Справа № 199/1860/19
(2/199/2065/19)
Іменем України
31.05.2019 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання - Перетятько А.В.,
за участі позивача - ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Полтавець Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом (при заочному розгляді справи) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення,
Згідно з позовом відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.12.2014 р. я є власником 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок фактично поділений на 2 квартири, одна з яких належить позивачу. Відповідач є рідним братом позивача, та його місце проживання зареєстровано за вказаною адресою, приблизно з 1996 р. він перебував в РФ, відбував покарання за вчинені злочини. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, з 1990 року позивач не проживає в цьому будинку, а проживає разом з чоловіком за адресою: АДРЕСА_2 , в будинку залишилась проживати мати позивача. Приблизно 1,5 років тому відповідача було депортовано з РФ та він самоправно без дозволу позивача, заселився до будинку, про що позивач дізналась згодом. Позивач неодноразово зверталась до нього з вимогою про звільнення будинку, на що отримувала обіцянки про те, що він зробить це у найближчий час, втім, фактично цього не відбулося. Посилаючись у позові на те, що відповідач веде аморальний та антисоціальний спосіб життя, за 2018 р. двічі притягався до кримінальної відповідальності, що підтверджується вироками Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.02.2018 р. та Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.10.2018 р., 20.07.2018 він був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення насильства у сім'ї, що підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.07.2017 р., та на те, що відповідач відмовляється звільнити будинок, дозвіл на реєстрацію місця проживання в якому був наданий ще попереднім власником будинку, у позові й заявлено вимогу про усунення позивачу перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення.
Відповідач не скористався правом брати участь у судових засіданнях та в силу ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.
Як встановлено судом на підставі доказів, наданих суду у порядку ст. 76 - 80 ЦПК України, позивач є власником Ѕ частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видано державним нотаріусом Четвертої дніпровської нотаріальної контори (реєстр №5-774), що підтверджується відповідним свідоцтвом.
Місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , з 04.04.1991 р., що підтверджується відповідною інформацією на запит суду, тобто ще з часу попереднього власника - ОСОБА_3 , 1946 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; відповідач не є членом сім'ї позивача.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.07.2017 у справі про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП провадження у даній справі закрито з підстави, передбаченої ст. 38 КУпАП; суддею в цій постанові встановлена вина ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП правопорушення, що підтверджується відповідною постановою.
Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.10.2018 ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у вигляді у виді обмеження волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання із встановленням іспитового строку на 1 рік, що підтверджується відповідним вироком.
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.02.2018 ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн., що підтверджується відповідним вироком.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.05.2019 у справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , де заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису строком на 6 місяців виданий обмежувальний припис, яким встановлені наступні заходи обмеження прав ОСОБА_2 та покладені на нього наступні обов'язки:
- заборони наближатися не менше ніж на 100 метрів до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборони наближатися не менше ніж на 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ;
- заборони наближатися не менше ніж на 100 метрів до інших місць, які ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відвідують;
- заборони вести листування та телефонні переговори з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , контактувати з ними через номер телефону НОМЕР_1 та іншими засобами зв'язку особисто та через третіх осіб.
Правовідносини між сторонами виникли із захисту права власності.
Дослідивши докази, надані в порядку ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, розв'язуючи позовну вимогу, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ч. 2 цієї статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. З СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Як встановлено судом в цій справі, відповідач не є членом сім'ї позивача у розумінні ст. 64 ЖК УРСР та набув право користування вказаним домоволодінням за часів іншого власника (гр. ОСОБА_3 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому суд погоджується із слушністю доводів позивача в тій частині, що реєстрацією місця проживання відповідача за адресою належного позивачеві на праві приватної власності майна створюються перешкоди в реалізації в повному обсязі прав, як власника, у зв'язку з чим порушені права підлягають поновленню у спосіб, визначений позивачем (ст. 16 ЦК України), та на підставі ст. 383, 391 ЦК України.
Законодавством не передбачене збереження прав користування житла за особою, яка хоч і правомірно вселилась у будинок, але на час розгляду справи перестала бути членом сім'ї власника.
Таким чином, вочевидь, що відповідач не є членом сім'ї позивача та набув право користування житловим будинком за часів іншого власника, тому його право користування житлом припинилося, у зв'язку з чим не підлягають застосуванню до правовідносин приписи ст. 405 ЦК України, на які позивач також посилалася, оскільки учасники справи не є членами сім'ї.
Припинення права користування житлом у колишнього власника тягне за собою втрату його членами сім'ї права користуватися житлом, тому наявні правових підстав для виселення відповідачів. Право користуватися житлом для членів сім'ї власника може виникати та існувати лише за умови, якщо особа, членами сім'ї якої вони є, сама володіє правом власності на житло.
Тривалий строк користування позивачами спірною квартирою, враховуючи зміну власника, членами сім'ї якого вони не є, не може бути підставою для відмови у захисті прав нового власника на користування житлом на власний розсуд.
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ч. 2 ст. 133, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 13, 19, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 1, ч. 6,ч. 8 ст. 259, ст.ст. 263, 264, 265, 268, ч. 2 ст. 272, ст.ст. 273, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення задовольнити повністю.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), без надання іншого житлового приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп.
Дата складення повного судового рішення 10 червня 2019 року.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку д Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї