83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.02.10 р. Справа № 9/167
Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.
при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехноресурс”, м. Слов'янськ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого Верстатобудування”, м. Краматорськ
про стягнення 80 082грн.21коп.
В засіданні брали участь представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
З 11.02.2010р. о 15год.20хв. по 22.02.2010р. о 13год.40хв. та з 22.02.2010р. о 13.год.50хв. по 22.02.2010р. о 16год.30хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртехноресурс”, м. Слов'янськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого Верстатобудування”, м. Краматорськ про стягнення заборгованості в розмірі 80 082 грн. 21 коп.., яка складається з суми основного боргу в розмірі 60 919грн.06коп., пені в розмірі 7 032грн.65коп., 3% річних в розмірі 1 879грн.85коп. та інфляційних витрат в розмірі 10 250грн.65коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №3975 від 01.10.2007р., специфікації №1-6 до даного договору, видаткові накладні №РН-0000216 від 25.09.2008р., №РН-0000220 від 03.10.2008р., №РН-0000229 від 17.10.2008р., №РН-0000233 від 05.11.2008р., №РН-0000238 від 25.12.2008р., №РН-0000001 від 12.01.2009р., рахунки №СФ-0000240 від 25.09.2008р., №СФ-0000244 від 03.10.2008р., №СФ-0000252 від 17.10.2008р., №СФ-0000256 від 05.11.2008р., №СФ-0000262 від 25.12.2008р., СФ-0000001 від 12.01.2009р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПБ №573283 від 25.09.2008р., ЯПБ №573348 від 03.10.2008р., ЯПБ №573395 від 16.10.2008р., ЯПБ №573465 від 05.11.2008р., №73 від 25.12.2008р., №3 від 08.01.2008р., податкові накладні №213 від 25.09.2008р., №216 від 03.10.2008р., №228 від 05.11.2008р., №233 від 25.12.2008р., №1 від 12.01.2009р., лист №20/25-05/1 від 25.05.2009р.
Відповідач надав відзив на позовну заяву №2614/2 від 06.01.2010р. та доповнення до відзиву №26/15 від 20.01.20010р., №26/46 від 19.02.2010р., відповідно до яких проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх необґрунтованість.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4887192 Відкрите акціонерне товариство „Краматорський завод важкого Верстатобудування”, м. Краматорськ в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.
26.01.2010р. позивачем надані пояснення до позову №25/01 від 25.01.2010р., відповідно до яких останній наполягає на задоволенні позову.
Крім того, в процесі розгляду справи позивачем надавались заяви про зменшення розміру позовних вимог №_01/02-01 від 01.02.2010р. та №11 від 11.02.2010р.
Так, згідно останньої заяви №11 від 11.02.2010р. позивач зазначає, що поставка продукції окрім вказаних у позові накладних здійснювалась за видатковими накладними №РН-0000197 від 29.08.2008р., №РН-0000202 від 05.09.2008р., №РН-0000206 від 11.09.2008р., №РН-0000208 від 12.09.2008р. При цьому, позивач зазначає, що згідно видаткової накладної №РН-0000001 від 12.01.2009р. постачання товару здійснено на позадоговірній основі. У зв'язку з зазначеним позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 60 919грн.06коп.
Суд розглядає змінені та зменшені позовні вимоги згідно заяви №11 від 11.02.2010р.
22.02.2010р. через канцелярію суду відповідач надав заяву №26/49 від 19.02.2010р., відповідно до якої просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців.
Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:
01.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укртехноресурс”, м. Слов'янськ та Відкритим акціонерним товариством „Краматорський завод важкого Верстатобудування”, м. Краматорськ укладений договір купівлі-продажу №3975, відповідно з яким продавець (позивач) зобов'язується поставити покупцю товар у кількості та за ціною вказаних у специфікаціях 1,2,3......, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1. договору).
Відповідно до п.7.2 договору, останній вступає в силу з моменту, визначеного п.7.1 договору (з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін) та закінчується 31.12.2008р.
Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором купівлі-продажу №3975 від 01.10.2007р.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що продавець повинен поставити товар на умовах СРТ - ВАТ „КЗВВ” (ІНКОТЕРМС 2000), вказаних у специфікаціях 1,2,3....., які є невід'ємною частиною даного договору. Одночасно із поставкою товару продавець повинен надати сертифікат якості на товар, рахунок, накладні.
Сторонами підписані специфікації №1-6 до договору купівлі-продажу №3975 від 01.10.2007р., якими визначено строк поставки, найменування продукції, умови поставки та умови оплати.
За твердженням позивача, на виконання умов договору та специфікації №6, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000216 від 25.09.2008р., №РН-0000220 від 03.10.2008р., №РН-0000229 від 17.10.2008р., №РН-0000233 від 05.11.2008р., №РН-0000238 від 25.12.2008р., №РН-0000197 від 29.08.2008р., №РН-0000202 від 05.09.2008р., №РН-0000206 від 11.09.2008р., №РН-0000208 від 12.09.2008р., та податковими накладними №213 від 25.09.2008р., №216 від 03.10.2008р., №228 від 05.11.2008р., №233 від 25.12.2008р., №195 від 29.08.2008р., №199 від 05.09.2008р., №203 від 11.09.2008р., №205 від 12.09.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.
Наразі, видаткові накладні №РН-0000216 від 25.09.2008р., №РН-0000220 від 03.10.2008р., №РН-0000229 від 17.10.2008р., №РН-0000233 від 05.11.2008р., №РН-0000238 від 25.12.2008р., №РН-0000197 від 29.08.2008р., №РН-0000202 від 05.09.2008р., №РН-0000206 від 11.09.2008р., №РН-0000208 від 12.09.2008р. не містять безпосереднього посилання на договір купівлі-продажу №3975 від 01.10.2007р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаної поставки є саме договір купівлі-продажу №3975 від 01.10.2007р., оскільки:
- по-перше, в довіреностях серії ЯПБ №573283 від 25.09.2008р., ЯПБ №573348 від 03.10.2008р., ЯПБ №573395 від 16.10.2008р., ЯПБ №573465 від 05.11.2008р., №73 від 25.12.2008р., ЯПБ №573112 від 29.08.2008р., ЯПБ №573161 від 05.09.2008р., ЯПБ ,№573203 від 11.09.2008р., згідно яких представником відповідача отримано товар за наявними у справі видатковими накладними, підставою отримання цінностей зазначено договір №3975 від 01.10.2007р.;
- по-друге, в спірних накладних є посилання на відповідні рахунки-фактури. В свою чергу, наявні в матеріалах справи рахунки-фактури №СФ-0000240 від 25.09.2008р., №СФ-0000244 від 03.10.2008р., №СФ-0000252 від 17.10.2008р., №СФ-0000256 від 05.11.2008р., №СФ-0000262 від 25.12.2008р., №СФ-0000225 від 05.09.2008р., №СФ-0000231 від 12.09.2008р. підставою замовлення містять договір №3975 від 01.10.2007р.; в свою чергу рахунки-фактури №СФ-0000221 від 29.08.2008р. та №СФ-0000230 від 11.09.2008р. не містять безпосереднього посилання на договір, проте при здійсненні часткової оплати відповідачем у відповідних платіжних дорученням призначенням платежу вказано спірні рахунки із посиланням на договір №3975 від 01.10.2007р.
- по-третє, у податкових накладних №213 від 25.09.2008р., №216 від 03.10.2008р., №228 від 05.11.2008р., №233 від 25.12.2008р., №195 від 29.08.2008р., №199 від 05.09.2008р., №205 від 12.09.2008р. умовою поставки зазначено договір №3975 від 01.10.2007р.
Фактичне отримання відповідачем товару за видатковими накладними №РН-0000216 від 25.09.2008р., №РН-0000220 від 03.10.2008р., №РН-0000229 від 17.10.2008р., №РН-0000233 від 05.11.2008р., №РН-0000238 від 25.12.2008р., №РН-0000197 від 29.08.2008р., №РН-0000202 від 05.09.2008р., №РН-0000206 від 11.09.2008р., №РН-0000208 від 12.09.2008р. підтверджується підписом представника відповідача на видаткових накладних в графі „отримав(ла)” та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПБ №573283 від 25.09.2008р., ЯПБ №573348 від 03.10.2008р., ЯПБ №573395 від 16.10.2008р., ЯПБ №573465 від 05.11.2008р., №73 від 25.12.2008р., ЯПБ №573112 від 29.08.2008р., ЯПБ №573161 від 05.09.2008р., ЯПБ №573203 від 11.09.2008р (копії вказаних довіреностей залучені до матеріалів справи), на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.
Заперечення відповідача щодо недоведеності факту поставки за п.3.1 договору, судом не приймаються, оскільки умовами зазначеного пункту передбачені документи, які лише опосередковують поставку (сертифікат якості, рахунок, накладні), однак не визначають її фактичне здійснення. Таким чином, суд вважає факт поставки товару за видатковими накладними №РН-0000216 від 25.09.2008р., №РН-0000220 від 03.10.2008р., №РН-0000229 від 17.10.2008р., №РН-0000233 від 05.11.2008р., №РН-0000238 від 25.12.2008р., №РН-0000197 від 29.08.2008р., №РН-0000202 від 05.09.2008р., №РН-0000206 від 11.09.2008р., №РН-0000208 від 12.09.2008р. доведеним.
Як зазначалось вище, на сплату отриманого товару позивачем на адресу відповідача виставлялись рахунки-фактури №СФ-0000240 від 25.09.2008р., №СФ-0000244 від 03.10.2008р., №СФ-0000252 від 17.10.2008р., №СФ-0000256 від 05.11.2008р., №СФ-0000262 від 25.12.2008р., №СФ-0000225 від 05.09.2008р., №СФ-0000231 від 12.09.2008р., №СФ-0000221 від 29.08.2008р., №СФ-0000230 від 11.09.2008р.
Заперечення відповідача щодо неотримання вказаних рахунків-фактур судом не приймаються, оскільки, враховуючи те, що видаткові накладні містять посилання на відповідні рахунки-фактури, та вони підписані представником відповідача без заперечень, тому суд вважає, що рахунки-фактури №СФ-0000240 від 25.09.2008р., №СФ-0000244 від 03.10.2008р., №СФ-0000252 від 17.10.2008р., №СФ-0000256 від 05.11.2008р., №СФ-0000262 від 25.12.2008р., №СФ-0000225 від 05.09.2008р., №СФ-0000231 від 12.09.2008р., №СФ-0000221 від 29.08.2008р., №СФ-0000230 від 11.09.2008р. надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до вказаних вище видаткових накладних.
Крім того, при здійсненні оплати відповідачем у відповідних платіжних дорученням призначенням платежу вказано спірні рахунки, зокрема, №СФ-0000230 від 11.09.2008р., №СФ-0000231 від 12.09.2008р., №СФ-0000225 від 05.09.2008р., №СФ-0000240 від 25.09.2008р., №СФ-0000221 від 29.08.2008р., що також підтверджує отримання відповідачем вказаних рахунків.
Пунктом 4.2 договору визначено, що покупець повинен здійснити 100% оплату за поставлений товар грошовими коштами на поточний рахунок продавця протягом 30-ти днів з моменту поставки товару.
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманої продукції на загальну суму 445 990грн.01коп., що підтверджує платіжними дорученнями №1117 від 11.08.2009р., №8965 від 15.12.2008р., №8439 від 05.11.2008р., №8157 від 15.10.2008р. Одночасно, позивач зазначає, що всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив залишкову вартість товару, отриманого за договором купівлі-продажу №3975 від 01.10.2007р., у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 57 155грн.62коп.
На ряду з зазначеним, окрім вищезазначених підстав здійснення поставки товару за договором купівлі-продажу №3975 від 01.10.2007р., між сторонами досягнуто угоду про поставку на адресу відповідача товару на підставі позадоговірної домовленості сторін, про що повідомлено позивачем відповідно до наданої заяви №11 від 11.02.2010р.
Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
На виконання умов домовленості позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 3 763грн.44коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000001 від 12.01.2009р., копія якої наявна в матеріалах справи.
Фактичне отримання відповідачем зазначеної продукції підтверджується підписом представника відповідача на видатковій накладній в графі „отримав(ла)”.
Крім того, листом №18-05 від 18.05.2009р. позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату виниклої заборгованості, зокрема за видатковою накладною №РН-0000001 від 12.01.2009р.
У відповідь на вказаний лист ВАТ „КЗВВ” листом №20/25-05/1 від 25.05.2009р. визнало існуючу заборгованість (в т.ч. за видатковою накладною №РН-0000001 від 12.01.2009р.) та запропонувало графік погашення вказаної заборгованості.
Оскільки докази двостороннього узгодження сторонами запропонованого відповідачем графіку погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні, суд вважає, що відповідач повинен був оплатити отриману продукцію у терміни, визначені п.4.2 договору та вимогами законодавства щодо позадоговірної поставки.
За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, між сторонами виникли зобов'язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.
Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначеної видаткової накладної відповідачем.
Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На сплату отриманого за видатковою накладною №РН-0000001 від 12.01.2009р. товару позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок-фактура №СФ-0000001 від 12.01.2009р.
Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов'язання відповідача щодо оплати продукції отриманої за видатковою накладною №РН-0000001 від 12.01.2009р. застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред'явлення позивачем грошової вимоги, в даному випадку рахунку-фактури №СФ-0000001 від 12.01.2009р.
За твердженням позивача, на момент подання позовної заяви відповідач не оплатив отриманий товар, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість за вищезазначеною видатковою накладною в розмірі 3 763грн.44коп.
Загальна сума заборгованості відповідача з урахуванням боргу, який виник на підставі договору купівлі-продажу №3975 від 01.10.2007р. та на підставі видаткової накладної №РН-0000001 від 12.01.2009р. становить 60 919грн.06коп.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).
Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, позивач свої обов'язки за договором та домовленістю виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 60 919грн.06коп.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 60 919грн.06коп. не погашена до теперішнього часу.
З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем товару, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехноресурс”, м. Слов'янськ стосовно стягнення основного боргу в розмірі 60 919грн.06коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, як було зазначено вище, відповідачем надана заява №26/49 від 19.02.2010р., відповідно з якою останній просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на важке фінансове становище підприємства.
Відповідно до ч.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Господарський суд зазначає, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 83 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочення виконання рішення.
Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Наразі, відповідачем не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду. Не доведено недостатність або відсутність коштів у боржника станом на дату подання відповідної заяви, а також не представлено доказів (документів) щодо неможливості зарахування коштів на його рахунок у подальшому. Посилання на значну кредиторську заборгованість підприємства судом не приймаються, оскільки законні права та інтереси позивача щодо стягнення заборгованості не мають бути залежні від господарської діяльності відповідача (заявника) з іншими контрагентами.
Відповідачем також жодним чином не обґрунтовано шестимісячний термін, на який слід розстрочити виконання судового рішення.
Посилання на ускладнення з виплатою заробітної плати та обов'язкових платежів до бюджету, а також заборгованість перед іншими підприємствами та накладанням арешту ВДВС на грошові кошти підприємства відповідача не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобов'язань.
Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочки виконання рішення суду - відповідачем не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого Верстатобудування”, м. Краматорськ про розстрочку виконання рішення суду по справі №9/167 є необґрунтованою, недоведеною, а тому такою, що підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехноресурс”, м. Слов'янськ до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого Верстатобудування”, м. Краматорськ про стягнення заборгованості в розмірі 60 919грн.06коп. - задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Краматорський завод важкого Верстатобудування” (за адресою: вул. Орджонікідзе, 6, м. Краматорськ, Донецька область, 84306, р/р 26009673000 у відділенні №1 ЗАТ „Донгорбанк” м. Костянтинівна, МФО 334970, код ЄДРПОУ 00222999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехноресурс” (за адресою: вул. Гречко, 74, м. Слов'янськ, Донецька область, 84109, р/р 26008060110451 у філії відділення Приватбанк м. Краматорськ, МФО 335548, код ЄДРПОУ 35192254) суму основного боргу в розмірі 60 919грн.06коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 609грн.19коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 179грн.52коп.
Видати наказ після набуття рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У судовому засіданні 22.02.2010р. оголошено повний текст рішення.
Суддя