Справа № 11-85/10 Головуючий в 1 інстанції Підгорний І.І.
ст.121 ч.2 КК України Доповідач Матат О.В.
м. Луцьк 05 березня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Хлапук Л.І.,
суддів - Міліщука С.Л., Матата О.В.,
з участю прокурора - Старчука В.М.,
потерпілого - ОСОБА_1,
засудженого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ківерцівського районного суду від 26 листопада 2009 року, -
Зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Пальче, Ківерцівського району Волинської області, житель АДРЕСА_1, громадянин України, непрацюючий, з неповною середньою освітою, раніше судимий 21 травня 2008 року Млинівським районним судом Рівненської області за ст.124 КК України до 2-ох років обмеження волі, - засуджений за ч.2 ст.121 КК України на 8 /вісім/ років позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо нього залишено попередній - тримання під вартою і постановлено рахувати строк його покарання з 19 червня 2009 року.
ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 12 червня 2009 року о 23 годині знаходячись в стані алкогольного сп'яніння в будинку АДРЕСА_2 навмисно наніс шість ударів руками по голові ОСОБА_3, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді важкої черепно-мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеня, крововиливу під м'яку мозкову оболонку, церебральної коми 1-го ступеня, які згідно висновку судово-медичної експертизи №133 від 23.06.2009 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя, від яких наступила смерть потерпілого.
Засуджений ОСОБА_2 в поданій ним апеляції просить пом'якшити призначене йому покарання. Він посилається на те, що суд першої інстанції не врахував те, що удари ним завдавались виключно з захистом матері та його життя і здоров'я. Вважає, що експертиза не встановила, чи саме від його ударів у потерпілого стався крововилив та забій головного мозку, що призвело до його смерті. Зазначає, що алкогольного сп'яніння в нього не було, так як вжив лише одну неповну стограмову чарку горілки.
В судовому засіданні ОСОБА_2 просив пом'якшити йому покарання, застосувавши ст.69 КК України.
Вислухавши доповідача, який виклав суть оскарженого вироку і доводи апеляції, міркування прокурора про необхідність залишення вироку щодо ОСОБА_2 без зміни, потерпілого, який не погодився з апеляцією, засудженого, який змінив свої вимоги і просив застосувати щодо нього ст.69 КК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляції без задоволення, а вироку щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Як убачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з додержанням вимог кримінально-процесуального закону, порушень закону, що тягли б скасування постановленого у справі судового рішення , не встановлено, а висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.
Показами свідка ОСОБА_4, яка показала, що 12.06.2009 року близько 20 години вона купила одну літру самогонки, прийшовши до дому вона разом із ОСОБА_3 (потерпілим) та сином (засудженим) сіли за стіл та почали розпивати самогонку, яку вона придбала. Після розпиття самогонки, а вони її випили всю, вона з ОСОБА_3 лягла спати. Під час того як вона лежала ОСОБА_3 наніс їй удар рукою по голові, вона крикнула, піднялась із ліжка та включила світло. В цей час у кімнату забіг ОСОБА_2 і вона вибігла на кухню. Коли вона знаходилась у кухні-кімнаті, то через деякий час в кухню зайшов її син і сказав, що він їде в м. Луцьк. Що між ними відбувалось у кімнаті вона не бачила.
Засуджений ОСОБА_2, показав, що 12.06.2009 року він разом із матір'ю та її співмешканцем ОСОБА_3 вживали горілку, після чого полягали спати, він ліг на кухні, а мати з ОСОБА_3 у кімнаті. Приблизно через п'ять хвилин він почув крик матері, він забіг у кімнату і побачив, що ОСОБА_3 наносить матері удари руками в голову. Він підбіг до нього та почав його відштовхувати, після чого ОСОБА_3 наніс йому удар в голову внаслідок чого він вдарився головою об стіну. Після чого він почав наносити ОСОБА_5 удари в область обличчя, наніс близько шести ударів. Коли він наносив удари ОСОБА_3, то мати вибігла у кухню. Після цього він вийшов на кухню, посидівши там близько п'яти хвилин, зібрав свої речі і сказав матері, що їде у місто Луцьк, після чого поїхав у місто Ківерці де ночував на вокзалі.
Все вищезазначене спростовує твердження ОСОБА_2 в апеляції про те, що під час бійки він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, та те, що удари він наносив лише з метою захисту матері та власного життя і здоров'я, так як його мати перебувала у іншій кімнаті і прямої загрози під час бійки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для неї не було.
В цій частині показання ОСОБА_2 щодо його перебування у стані необхідної оборони та щодо його передування у стані сп'яніння спростовуються показаннями єдиної присутньої на місці події особи - його матері ОСОБА_4
З показань свідка ОСОБА_7 убачається, що неподалік її будинку проживає її дядько ОСОБА_3 разом зі своєю сестрою ОСОБА_8 Близько 10 години 16.09.2009 року вона прийшла до свого дядька до дому та принесла їсти своїй тітці. Зайшовши у кімнату вона помітила, що її дядько ОСОБА_3 лежить біля ліжка. Коли вона підійшла ближче, то побачила, що у нього судома, тобто він лежав і трусився та голосно хрипів. Побачивши це вона викликала швидку допомогу, яка госпіталізувала його в Ківецівську ЦРЛ. З висновку експерта №133 від 19.06.2009 року вбачається, що у ОСОБА_3 мали місце важка закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку важкого ступеня, крововилив під м'яку мозкову оболонку, церебральна кома 1 ступеня, множинні синці й садна в ділянці лоба, обличчя, синець на зовнішній поверхні правого плечового суглобу. Вказані тілесні ушкодження утворились від множинних ударів, якими могли бути кулаки й носки взутих ніг. Яких-небудь даних, які б свідчили про те, що вищевказані тілесні ушкодження утворились при падінні з висоти власного росту на тверде покриття (дерев'яну підлогу), немає. Згідно висновку експерта №253 від 11.08.2009 року (а.с.111-115) на тілі ОСОБА_3 наявні злами VI-VII ребер зліва у стадії сформованої кісткової мозолі, час виникнення яких співпадає з часом вказаним у виписці із медичної карти стаціонарного хворого ВОКЛ №8751, дані тілесні ушкодження є прижиттєвими та утворились одномоментно, або в короткий проміжок часу, внаслідок контакту з тупими твердими предметами, індивідуальні особливості яких (форма, розмір тощо) не відобразились у властивостях виявлених ушкоджень, проте цілком імовірно, що вони могли утворитись в терміни та за обставин, вказаних у постанові ст. слідчого СВ Ківерцівського РВ УМВС України у Волинській області від 10 серпня 2009 року. Також дані злами ребер підтверджуються у виписці з ВОКЛ №8751 (а.с.110).
Цими, наявними у справі доказами, спростовуються доводи апеляції засудженого про те, що ОСОБА_3 міг отримати вказані тілесні ушкодження в час між датою їхньої бійки та датою госпіталізації його в Ківецівську ЦРЛ.
Враховуючи значну кількість спричинених потерпілому у різних ділянках його тіла тілесних ушкоджень, в тому числі й тих, внаслідок яких сталася його смерть, колегія суддів приходить до висновку, що тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого, були ОСОБА_2 заподіяні умисно і тому його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідку, що настали.
Інші обставини на які в своїй апеляції посилається засуджений.
Всі ці положення закону, судом при призначенні покарання дотримані. Обставиною що пом'якшує покарання, визнав щире каяття, обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Інші обставини на які в своїй апеляції посилається засуджений також місцевим судом враховані при призначенні ОСОБА_2 покарання.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 просив застосувати до нього при призначенні покарання норму ч.1 ст.69 КК України, яка передбачає за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного можливість призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Судом першої інстанції та при перегляді справи в суді апеляційної інстанції не встановлено таких обставин, які суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину. Тому законних підстав для застосування щодо нього ст.69 КК України колегія суддів не вбачає.
В ході апеляційного розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 затримано 18 а не 19 червня 2009 року (а.с.25-28). Тому строк відбуття покарання йому слід рахувати з 18 червня 2009 року, а не з 19 червня 2009 року, як помилково зазначено у вироку.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів:
Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду від 26 листопада 2009 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, з внесенням виправлення в резулятивній частині вироку початок строку покарання засудженого ОСОБА_2, який обчислювати не з 19.06.2009 року, а - з 18 червня 2009 року з часу затримання ОСОБА_2
Головуючий /підпис/ Хлапук Л.І.,
Судді /підпис/ /підпис/ Міліщук С.Л., Матат О.В.,
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду
Волинської області О.В.Матат