Постанова
іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа № 725/200/18
провадження № 51-9528км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 травня 2018 року та вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 24 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017260020001705, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Герца Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 червня 2017 року за ч. 3 та ч. 3 ст. 185, ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці зі звільненням від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Першотравневий районний суд м. Чернівці вироком від 24 травня 2018 року визнав ОСОБА_7 винуватим та засудив до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки;
- за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 71 КК до призначеного ОСОБА_7 покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 червня 2017 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Апеляційний суд Чернівецької області вироком від 24 липня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 скасував у частині правової кваліфікації кримінальних правопорушень, визнав останнього винуватим за ч. 2 ст. 185 КК, кваліфікувавши його дії як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, а за ч. 3 ст. 185 КК - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, і засудив до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки;
- за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 71 КК до призначеного ОСОБА_7 покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16 червня 2017 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, детально викладених у вироку, у листопаді - грудні 2017 року в м. Чернівцях повторно таємно викрадав майно ОСОБА_8 (металеві котел, труби та батареї, які здававдо пункту прийому металобрухту), а саме:
- у кінці листопада за місцем свого тимчасового проживання з будинку АДРЕСА_2 на загальну суму 550 грн і того ж дня, проникнувши до будинку АДРЕСА_3 , - на загальну суму 275 грн;
- 04, 05 та 07 грудня, проникнувши до будинку АДРЕСА_3 , - на загальну суму 880, 440 та 253 грн відповідно.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 ставить вимогу про скасування оскаржених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки вважає, що винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, не доведено належними та допустимим доказами. Вказує на відсутність у засудженого умислу на таємне викрадення майна потерпілої, оскільки той виконував умови усного договору між ними. Також посилається на неврахування даних висновку судово-психіатричної експертизи, відповідно до яких ОСОБА_7 є обмежено осудною особою.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
З огляду на положення ст. 438 КПК невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, винуватість ОСОБА_7 у повторних крадіжках майна ОСОБА_8 , у тому числі й таких, що були поєднані з проникненням у житло, підтверджується наданими в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , даними протоколів огляду місця події та пред'явлення особи для впізнання, висновку судово-психіатричної експертизи тощо.
Зібрані у справі докази отримано в порядку, визначеному законом, вони повністю узгоджуються між собою, а тому їх обґрунтовано та правомірно покладено судами першої та апеляційної інстанцій в основу обвинувального вироку.
Доводи в касаційній скарзі щодо відсутності у ОСОБА_7 умислу на таємне викрадення майна потерпілої, оскільки той виконував умови усного договору між ними, спростовуються показаннями ОСОБА_8 , яка, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК, у судовому засіданні повідомляла, що вона давала усну згоду лише на ремонт у коридорі, де була зламана підлога, і дозволу заходити ОСОБА_7 до будинку АДРЕСА_3 вона не давала.
З огляду на викладене за встановлених фактичних обставин кваліфікація діянь ОСОБА_7 за ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК є правильною.
Положеннями ст. 20 КК визначено, що підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
З матеріалів кримінального провадження видно, що суди першої та апеляційної інстанцій повною мірою дотрималися приписів ст. 20 КК.
Призначене ОСОБА_7 покарання, на думку колегії суддівкасаційного суду, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Також ОСОБА_7 правильно визначено остаточне покарання на підставі статей 70 та 71 КК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування оскаржених судових рішень, у справі не встановлено.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 .
Керуючись статтями 433, 434, 436, 437, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 травня 2018 року та вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 24 липня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3