83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
02.03.10 р. Справа № 14/382
за позовом Комунального підприємства „Керуюча компанія Калінінського району
м.Донецька”, ЄДРПОУ 05514229, м.Донецьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Спортивно-оздоровчий
центр „Красота та здоров'я”, ЄДРПОУ 33864060, м.Донецьк
про стягнення 885 грн. 43 коп.
Суддя Левшина Г.В.
Представники:
від позивача: Фесенко О.В.-юрисконсульт, Єніна Т.О.-юрисконсульт
від відповідача: Яворський А.М.-по дов.
В засіданні суду брали участь:
Комунальне підприємство „Керуюча компанія Калінінського району м.Донецька”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Спортивно-оздоровчий центр „Красота та здоров'я”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 885,43 грн.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №3/15 від 02.02.2006р.
Відповідач надав відзив на позовну заяву без номера та дати, що надійшов на адресу суду 02.02.2010р., в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на неукладеність договору, на підставі якого заявлені позовні вимоги. Одночасно, відповідач також стверджує про неотримання ним від позивача відповідних рахунків з вимогою про сплату заборгованості, внаслідок чого на момент звернення позивача до суду з позовом строк виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем не настав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
02.02.2006р. між сторонами був підписаний договір №3/15 про участь у спільних витратах з управління, експлуатації та поточного ремонту житлового фонду.
Згідно з умовами цього договору позивач прийняв на себе зобов'язання забезпечувати обслуговування житлового фонду, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, розташоване за адресою: Д-3, пр.Ілліча, 82, загальною площею 19,6 кв.м., а також утримання прибудинкової території цього будинку, а відповідач зобов'язався приймати участь в загальних для всього ЖЕВ витратах з управління, експлуатації та поточного ремонту житлового фонду шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідачем свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати витрат з управління, експлуатації та поточного ремонту житлового фонду за договором від 02.02.2006р. №3/15 за період з 01.12.2006р. по 01.08.2009р. не виконані.
За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 885,43 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, що надійшов на адресу суду 02.02.2010р.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
За приписом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вказувалось вище, 02.02.2006р. між сторонами був підписаний договір №3/15 про участь у спільних витратах з управління, експлуатації та поточного ремонту житлового фонду. Згідно з умовами цього договору позивач прийняв на себе зобов'язання забезпечувати обслуговування житлового фонду, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, розташоване за адресою: Д-3, пр.Ілліча, 82, загальною площею 19,6 кв.м., а також утримання прибудинкової території цього будинку. В свою чергу, відповідач зобов'язався приймати участь в загальних для всього ЖЕВ витратах з управління, експлуатації та поточного ремонту житлового фонду шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Таким чином, згідно із п.3 ст.180 Господарського кодексу України ціна договору є, зокрема, істотною умовою договору.
В іншому випадку, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір, враховуючи, що відсутність відповідного узгодження фактично означає невизначеність в договорі його ціни.
Як встановлено судом, відповідно до п.3.1 договору від 02.02.2006р. №3/15 підставою для оплати щомісячних платежів першого поточного кварталу з початку дії договору є розрахунок експлуатаційних витрат (додаток №1).
По закінченню звітного періода позивач здійснює перерахунок фактичних витрат ДКП ЖЕВ за звітний квартал, який є підставою для оплати наступних щомісячних платежів за звітним кварталом (п.3.2 договору від 02.02.2006р. №3/15). Загальна сума оплати за звітний квартал, корегується згідно з розрахунком п.3.2 договору.
Згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ухвалами від 02.02.2010р., 09.02.2010р. судом було зобов'язано позивача визначити документи згідно з якими було проведено розрахунок заборгованості за даним предметом спору з урахуванням розділу 3 договору №3/15 від 02.02.2006р. (у тому числі надати додаток №1 до договору).
Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем витребуваних судом документів до матеріалів справи не надано.
Таким чином, за висновками суду, сторонами в договорі від 02.02.2006р. №3/15 не було визначено ціни цього договору.
Внаслідок неврегулювання сторонами істотної умови, договір від 02.02.2006р. №3/15 визнається судом неукладеним.
Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, пространстві та по відношенню до невизначеного кола осіб, тому не можє бути прийнятий судом до уваги як доказ по справі.
За відсутністю між сторонами укладеного договору, недоведеною є наявність договірних відносин, на підставі яких виникли відповідні права та обов'язки сторін.
Інших доказів наявності обов'язку відповідача сплатити суму витрат за договором від 02.02.2006р. №3/15 у встановлений строк до матеріалів справи не надано.
Обгрунтовуючи факт порушення відповідачем прав позивача на отримання винагороди за надані послуги, останній вважає, що відповідачем належним чином та у встановлений строк не виконані умови договору від 02.02.2006р. №3/15, який визнаний судом неукладеним.
Тобто, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань за договором від 02.02.2006р. №3/15 з боку позивача не доведений.
Враховуючи викладене, виходячи з того, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, крім випадків, обумовлених в ст.83 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 885,43 грн., заявлені на підставі договору від 02.02.2006р. №3/15, є неправомірними та підлягають залишенню без задоволення.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства „Керуюча компанія Калінінського району м.Донецька”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спортивно-оздоровчий центр „Красота та здоров'я”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 885 грн. 43 коп.
В судовому засіданні 02.03.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 02.03.2010р.
Суддя