83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.02.10 р. Справа № 39/5
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.
при секретарі Бахрамовій А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сизам” м. Дніпропетровськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лєм-Мегабуд” м. Макіївка
про стягнення 5369,24грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Сизам” м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Лєм-Мегабуд” м. Макіївка, про стягнення заборгованості в сумі 5369,24грн., яка складається з основного боргу в сумі 5176,00грн., 3% річних в сумі 41,69грн., інфляції в сумі 151,55грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткову накладну № СЗ-0000134 від 16.06.2009 р., довіреність № 986 від 16.06.2009 р., платіжні доручення № 1822 від 09.06.2009 р., № 5465945 від 25.09.2009 р., вимогу про сплату боргу за отриманий товар від 14.09.2009 р., поштове повідомлення, розрахунок.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання, просив розглянути справу без його участі, додатково представив суду платіжні доручення № 5466486 від 15.02.2010 р., № 5466476 від 11.02.2010 р. на сплату суми основного боргу та судових витрат.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, господарський суд встановив.
Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Сизам” м. Дніпропетровськ, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Лєм-Мегабуд” м. Макіївка, була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачеві Товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вартість поставленого Товару.
Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують означені права та обов'язки, правове регулювання яких здійснюється відповідно до норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України Крім того, в силу п. 2 ст. 712 ЦК України до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
На виконання умов досягнутої домовленості, позивач, згідно видаткової накладної № СЗ-0000134 від 16.06.2009 р., поставив відповідачеві товар на загальну суму 15176,00грн.
Товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 986 від 16.06.2009 р., отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис останньої на означеній накладній, скріплений печаткою Товариства.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачеві Товару на суму 15176,00грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.
Вартість поставленого товару відповідачем сплачено частково в сумі 10000,00грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 1822 від 09.06.2009 р., № 5465945 від 25.09.2009 р.
Таким чином, вартість неоплаченого відповідачем товару станом на моменту подання позовної заяви склала 5176,00грн.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наразі встановлення терміну виконання відповідачем грошового обов'язку на користь позивача у справі, з огляду на характер правовідносин, що склалися між сторонами з приводу поставки товару за видатковою накладною № СЗ-0000134 від 16.06.2009 р. не уявляється можливим, оскільки остання не визначає порядку та строків виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару.
За таких обставин, момент виникнення у позивача права вимоги оплати вартості поставленого товару та відповідно кореспондуючого з ним обов'язку відповідача з приводу його оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначаються моментом пред'явлення вимоги.
15.09.2009 р. позивачем в порядку ст. 530 ЦК України на адресу відповідача було направлено відповідну вимогу про сплату суми боргу за отриманий товар в розмірі 5176,00грн., яка, згідно долученого до матеріалів справи поштового повідомлення з відміткою про вручення, отримана останнім 24.09.2009 р.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що право вимоги оплати вартості поставленого Товару виникла у позивача зі спливом 7-го строку визначеного ст. 530 ЦК України.
Проте відповідач у визначений ч. 2 ст. 530 ЦК України термін залишкову вартість товару, поставленого згідно видаткової накладної № СЗ-0000134 від 16.06.2009 р., в сумі 5176,00грн., не сплатив, чим порушив приписи ст. 525, 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Виходячи з представленого відповідачем платіжного доручення № 5466476 від 11.02.2010 р., останнім в ході розгляд спору, в рахунок погашення заборгованості перед позивачем було перераховано грошові кошти в сумі 5176,00грн.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем в добровільному порядку було сплачено суму основного боргу в розмірі 5176,00грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 5466476 від 11.02.2010 р., провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сизам” м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лєм-Мегабуд” м. Макіївка про стягнення основного боргу в сумі 5176,00ргн. відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару підтверджений матеріалами справи та останнім не спростований.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі положень наведеної вище правової норми позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 41,69 грн., нарахованих за період з 01.10.2009 р. по 06.10.2010 р. та інфляцію в сумі 151,55грн. - за період з жовтня по грудень 2009 р.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок 3% річних та інфляції, з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача в цій частині суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача. Згідно представленого платіжного доручення № 5466486 від 15.02.2010 р. судові витрати в повному обсязі сплачені відповідачем.
На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд -
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сизам” м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лєм-Мегабуд” м. Макіївка про стягнення основного боргу в сумі 5176,00ргн. - припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Сизам” м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лєм-Мегабуд” м. Макіївка про стягнення 3% річних в сумі 41,69грн., інфляції в сумі 151,55грн. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лєм-Мегабуд” м. Макіївка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сизам” м. Дніпропетровськ 3% річних в сумі 41,69грн., інфляційні втрати в сумі 151,55грн.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя