83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.02.10 р. Справа № 31/113пн
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів
Головуючий суддя - Склярук О.І.
суддя - Ломовцева Н.В.
суддя - Приходько І.В.
при секретарі судового засідання Здоренко В.В
за участю представників сторін
від позивача - ОСОБА_1 за довір.
від першого відповідача - не з”явився
від другого відповідача - не з”явився
від третіх осіб - не з”явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Горлівка
до - Виконавчого комітету Горлівської міської ради, м. Горлівка
- Горлівської міської ради, . м. Горлівка
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
- Комунального підприємства “Горлівське міське бюро технічної інвентаризації “ м. Горлівка
- Горлівського міського відділу Донецької регіональної філії Центр державного земельного кадастру у м. Горлівка”
- Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк
про визнання права власності на самочинно збудоване майно: тамбур літ “а2”, загальною площею 1, 5 кв.м., тамбур літ “а4” на майданчику загальною площею 4 кв.м. та прибудову літ “а6” загальною площею 13,5 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_2
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, м. Горлівка звернулася до господарського суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Горлівської міської ради, м. Горлівка, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства “Горлівське міське бюро технічної інвентаризації “ м. Горлівка про визнання права власності на самочинно збудоване майно: тамбур літ “а2”, загальною площею 1,5 кв.м., тамбур літ “а4” на майданчику загальною площею 4 кв.м. та прибудову літ “а6” загальною площею 13,5 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що ним без отримання всіх необхідних документів було здійснено добудову до належного йому приміщення, ст. ст. 331, 376 ЦК України.
Відповідач проти задоволення позову заперечував посилаючись, що позивачу земельна ділянка виділялася не під всі об”єкти нерухомості.
Рішенням по справі від 11.11.2008 р. позовні вимоги було задоволено в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2009 р. рішення суду було скасовано, справу передано на новий розгляд
Під час нового розгляду позивач зменшив позовні вимоги та просив суд визнати за ним право власності на самочинно збудоване майно: тамбур літ “а2”, загальною площею 1, 5 кв.м., та прибудову літ “а6” загальною площею 13,5 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_2
Представник виконавчого комітету Горлівської міської ради надав пояснення, що частина об”єктів не знаходиться на земельній ділянці, яка була виділена позивачу в оренду, а саме: тамбур літ. ”а-4”., крім того, вважає, що належним відповідачем по справі повинна виступати Горлівська міська рада, м Горлівка
Ухвалою суду від 04.11.2009 року було залучено в якості другого відповідача по справі - Горлівську міську раду, м.Горлівка, представник якої повідомив, що тамбур літ.а-4 знаходиться на земельній ділянці, що не передавалася в оренду позивачу
Цією ж ухвалою до розгляду справи було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Горлівський міський відділ Донецької регіональної філії Центр державного земельного кадастру у м. Горлівка”
Ухвалою суду від 26.08.2009 р. до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області.
Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням позивача.
Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив
06.10.2000 року між Лікувально-фармацевтичним об”єднанням у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Донмедфарм” ( продавець) та ОСОБА_2, (покупець) , підписано договір купівлі-продажу , згідно якого позивач набув права власності на частку вбудованого приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Горлівка, Ц-Міський район вул. Красношапки 42, а саме : А-У вбудоване приміщення загальною площею 252, 4 кв.м., а- ганок, а 1 -ганок.
Рішенням Горлівської міської ради від 25.05.2007 р. позивачу було погоджено місце розташування та наданий дозвіл на складання проектів землеустрію щодо відведення земельних ділянок для будівництва прибудови до магазину по АДРЕСА_2
В подальшому позивач здійснив самочинне будівництво тамбуру ( літера а2) загальною площею 1, 5 кв.м., тамбуру ( літера а4) на майданчику загальною площею 4 кв.м., та прибудову ( літера а6) загальною площею 13,5 кв.м., ганок площею 8,9 кв.м по АДРЕСА_2
Згідно висновку щодо технічного стану спірні приміщення відповідають будівельним нормам і правилам, загальне технічне становище добре, недоліки технічного характеру відсутні.
Рішенням Горлівської міської ради за № У-38-29 від 24.10.2008 року позивачу було виділена земельна ділянка в оренду строком на три роки.
23.12.2008 року, на підставі вище зазначеного рішення , між Горлівською міською Радою ( орендодавець) та позивачем ( орендар) було підписано договір оренди земельної ділянки.
Звернувшись до відповідача для введення самочинно збудованого майна в експлуатацію, позивач отримав відмову і зазначенням про те, що відповідно до ст. 376 ЦК України питання визнання права власності на самочинно будівництво вирішується у судовому порядку.
Позивач просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудовані об”єкти.
Розглядаючи зазначений спір суд виходить з наступного
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. ( ст. 319 ЦК України)
Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності ( ст. 320 ЦК України)
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом ( ст. 321 ЦК України).
Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.
Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.
Як зазначалося вище, позивач просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудовані об”єкти нерухомості на підставі ст. 376 ЦК України.
Зазначена норма встановлює три самостійних випадки, у яких будівництво вважається самочинним, це коли майно збудовано або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Горлівської міської Ради від 24.10.2008 року за №У-38-29 позивачу було надано в оренду строком на три роки земельну ділянку в межах якої знаходяться наступні об”єкти, тамбур літ а-2, прибудова літ а-6. Що стосується тамбуру літ а-4, то цей об”єкт не знаходиться в межах зазначеної ділянки.
Таким чином, спірне майно збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без належного дозволу чи належне затвердженого проекту, але, в подальшому, така земельна ділянка була надано позивачу в оренду за рішенням органу місцевого самоврядування.
З огляду на наведене, зменшені позовні вимоги позивача, підлягають задоволенню.
Що стосується, що спірне майно не прийнято до експлуатації, то суд зазначає наступне.
Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання в судовому порядку.
Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.
На час розгляду справи і до моменту звернення позивача до суду, власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.
Як зазначалося вище, згідно висновку експертизи, спірне майно придатно до експлуатації та відповідає будівельним нормам.
Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації будівлі за своїм призначенням.
Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.
На цей час, право власності на спірне майно не спростовується жодною особою. В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.
Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.
Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.
За таких обставин, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Суд також зазначає, що визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку ст. 376 ЦК України, не перешкоджає в подальшому , у разі наявності всіх необхідних документів, прийняттю цього майна в екпслуатацію та не позбавляє відповідні органи прав як на створення комісії щодо прийняття об”єкта в експлуатацію, так і на здійснення відповідного контролю і прийняття заходів встановлених спеціальним закодавством.
Судові витрати покладаються на позивача, так як саме з його вини виник спір.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково
Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) право власності на самочинно збудоване майно , а саме тамбур літ а2, загальною площею 1,5 кв.м., прибудову літ а6, загальною площею 13,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2
Головуючий суддя
Суддя Н.В.Ломовцева
Суддя І.В Приходько