Справа № 22ц-372/10 Головуючий у 1 інстанції: Пономарьова О.М.
Категорія: 37 Доповідач: Веремчук Л.М.
10 березня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Мудренко Л.І.,
суддів Веремчук Л.М., Русинчука М.М.,
при секретарі Губарик К.А.,
за участю:
представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на майно в порядку спадкування за апеляційною скаргою відповідача на рішення Ківерцівського районного суду від 2 грудня 2009 року,
Рішенням Ківецівського районного суду від 02.12.2009 року позов ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_6 задоволено.
Визнано недійсним заповіт, складений 18.09.2007 року ОСОБА_8 та визнано за ОСОБА_6 в порядку спадкування право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Не погоджуючись із рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у позові або направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт складено і засвідчено від імені спадкодавця з порушенням вимог чинного законодавства.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи, підтверджений дослідженими в судовому засіданні доказами.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1252 ЦК, ст. ст.40 Закону України «Про нотаріат», п.п.15,18 Постанови КМ України «Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених» (далі - Постанова) заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні і прирівнюється до нотаріально посвідчених заповітів.
Згідно ч.2 ст.1253 ЦК, п.п.15,18 Постанови при посвідченні заповітів у випадках, встановлених ст.1252 ЦК присутність не менш як двох свідків є обов»язковою.
В силу ч.1 ст.1257 ЦК заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним, що, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК, тягне його недійсність.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2007 року завідуючим неврологічним відділенням Ківецівської центральної районної лікарні ОСОБА_9 складено і посвідчено заповіт від імені ОСОБА_8, згідно якого він заповів квартиру АДРЕСА_1 Волинської області малолітнім онукам: ОСОБА_7, ОСОБА_6 та тещі - ОСОБА_3 (а.с.27)
При цьому заповіт був посвідчений особою, якій не було надано таке право та без участі свідків. Суд правильно дав оцінку показанням свідка ОСОБА_10 щодо її присутності в палаті хворого ОСОБА_8 на момент посвідчення заповіту, тому факту, що її прізвище та підпис відсутні в заповіті, що текст заповіту їй не зачитувався вголос, як це передбачено Постановою.
Із графіка чергувань вбачається, що завідуючий відділення 18.09.2007 року не чергував у лікарні (а.с.72), а тому не мав права посвідчувати заповіт.
Все це дало суду підстави прийти до правильного висновку про те, що заповіт було складено й засвідчено з порушенням вимог закону, доводи позивача є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи.
Щодо доводів апелянта про те, що правильність посвідчення заповіту була перевірена державним нотаріусом, а тому він вчинений правомірно, не може бути підставою для визнання цього заповіту дійсним при наявності вищевказаних порушень.
З цього випливає, що у разі недотримання законодавчо визнаних вимог щодо форми заповіту, такий заповіт є недійсним і не повинен виконуватися, спадкування має здійснюватись за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1266 ЦК внуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Рішенням Ківецівського районного суду від 26.05.2009 року встановлено, що спірна квартира за АДРЕСА_1 у місті Ківерці належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_11 по Ѕ частини кожному (а.с.15-16).
Після смерті ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_1), спадщину прийняли чоловік ОСОБА_8 та їх дочка ОСОБА_12 (ОСОБА_12), вступивши у фактичне володіння спадковим майном по 1/4 кожному (Ѕ : 2 = 1/4 ) про що свідчить будинкова книга на спірну квартиру.
Після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 спадщина відкрилась на 1/4 частини квартири. Спадкоємцями останньої є її діти: ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і батько - ОСОБА_8 Кожному із них належить по 1/12 частини спадкового майна.
Отже, на час смерті спадкодавцю ОСОБА_8 належало10/12 частин спірної квартири ( Ѕ + 1/4 + 1/12 = 10/12), на яку відкрилась спадщина і яку успадкували його онуки: ОСОБА_6 та ОСОБА_7. по 5/12 кожній.
Враховуючи наведене суд прийняв правильне рішення про визнання за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частини спірної квартири в порядку спадкування за законом (1/12 частини після смерті матері + 5/12 після смерті діда = 6/12 абоЅ).
Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні і яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Виходячи з меж апеляційного розгляду, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ківерцівського районного суду від 2 грудня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: