Провадження № 2/470/159/19
Справа № 470/351/19
07 червня 2019 року смт. Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Лусти С.А.,
за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком,
19 квітня 2019 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з відповідним позовом до відповідача, в якому зазначив, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 , але останній з 2014 року в ньому не проживає, оскільки виїхав до м. Карабаново Російської Федерації. Оскільки реєстрація місця проживання відповідача у вказаному будинку порушує права позивача як власника нерухомого майна, він просив суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування зазначеним житловим будинком.
Позивач в судове засідання надав письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та погодився на заочний розгляд справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяви про поважність неявки в судове засідання, відзиву, заперечень на позовну заяву не надав.
У відповідності до ч.1 ст.280 ЦПК України суд вважає за можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач є власником житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 30 грудня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області за реєстровим номером 1580, зареєстрованого Березнегуватською філією бюро технічної інвентаризації від 05 січня 1996 року, номер запису в реєстровій книзі за № 4 (а.с.8-9).
Згідно довідки про склад сім'ї, виданої Березнегуватською селищною радою Березнегуватського району Миколаївської області 04 квітня 2019 року № 718, у вказаному житловому будинку, окрім дружини позивача ОСОБА_3 , зареєстрований його син ОСОБА_2 (а.с.7).
Однак, з акту обстеження місця проживання від 02 квітня 2019 року убачається, що відповідач зареєстрований, але фактично з 2014 року за вказаним місцем реєстрації не проживає (а.с.6).
Відповідач порушує право позивача тим, що не знявся з реєстрації як такий, що не проживає і не користується жилим приміщенням.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому, відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Частиною 2 ст.405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених правових норм цивільного та житлового законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до ч.1 ст.71 ЖК України за тимчасово відсутнім громадянином жиле приміщення зберігається протягом шести місяців.
Згідно з ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, провадиться в судовому порядку.
Враховуючи, що відповідач не проживає у житловому будинку понад шість місяців з моменту реєстрації, не надав суду доказів наявності поважних причин, які перешкоджали йому користуватися житловим приміщенням, відсутність права власності на житловий будинок, суд приходить до висновку, що відповідач може бути визнаний таким, що втратив право користування житловим будинком, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, суд покладає на відповідача обов'язок по відшкодуванню позивачу судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268, 274-279, 280 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його постановлення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації і проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Березнегуватським РВ УМВС України в Миколаївській області 03.07.1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Березнегуватським РВ УМВС України в Миколаївській області 05.06.2007 року.
Суддя С. А. Луста