Справа № 22-Ц-290/10 Головуючий в 1-й інстанції Галушка О.Г.
Категорія 2 Доповідач Карпук А.К.
25 лютого 2010 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі
головуючого судді Стрільчука В.А.
суддів - Карпук А.К.,Здрилюк О.І.
при секретарі Савчук О.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ново-волинського міського суду від 23 грудня 2009 року,-
В апеляційній скарзі відповідач, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Рішенням Нововолинського міського суду від 23 грудня 2009 року задоволено позов ОСОБА_1
Припинено право власності на частку спільної квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, стягнуто на її користь з ОСОБА_1 вартість цієї частки в розмірі 55 047 грн. 50 коп., внесену на депозитний рахунок суду згідно з квитанцією № 33/56 від 2 грудня 2009 року ВАТ «Державний Ощадний банк». Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку вказаної квартири.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 550 грн. судового збору, 30 грн. витрат на ІТЗ, 520 грн. за проведення експертизи, 275 грн.25 коп. витрат на послуги банку за здійснення грошової операції, всього 1375 грн. 72 коп. судових витрат.
В судовому засіданні відповідач та її представник апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити, позивач та її представник апеляційну скаргу заперечили.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що стверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а.с. 6-9/
Згідно з технічним паспортом, вказана квартира є однокімнатною, з усіма зручностями, загальною площею 31.3 кв.м./а.с.6-7/
Сторони набули права власності на спірну квартиру на підставі спадкування за заповітом, складеним спадкодавцем ОСОБА_5, яка померла 29.11.2002 року./а.с.9-10/.
Крім вказаної квартири, сторонам на праві приватної власності належать ще й інші квартири. Зокрема, позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2, відповідач ОСОБА_6 є співвласником квартири НОМЕР_1 в цьому ж будинку. З її згоди в квартирі НОМЕР_1 проживає донька з сім»єю, а ОСОБА_6 займає спірну квартиру.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 155 від 22.04.2009 року визначено, що вартість квартири АДРЕСА_1 становить ПО 095.00 грн. /а.с. 33-34/
Як ствердили в судовому засіданні сторони, спірна квартира поділу в натурі не підлягає.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників у випадках: якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї.
З правової конструкції вказаної статті вбачається, що для припинення права особи на частку в спільному майні достатньо однієї із зазначених підстав, наявності всіх підстав в сукупності законом не вимагається.
Згідно з ч.2 ст. 365 ЦК України суд ухвалює рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Вирішуючи спір на підставі положень зазначеного закону та встановивши на підставі належних та допустимих доказів, які є в матеріалах справи, що спірна квартира є неподільною, спільне користування нею неможливе у зв»язку з тим, що сторони не перебувають в родинних відносинах , відповідач є співвласником іншої, придатної для проживання квартири, а , отже, припинення права ОСОБА_3 на частку у квартирі не завдасть істотної шкоди її інтересам, суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_3 на 1\2 частку в квартирі та сплату їй вартості за належну частку в квартирі.
При ухваленні рішення судом додержано вимоги ч.2 ст. 365 ЦК України, на виконання вимог якої позивачем ОСОБА_1 внесено на депозитний рахунок 1/2 частину вартості квартири АДРЕСА_1 в м. Нововолинську, яка визначена висновком судової будівельно-технічної експертизи.
Доводи апелянта про недотримання судом вимог п.4 ч.І ст. 365 ЦК України є необгрунтованим. Суд підставно визнав, що припинення права відповідача на належну частку квартири не завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки остання не позбавлена можливості проживати в іншій квартирі, співвласником якої є разом із дочкою і в якій з її згоди проживає дочка з сім»єю.
При зверненні до суду позивач в первинній позовній заяві /а.с.1/ просила зобов»язати відповідача ОСОБА_3 сплатити їй грошову компенсацію за належну частку в квартирі, однак відповідач з такою вимогою не погодилась, після чого ОСОБА_1 змінила свої позовні вимоги, з якими відповідач також не погоджується. Зміна позивачем позовних вимог відповідає положенням ч.2 ст. 31 ЦПК України, згідно з якою
позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Твердження апелянта та її представника про визнання відповідачем позову про сплату позивачці компенсації за належну їй частку в квартирі не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки наявне в матеріалах справи заперечення на позовну заяву свідчить про заперечення ОСОБА_3 позову./а.с.20/
Та обставина, що відповідач ОСОБА_3 сплачує кошти за житлово-комунальні послуги та за утримання спірної квартири, в якій фактично проживала, не передбачена Законом як підстава для відмови в задоволенні вказаного позову. Крім цього, вона не позбавлена можливості захистити свої права в судовому порядку шляхом пред»явлення позову про компенсацію позивачкою понесених витрат при наявності для того передбачених законом підстав.
Не проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи не порушує прав відповідача, оскільки в даному судовому засіданні сторони ствердили ту обставину, що вартість квартир в м. Нововолинську на даний час зменшилась в порівнянні з тією, яка існувала на час проведення експертизи, висновок якої прийнято судом при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303,304, 307, 308, 314,315 ЦПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Ново-волинського міського суду від 23 грудня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.