Справа № 22ц-380/10 Головуючий у 1 інстанції - Миронюк М.Г.
Категорія - 52 Доповідач - Здрилюк О.І.
18 березня 2010 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів: Здрилюк О.І., Киці С.І.,
при секретарі - Савчук О.В.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
пр-ка позивача - ОСОБА_2,
пр-ка відповідача - Лебедюк І.О.,
третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальної допомоги та відпускних і зобов'язання продовжити контракт за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонннного суду від 30 грудня 2009 року,
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 30 грудня 2009 року в позові ОСОБА_1 в даній справі відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
Вважає, що допущено невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами було укладено трудовий договір у формі контракту на строк з 01.09.2006 року по 31.08.2009 року, який ними підписано 31.08.2006 року і по закінченню строку дії якого, з дотриманням відповідачем всіх умов цього контракту, позивача правомірно звільнено 31.08.2009 року.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено контракт найму керівника закладу освіти, який підписано сторонами 31.08.2006 року та згідно якого ОСОБА_1 призначена на посаду завідувача дитячого навчального закладу № 8 міста Ковеля на строк з 01.09.2006 року по 31.08.2009 року (а.с.8-9).
У відповідності до вимог п.6.2 даного контракту за два місяці до його закінчення, а саме 26.06.2009 року відповідач попередив позивача про те, що контракт продовжено не буде (а.с.50).
Наказом відповідача № 55-К від 31.08.2009 року позивача звільнено із займаної посади в зв'язку із закінченням строку дії контракту (а.с.10).
Частиною 3 статті 21 КЗпП України визначено, що сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно ч.1 ст.31 Закону України «Про дошкільну освіту» трудові відносини у системі дошкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Закону України «Про освіту» педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють педагогічні працівники, перелік посад яких встановлюється Кабінетом Міністрів України і вони приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом.
Завідувач дошкільного навчального закладу відноситься до посад педагогічних працівників, перелік яких затверджено постановою КМ України № 963 від 14.06.2000 року.
Таким чином, починаючи з 2000 року, позивач могла займати посаду завідувача дитячого навчального закладу № 8 міста Ковеля лише шляхом укладення контракту.
Колегія суддів вважає безпідставними покликання позивача на ту обставину, що відсутність записів в трудовій книжці про укладення з нею контрактів, а також що повторні переукладення таких контрактів слід вважати укладенням трудового договору на невизначений строк. При цьому враховує наступне.
Згідно ч.2 ст.39-1 КЗпП України вважаються такими, що укладені на невизначений строк трудові договори, що були укладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23.
А згідно ч.2 ст.23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, передбачених законодавчими актами.
З врахуванням вищенаведених законодавчих правових норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання контракту безстроковим трудовим договором.
Відсутність записів у трудовій книжці позивача про укладення з нею контрактів не впливає на правильність ухваленого судового рішення, оскільки позивач на посаду завідувача дитячого навчального закладу № 8 міста Ковеля вперше була прийнята 06.09.1984 року, а зміни в законодавство щодо обов'язкової форми трудового договору у вигляді контракту на право зайняття таких посад внесено в 2000 році. Оскільки позивач продовжувала займати цю ж посаду і в цьому ж дитячому закладі, то й не було необхідності вносити додаткові аналогічні записи. А дата звільнення позивача є вірною, оскільки днем звільнення є останній день роботи працівника.
Покликання апелянта, що судом неправомірно зроблено висновок про неможливість переукладення з нею нового контракту через низькі моральні якості не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції наведене повне та об'єктивне обґрунтування щодо цієї обставини.
Відповідно у суду і не було підстав для вирішення питання про застосування відносно позивача ст.22 КЗпП України.
Враховуючи наведене, к олегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ковельського міськрайонннного суду від 30 грудня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді