Справа № 645/5797/18
Провадження № 2/645/401/19
24 травня 2019 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Ульяніч І.В.
за участю представника позивача - Саніна А. О.
секретар судового засідання - Савченко В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення,
Позивач звернувся до відповідачів з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення. Позов обгрунтовував тим, що рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 06.02.2013 р. за ним визнано право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 , іншими співвласниками даної квартири є відповідачі по справі. Відповідачі з 2013 року по теперішній час перешкоджають йому володіти та користуватись своєю часткою спірної квартири. Бажаючи знайти найбільш оптимальний та взаємовигідний варіант вирішення даної проблеми, позивач звертався до суду із позовною заявою про стягнення грошової компенсації його частки у спільній частковій власності, але рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.12.2017 року, у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Тобто незважаючи на намагання реалізації усіх можливих способів вирішення спору, в тому числі в судовому порядку шляхом примусового стягнення компенсації вартості його частки, дійти згоди щодо подальшого користування його часткою квартири так і не вдалось. При цьому доступ до самої квартири йому обмежується зі сторони відповідачів. Просив суд усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом вселення.
В судовому засіданні позивач та представник позивача - адвокат Санін А.О. позовні вимоги підтримали та пояснили, що підставою для звернення позивача з вимогою про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення є перешкоди зі сторони відповідачів у користуванні ним його частиною спірної квартири, протягом тривалого часу. У позивача не має доступу до квартири, двері йому ніхто не відчиняє, ключів від квартири у нього не має, не відчиняють двері навіть державній виконавчій службі. Позивачем були використані всі можливі заходи врегулювання спірного питання користування квартирою, але в добровільному порядку домовитись вирішити це питання неможливо, а на його звернення, рішенням суду було відмовлено у стягненні матеріальної компенсації вартості його частки квартири, а виділити в натурі його частку в спірній квартирі неможливо. Просили позов задовольнити, усунути перешкоди у користуванні власністю та вселити до спірної квартири.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в судове засідання не з'явились, подали відзив на позов, згідно якого зазначили, що позовні вимоги не визнають, з наступних підстав. Позивачу у спірній квартирі належить ј частина квартири, а відповідачам належить ѕ частини квартири, квартира є двокімнатною розміром 16,7 кв.м. та 11,5 кв.м., відповідно. Позивач в спірній квартирі не зареєстрований, мешкає за іншою адресою. Виділити його частку в натурі неможливо. Позивачу ніхто не перешкоджає користуватись належною йому часткою в спірній квартирі, проте виділити йому окрему кімнату не мають можливості, так як в одній кімнаті мешкає ОСОБА_3 , а в другій її син ОСОБА_4 із дружиною та донькою. ОСОБА_3 зазначила, що не відмовляється сплатити позивачу матеріальну компенсацію, але рівень отримуваних нею доходів унеможливлює сплату позивачу грошової компенсації. Вселення позивача до спірної квартири погіршить умови проживання малолітньої дитини її сина.
За таких обставин суд вважає можливим проведення судового розгляду справи у відсутність відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які неодноразово сповіщались про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили та подали відзив на позов.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.7), відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками ѕ частин спірної квартири, що сторонами не оспорюється, проте доказів належності відповідачам цих частин суду не надано.
Згідно даних техпаспорту, спірна квартира складається з двох кімнат житловою площею 16,7 кв.м. та 11,5 кв.м..
Згідно довідки із місця мешкання в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані відповідачі по справі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ..Також в спірній квартирі зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10)
Згідно копії акту державного виконавця від 12.09.2017 року, при виході державного виконавця за адресою спірної квартири, двері квартири ніхто не відчинив (а.с.11)
Згідно рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.12.2017 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації, у задоволенні позову було відмовлено.
Згідно даного рішення вбачається, що в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснила суду, що вони з сином не заперечують проти проживання позивача в одній з кімнат у спірній квартирі. Хоча вже у відзиві на позов по даній справі зазначає, що вже заперечує, що підтверджує, на погляд суду, наявність тривалого спору між сторонами щодо користування квартирою та перешкоди позивачу у здійсненні його права щодо вільного користування його власністю.
Згідно постанови Апеляційного суду Харківської області від 27.04.2018 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.12.2017 року залишено без змін.
В судовому засіданні, за клопотанням позивача та його представника, була оглянута зазначена справа, а саме: висновок судової будівельно-технічної експертизи № 5708/9535 від 28.08.2014 р., згідно якого виділення в натурі 1/4 частки спірної квартири неможливе з технічної точки зору; ринкова вартість ј частки становить 131 356,00 грн.
Згідно ст. 316, 317, 319 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 358 ЦК України - право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно ст. 361 ЦК України - співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Згідно ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Оскільки судом встановлено, що протягом тривалого часу сторони не можуть вирішити спір щодо користування спірною квартирою, позивач не має вільного доступу на майна, співвласником якого він є, через перешкоди зі сторони відповідачів, суд вважає за необхідне задовольнити позов та усунути перешкоди у користуванні власністю, шляхом вселення позивача до спірної квартири, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи, згідно ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню із відповідачів.
На підставі викладеного та керуючись 10, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення - задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом примусового вселення ОСОБА_2 , до квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючих за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 704 грн. 80 коп., а саме: по 352 грн. 40 коп. з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Представник позивача: ОСОБА_6 , АДРЕСА_4 .
Відповідачі: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 03 червня 2019 року.
Суддя - І.В. Ульяніч