Рішення від 14.05.2019 по справі 640/3249/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 травня 2019 року 13:59 № 640/3249/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участі секретаря судових засідань Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавас Ворлдвайд Діджитал Київ»

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участі представників сторін

від позивача - Костенко М.І.

від відповідача - Сірик Ф.О .

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хавас Ворлдвайд Діджитал Київ» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2019 року №01272615140101, №01262615140101.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки акту № 12/26-15-14-01-01/38391922 від 17 січня 2019 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавас Ворлдвайд Діджитал Київ» дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2019 року щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ГАРАНТ» (код за ЄДРПОУ - 40091910), Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРТРА ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ-39867549), Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТКОМПАНІ» (код за ЄДРГІОУ 3955772), Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАЛ ОПТИМА» (код за ЄДРПОУ - 40515404), Товариством з обмеженою відповідальністю «СОДФОРД» (код за ЄДРПОУ - 40795525) спростовано належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача зазначив, що документальною плановою виїзною перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавас Ворлдвайд Діджитал Київ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2019 року встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ГАРАНТ» (код за ЄДРПОУ - 40091910), Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРТРА ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ-39867549), Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТКОМПАНІ» (код за ЄДРГІОУ 3955772), Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАЛ ОПТИМА» (код за ЄДРПОУ - 40515404), Товариством з обмеженою відповідальністю «СОДФОРД» (код за ЄДРПОУ - 40795525), оскільки встановлено відсутність трудових ресурсів, наявність карток суб'єктів фіктивного підприємництва та наявність кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205, 212 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 23 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 14 травня 2019 року представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України та плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 4 квартал 2017 року на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 листопада 2017 року №12072 проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавас Ворлдвайд Діджитал Київ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2019 року, за результатом якої складений акт № 12/26-15-14-01-01/38391922 від 17 січня 2019 року (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема: пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 46 946,00 грн; підпунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 096 565,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2019 року:

-№01262615140101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 370 706,00 грн (за основним платежем 1 096 565,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 274 141,00 грн);

-№01272615140101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 58 683,00 грн (за основним платежем 46 946,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 11 737,00 грн).

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та показники фінансового результату для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про неможливість встановити повний зміст та обсяг господарської операції з контрагентом позивача, відсутність ділової мети у діях платника податку, тощо.

Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ГАРАНТ» укладено договір №030117 від 03 січня 2017 року, предметом якого є складання і коригування звітів з прогнозів/планів рекламних компаній; координації документообігу між Замовником та клієнтами Замовника по документальному оформленню звітності по рекламним компаніям; моніторингу та підготовки статистичних звітів по конкурентам клієнтів Замовника та їх рекламними витратами; відстеження ефективності проведених рекламних кампаній клієнтів; супровід рекламних компаній клієнтів Замовника в мережі інтернет; розробка концепції рекламних компаній клієнтів Замовника; підготовка звітів по завершенню рекламних компаній клієнтів Замовника.

В ході виконання умов договору №030117 від 03 січня 2017 року сторонами складено:

-акти наданих послуг: від 28 лютого 2017 року №№ В22832, В-22831, В-22830, від 30 січня 2017 року №№В-13144, В-13145, від 31 грудня 2016 року №№В-123108, В-123110, В-123112, В 123109, В123111, В-123107, на загальну суму 3 567 338,00 грн, в тому числі ПДВ 594 556,30 грн;

- податкові накладні від 28 лютого 2017 року №№22832, 22831, 22830, від 31 січня 2017 року №№13144, 13145, від 31 грудня 2016 року №№123108, 123110, 123112, 123109, 123111, 123107;

-розрахунки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ГАРАНТ» проведено у безготівковій формі та станом на 30 вересня 2017 року по рахунку 631 «Розрахунки із вітчизняними постачальниками» дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня.

Так, матеріалами справи підтверджено, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ГАРАНТ» послуги використані позивачем для виконання робіт/послуг рекламного характеру на користь: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна», Публічного акціонерного товариства «Мультіплекс-Холдинг», ДП «Селдіко», Товариству з обмеженою відповідальністю «Сандора», Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕГЗАГОН».

Крім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Варта Плюс» укладено договір №01052016 від 01 травня 2016 року, предметом якого є наступні послуги: складання і коригування звітів з прогнозів/планів рекламних компаній; координація документообігу між Замовником та клієнтами Замовника документальному оформленню звітності по рекламним компаніям; моніторингу та підготовки статистичних звітів по конкурентам клієнтів Замовника та їх рекламним витратам; відстеження ефективності проведених рекламних кампаній клієнтів; супроводу рекламних компаній клієнтів Замовника в мережі інтернет; розробки концепції рекламних компаній клієнтів Замовника; підготовка звітів по завершенню рекламних кампаній клієнтів Замовника.

Матеріалами справи підтверджено, що в ході виконання умов договору №01052016 від 01 травня 2016 року сторонами складено:

-акти наданих послуг (виконаних робіт) від 30 червня 2016 року №№ В-230616, В-300616, від 31 травня 2016 року №№ В-133105, В-153105 на загальну суму 1 017 216,00 грн, в тому числі ПДВ 169 536,00 грн;

-податкові накладні від 30 червня 2016 року №№23006, 33006, від 31 травня 2016 року №№133105, 153105;

-розрахунки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Варта Плюс» проведено у безготівковій формі, по рахунку 631 «Розрахунки із вітчизняними постачальниками» дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня.

Так, матеріалами справи підтверджено, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Варта Плюс» послуги використані позивачем для виконання робіт/послуг рекламного характеру на користь: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ред Булл Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр».

Також судом встановлено, що позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренткомпані» договір №01072016 від 01 липня 2016 року, предметом якого є наступні послуги: складання і коригування звітів з прогнозів/планів рекламних компаній; координація документообігу між Замовником та клієнтами Замовника документальному оформленню звітності по рекламним компаніям; моніторингу та підготовки статистичних звітів по конкурентам клієнтів Замовника та їх рекламним витратам; відстеження ефективності проведених рекламних кампаній клієнтів; супроводу рекламних компаній клієнтів Замовника в мережі інтернет; розробки концепції рекламних компаній клієнтів Замовника; підготовка звітів по завершенню рекламних кампаній клієнтів Замовника.

Матеріалами справи підтверджено, що в ході виконання умов договору №01072016 від 01 липня 2016 року сторонами складено: акт наданих послуг (виконаних робіт) від 31 липня 2017 року №В-193107, податкову накладну від 31 липня 2017 року №193107, розрахунки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренткомпані» проведено у безготівковій формі, по рахунку 631 «Розрахунки із вітчизняними постачальниками» дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня.

Надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренткомпані» послуги використані позивачем для виконання робіт/послуг рекламного характеру на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна».

Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітал Оптима» укладено договір №01092016 від 01 вересня 2016 року, предметом якого є наступні послуги: складання і коригування звітів з прогнозів/планів рекламних компаній; координація документообігу між Замовником та клієнтами Замовника документальному оформленню звітності по рекламним компаніям; моніторингу та підготовки статистичних звітів по конкурентам клієнтів Замовника та їх рекламним витратам; відстеження ефективності проведених рекламних кампаній клієнтів; супроводу рекламних компаній клієнтів Замовника в мережі інтернет; розробки концепції рекламних компаній клієнтів Замовника; підготовка звітів по завершенню рекламних кампаній клієнтів Замовника.

Матеріалами справи підтверджено, що в ході виконання умов договору №01092016 від 01 вересня 2016 року сторонами складено:

- акти виконаних робіт (наданих послуг) від 30 вересня 2016 року №В-93018, №В-93027, №В-93028, №В-93029, від 31 жовтня 2016 року №В-103125, №В-103124;

- податкові накладені від 30 вересня 2016 року №103124, №103125, від 31 жовтня 2016 року №93018, №93029, №93027, №93028,

- розрахунки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітал Оптима» проведено у безготівковій формі, по рахунку 631 «Розрахунки із вітчизняними постачальниками» дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня.

Надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітал Оптима» послуги використані позивачем для виконання робіт/послуг рекламного характеру на користь: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ред Булл Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутриція Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр», ДП «Селдіко».

Також, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОДФОРД» укладено договір №01112016 від 01 листопада 2016 року, предметом якого є наступні послуги: складання і коригування звітів з прогнозів/планів рекламних компаній; координація документообігу між Замовником та клієнтами Замовника документальному оформленню звітності по рекламним компаніям; моніторингу та підготовки статистичних звітів по конкурентам клієнтів Замовника та їх рекламним витратам; відстеження ефективності проведених рекламних кампаній клієнтів; супроводу рекламних компаній клієнтів Замовника в мережі інтернет; розробки концепції рекламних компаній клієнтів Замовника; підготовка звітів по завершенню рекламних кампаній клієнтів Замовника.

Матеріалами справи підтверджено, що в ході виконання умов договору №01112016 від 01 листопада 2016 року сторонами складено: акт наданих послуг від 30 листопада 2016 року №В-11095, податкову накладну від 30 листопада 2016 року №113095, розрахунки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОДФОРД» проведено у безготівковій формі, по рахунку 631 «Розрахунки із вітчизняними постачальниками» дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня.

Надані Товариством з обмеженою відповідальністю «СОДФОРД» послуги використані позивачем для виконання робіт/послуг рекламного характеру на користь: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації», Товариства з обмеженою відповідальністю «Медітеране Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр».

З огляду на вищевикладене, вказані операції безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, спрямовані на отримання прибутку.

Водночас, за змістом акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність вказаних господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ГАРАНТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРТРА ПЛЮС», Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТКОМПАНІ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАЛ ОПТИМА», Товариством з обмеженою відповідальністю «СОДФОРД». Такі висновки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві ґрунтуються на аналізі інформації згідно ІС «Податковий блок» щодо вказаних контрагентів та на матеріалах досудових розслідувань, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205, 212 Кримінального кодексу України.

Так, щодо посилань в акті перевірки на матеріали кримінальних проваджень за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, суд зазначає, що за змістом статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до вимог частин 2, 3 статті 283 Кримінального процесуального кодексу України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з частиною 1 статті 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань не може бути підставою для висновків про фіктивність тих чи інших господарських операцій.

При цьому, доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочинів, передбачених статтями 205, 212 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Також, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві посилається на те, що у вказаних вище контрагентів позивача відсутні трудові ресурси та основні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

В той же час, відсутність у контрагента позивача задекларованих матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредит, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30 січня 2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 07 лютого 2019 року №01272615140101, №01262615140101 протиправними та такими, що підлягає скасуванню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавас Ворлдвайд Діджитал Київ» задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07 лютого 2019 року №01272615140101, №01262615140101.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавас Ворлдвайд Діджитал Київ» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 41, код ЄДРПОУ 38391922) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлено 10 червня 2019 року