ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14167/18
провадження № 2/753/1510/19
"01" березня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.,
секретар судового засідання Кримчук Я.Р.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 .,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»,
представник відповідача: Кошалковський К.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про стягнення преміальної складової заробітної плати,
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
У липні 2018 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі по тексту - ТОВ «Комплекс Агромарс», відповідач) про стягнення преміальної складової його заробітної плати.
На обґрунтування позову зазначив, що з 2010 р. працює на філії «Київкомбікорм» ТОВ «Комплекс Агромарс». У вересні 2016 р. на підприємстві була створена первинна профспілкова організація «Київкомбікорм», головою якої він став. Дізнавшись про це, відповідач протиправно позбавив голову та членів профспілки преміальної складової їх заробітної плати та став вимагати ліквідації профспілки. У філії «Київкомбікорм» діє Положення про преміювання, відповідно до якого премія нараховується в обов'язковому порядку, визначається окремо за кожний місяць по кожній посаді і фіксується у штатному розкладі. Відповідно до Положення премія може зменшуватись або зніматись повністю за виробничі порушення, проте зауважень та доган позивач не мав, тобто підставою позбавлення його премії стало обрання головою профспілкової організації.
З урахуванням уточнень, поданих у листопаді 2018 р., позивач просив стягнути з відповідача невиплачену премію за період з грудня 2016 р. по вересень 2018 р., а саме щомісячну премію в сумі 71 108,28 грн. та премію (розцінку) в сумі 30 450 грн.
Відповідач позов не визнав та обґрунтував свої заперечення такими обставинами.
З аналізу норм ст. 2 Закону України «Про оплату праці» та положення «Про оплату праці працівників ТОВ «Комплекс Агромарс» слідує, що виплата позивачу премії є правом відповідача, а не його обов'язком. Порядок нарахування премій працівникам товариства регламентується виключно внутрішніми документами. Відповідно до штатного розкладу відповідача станом на 31.12.2016 та на 31.03.2017 розмір премії позивача становить 3 000 грн., однак на підставі подань директора філії «Київкомбікорм» в період з січня по червень 2017 р. позивача було позбавлено премії, а з липня 2017 р. штатним розкладом премія позивачу взагалі не передбачена. Відтак кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, не можна вважати належними до виплати, оскільки така сума йому взагалі не нараховувалась.
Заперечення проти аргументів відповідача позивач виклав у відповіді на відзив вказавши, що твердження відповідача не відповідають обставинам та суперечать законодавчим нормам, оскільки премія є складовою заробітної плати і відповідно до Положення про преміювання нараховується в обов'язковому порядку, а ст. 97 Кодексу законів про працю України забороняє власнику або уповноваженому ним органу в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
?25.10.2018 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 33).
?06.11.2018 позивач подав уточнену позовну заяву та додаткові докази (а.с. 41-44).
?05.12.2018 представник відповідача подав письмові пояснення щодо позову та письмові докази (а.с. 122-124).
?19.12.2018 представник відповідача подав відзив на позов з письмовими доказами (а.с. 140-142).
?08.01.2019 представник позивача подав заперечення (відповідь на відзив) (а.с. 158-159).
?28.02.2019 представник позивача подав письмові пояснення щодо позову (а.с. 169)
ІІІ. Процесуальні дії суду.
?Ухвалою від 06.08.2018 р. відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 24-25).
?25.10.2018 оголошено перерву в судовому засіданні (а.с. 36-37).
?05.12.2018 відкладено розгляд справи (а.с. 136).
?17.01.2019 відкладено розгляд справи (а.с. 163).
?28.02.2019 справу розглянуто по суті (а.с. 168-169)
?01.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення (а.с. 174-175)
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01.09.2010 ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ «Комплекс Агромарс» на посаду старшого майстра дільниці технічного обслуговування філії «Київкомбікорм» (а.с. 125).
04.11.2011 позивача переведено на посаду головного механіка служби головного інженера філії «Київкомбікорм», а 01.03.2017 - на посаду заступника головного інженера (а.с. 126, 127).
20.09.2016 у філії «Київкомбікорм» створено первинну профспілкову організацію «Київкомбікорм», головою якої обрано позивача. 29.09.2016 первинна профспілкова організація «Київкомбікорм» вступила до Київської міської профспілки працівників агропромислового комплексу (а.с. 18).
29.11.2016 первинна профспілкова організація «Київкомбікорм» зареєстрована як юридична особа (а.с. 67-69).
Судом встановлено, що колективного договору у відповідача не укладено, а форми і
системи оплати праці, робочий час, норми праці, розцінки, ставки тощо визначені Положенням про оплату праці працівників ТОВ «Комплекс Агромарс» (далі - Положення), затвердженим президентом товариства та погодженим з генеральним директором 01.01.2009 (а.с. 60-63).
Згідно з пунктом 4.3.1 Положення премія працівникам підприємства нараховується по закінченні місяця у розмірі, передбаченому розцінками, системами преміювання чи штатним розкладом.
Підпункти 4.3.1.2, 4.3.1.3, 4.3.1.3. цього пункту визначають випадки, коли премія за відповідний місяць не нараховується. До таких випадків відноситься, зокрема, прогул, відпустка без збереження заробітної плати, непрацездатність, звільнення з роботи протягом місяця, звільнення з роботи протягом випробувального терміну, нестача матеріальних цінностей та виникнення лишків у матеріально відповідальної особи за результатом інвентаризації, порушення трудової дисципліни, невиконання посадових обов'язків, чергова щорічна відпустка протягом місяця.
Відповідно до підпункту 4.3.1.5 на підприємстві застосовується наступний порядок преміювання працівників, розмір премій яких вказаний у штатному розкладі: керівник кожного структурного підрозділу по закінченню звітного місяця надає на перевірку у відділ нормування та оплати праці подання на преміювання; відділ нормування та оплати праці після перевірки отриманого подання формує загальну премію по підприємству та надає на затвердження президенту; після затвердження президентом премії по підприємству вона надається в бухгалтерію для нарахування працівникам преміальної оплати.
Водночас у філії «Київкомбікорм» діють свої Положення про оплату праці та Положення про преміювання, затверджені головою правління відповідача 02.01.2006 (а.с. 64-66, 57-59).
Норми Положення про оплату праці у філії «Київкомбікорм» аналогічні нормам Положенням про оплату праці працівників ТОВ «Комплекс Агромарс».
Положення про преміювання визначає показники і умови преміювання працівників та порядок нарахування і виплати премій.
Згідно пункту 2.1. цього Положення премія нараховується кожному працівникові філії щомісячно виходячи із сум, зафіксованих в штатному розкладі, за фактично відпрацьований час згідно оцінки якості виконання роботи за поточний місяць.
Підставою для нарахування премії є подання керівником структурного підрозділу таблиці якості виконання роботи працівників за поточний місяць в строк до 1 числа кожного місяця (пункт 2.3. Положення про преміювання).
Пунктом 2.4. Положення про преміювання передбачено, що робітникам, які безпосередньо займаються реалізацією продукції, премія розраховується в залежності від реалізації продукції кожному робітникові окремо згідно кількісних показників по даним бухгалтерського обліку. Премія встановлюється за кожну реалізовану тону вище поставленого завдання (30 тон у місяць) з розрахунку 6 грн. за кожну реалізовану більше норми тону продукції.
Премія працівникові нараховується за відпрацьований час щомісячно (пункт 2.7 Положення про преміювання).
Положенням про преміювання також передбачено можливість збільшення розміру місячної премії окремим працівникам (пункт 2.5.) та випадки зменшення або позбавлення премії повністю за виробничі порушення, про що в таблицю (Додаток № 3 до вищевказаного Положення, який суду не надано) керівником підрозділу вносяться відповідні записи з обґрунтуванням порушень (пункт 2.6.).
Перелік порушень, які можуть бути підставою для зменшення або позбавлення премії повністю, та розміри зменшення премії наведені у Додатку № 1 до Положення про преміювання.
Слід зазначити, що всупереч вимог ч. 2 ст. 97 Кодексу законів про працю України та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» вищевказані Положення про оплату праці працівників ТОВ «Комплекс Агромарс», Положення про оплату праці та Положення про преміюванняу філії «Київкомбікорм» не погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Відповідно до штатного розпису філії «Київкомбікорм» ТОВ «Комплекс Агромарс» станом на 31.12.2016 заробітна плата головного механіка ОСОБА_1 складається з окладу в розмірі 3 000 грн. та премії в розмірі 3 000 грн. (а.с. 48).
Штатним розписом станом на 31.03.2017 визначено, що заробітна плата заступника головного інженера ОСОБА_1 . складається з окладу в розмірі 3 000 грн. та премії в розмірі 3 000 грн. (а.с. 49).
Зі змісту вказаних штатних розписів вбачається, що до складових заробітної плати позивача входила також премія за показниками, проте ні абсолютні, ні відносні розміри цієї премії (у процентному відношенні), у штатних розписах не зазначені.
Належних доказів, які б дозволяли суду визначити механізм нарахування та розмір премії позивача за показниками (розцінку), суду не надано.
З 01.07.2017 до штатного розпису були внесені зміни, відповідно до яких посадовий оклад заступника головного інженера ОСОБА_1 складає 4 000 грн., а премії взагалі не передбачені (а.с. 47).
Як вбачається з наданих Пенсійним фондом України індивідуальних відомостей про застраховану особу, довідки про доходи та розрахункових листків, які відображають розмір нарахованої та виплаченої позивачу заробітної плати, до листопада 2016 р. включно йому окрім окладу виплачувалась місячна премія, яка нараховувалась пропорційно відпрацьованим дням, та місячна премія (розцінка), з грудня 2016 р. позивачу нараховувалась та виплачувалась лише місячна премія (розцінка), а з липня 2017 р. нарахування та виплата позивачу будь-яких преміальних складових заробітної плати припинилися (а.с. 5, 50, 51-54).
Судом встановлено, що очолювана позивачем профспілка проводить активну діяльність по захисту прав працівників підприємства, вимагаючи від власника дотримання вимог трудового законодавства, галузевих угод і укладення колективного договору, та інформуючи про численні систематичні порушення законодавства про працю відповідні державні органи.
За результатами розгляду звернень Головним управлінням держпраці у Київській області на підприємстві були проведені перевірки, внесені приписи про усунення порушень законодавства, за невиконання яких генерального директора товариства притягнуто до адміністративної відповідальності.
Вказані обставини підтверджуються сукупністю наданих позивачем доказів (а.с. 72-114).
V. Оцінка суду.
Одним із основних прав людини є право на працю, яке закріплене у ст. 43 Конституції України.
Згідно вказаної норми кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності… .
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Основним законом, який регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності є Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Норма ст. 2-1 КЗпП України забороняє будь-яку дискримінацію у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів
за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.
Відповідно до Конституції України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок. (ч. 1 ст. 243 КЗпП України).
Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси (ч. 1 ст. 246 КЗпП України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 252 цього Кодексу працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.
Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.
Згідно положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
Позивач навів фактичні дані, які свідчать про його дискримінацію з боку відповідача у зв'язку з його членством в первинній профспілковій організації «Київкомбікорм» та здійснення ним активної діяльності по захисту прав працівників.
Наявність дискримінації підтверджується фактом припинення виплати позивачу преміальної складової заробітної плати, що відбулося після створення профспілкової організації та обрання його на посаду голови профспілки.
Відтак саме на відповідача у даному випадку покладається обов'язок доказування відсутності дискримінації.
З огляду на те, що відповідно до внутрішніх актів відповідача підставою для зменшення або позбавлення працівника місячної премії є виробничі порушення, відповідач повинен довести наявність таких порушень, проте жодних доказів на підтвердження цієї обставини суду не надано.
Отже, зважаючи на вищевикладене, вважає доведеним факт дискримінації ОСОБА_1 з боку ТОВ «Комплекс Агромарс» у зв'язку з його членством у профспілці, що виразилось у невиплаті йому преміальної складової заробітної плати.
Законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про колективні договори і угоди», Закону України «Про підприємства в Україні» та інших актів законодавства України.
Відповідно до положень статті 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про заробітну плату» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Згідно ст. 2 Закону України «Про заробітну плату» структура заробітної плати включає в себе основну заробітну плату, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові
успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає надбавки? гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Ст. 5 цього Закону визначає, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.
Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання (ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).
За загальним правилом, встановленим ст. 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці, до яких, зокрема, відноситься і зміна систем та розмірів оплати праці, працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Згідно ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Ст. 103 КЗпП України зобов'язує власника або уповноваженого ним органу повідомляти працівника про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Аналіз змісту наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що окрім встановленого судом факту дискримінації позивача за ознакою належності його до професійної спілки, відповідач при прийнятті рішення про зміну з 01.07.2017 р. штатного розпису також порушив вимоги трудового законодавства щодо заборони в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують раніше встановлені умови, щодо отримання попередньої згоди на це виборного профспілкового органу та щодо повідомлення позивача про такі зміни не пізніш як за два місяці.
Відтак оцінюючи сукупність встановлених обставин, суд дійшов до переконання, що відповідач неправомірно припинив виплату позивачу преміальної складової його заробітної плати, а в подальшому без законних на те підстав та з порушенням визначеної законом процедури незаконно змінив в бік зменшення розмір оплати його праці.
Зважаючи на те, що премія була передбачена штатним розписом, вона є обов'язковою складовою оплати праці позивача, а відтак ствердження представника відповідача про те, що її виплата є правом, а не обов'язком підприємства, не заслуговують на увагу і є безпідставними.
Є необґрунтованими і доводи представника відповідача про відсутність підстав для нарахування і виплати позивачу премії у місяці, коли він перебував на лікарняному і у відпустках.
Так, судом встановлено, що у відповідача відсутній колективний договір, а його внутрішні акти з питань оплати праці не погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
За таких обставин Положення про оплату праці та Положення про преміюванняу філії «Київкомбікорм» не відповідають вимогам трудового законодавства і не мають юридичної сили, а відтак не можуть бути прийняті судом до уваги.
Більш того, з розрахункових листків позивача вбачається, що до листопада 2016 р. йому нараховувалась місячна премія пропорційно відпрацьованим дням, незалежно від причин та кількості днів його відсутності на роботі.
Незаконним позбавленням премії порушене право позивача на отримання заробітної плати у визначеному трудовим договором розмірі, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення відповідних сум пропорційно відпрацьованим дням.
Згідно з даними розрахункових листків за період з 01.12.2016 по 30.06.2017 (7 місяців)
позивачем було відпрацьовано 127 робочих днів з 143 календарних робочих днів. Розмір
щомісячної премії позивача у вказаний період становив 3 000 грн., а відтак йому належала до виплати премія в сумі 18 650,35 грн. (127х(3 000х7)/143).
Штатним розписом, що діє з 01.07.2017, премія позивачу взагалі не передбачена, однак враховуючи, що за практикою підприємства розмір премії позивача встановлювався на рівні його посадового окладу, наявні підстави вважати, що розмір місячної премії в період з 01.07.2017 по 30.09.2018 (15 місяців) повинен був становити 4 000 грн.
За вказаний період позивачем було відпрацьовано 168 робочих днів з 186 календарних робочих днів, а відтак йому належала до виплати премія в сумі 54 193,55 грн. (168х(4 000х15)/186).
Отже за період 01.12.2016 по 30.09.2018 позивачу належала премія в загальному розмірі 72 843,90 грн.
Оскільки за принципом диспозитивності у цивільному судочинстві суд не вправі виходити за межі заявлених вимог, а розрахований судом розмір премії перевищує розмір премії, заявлений до стягнення (71 108,28 грн.), вимоги позивача в цій частині суд вважає обґрунтованими та задовольняє їх.
Сума, яку суд визначає до стягнення з відповідача на користь позивача, обрахована без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із цієї суми підлягають нарахуванню роботодавцем як податковим агентом при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із присудженої суми, внаслідок чого належна до сплати працівнику на підставі судового рішення сума повинна бути зменшена на суму податків і зборів.
За наявних даних та доказів суд не зміг встановити природу щомісячної премії (розцінки) та перевірити правильність обрахованих позивачем і заявлених до стягнення сум цієї премії, клопотання про призначення експертизи сторони не заявили, а відтак підстав для захисту порушених прав позивача в цій частині в обраний ним спосіб суд не вбачає.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Позивачі у справах про стягнення заробітної плати звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому суд з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України стягує судовий збір з відповідача в дохід держави за ставкою, встановленою для юридичних осіб за подання позовної заяви майнового характеру.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на користь ОСОБА_1 преміальну складову заробітної плати за період з грудня 2016 р. по вересень 2018 р. включно в загальному розмірі 71 108 гривень 28 копійок із вирахуванням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.
В решті позову відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в дохід держави судовий збір в розмірі 1 921 гривню.
Позивач: ОСОБА_1 , 1956 р.н., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3, код ЄДР 30160757.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: