої інстанції слідує, що пройти до земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 можна іншим шляхом, тільки відстань до неї значно більша та становить біля 500 м./ а.с. 113, 150-152/.
Отже, судом встановлено, що доступ до земельної ділянки позивача, яка розташована не біля житлового будинку, може бути задоволений іншим способом. А доступ до земельної ділянки на якій знаходиться житловий будинок у позивача є вільним.
Доказів, які б спростовували доводи відповідачів щодо можливих інших варіантів доходу до земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_2, остання як того вимагає ст.. 60 ЦПК України суду не надала.
Крім того, відповідно до ст.. 98 ЗК України встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Таким чином, суд першої інстанції встановлюючи земельний сервітут при виборі способу користування обслуговуючою ділянкою не врахував вимоги чинного законодавства щодо обрання варіанту, при якому власник обслуговуючої ділянки матиме якомога більше можливостей для задоволення власних інтересів від використання належної йому земельної ділянки.
Отже, із-за неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального права рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові повністю.
Відповідно до ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки в задоволені позову слід відмовити, отже не підлягають стягненню і понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 218,88 ЦПК України, ст.. 98ЗК України, ст.. 401 ЦК Укураїни, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 задоволити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 15 січня 2010 року в даній справі в частині задоволення позову скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом встановлення земельного сервітуту - відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підпис/ /підпис/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду О.В.Свистун
/підпис/ /підпис//підпис/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду О.В.Свистун