Іменем України
10 червня 2019 року
Київ
справа №808/9138/15
адміністративне провадження №К/9901/28755/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2016 (суддя Нестеренко Л.О.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 (судді Круговий О.О., Юхименко О.В., Нагорна Л.М.)
у справі № 808/9138/15
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт»
до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У грудні 2015 року Товариство з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» (далі - позивач, ТДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Пологівська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2015 № 0000132200.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 16.10.2015 по 21.10.2015 посадовими особами відповідача згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 16.10.2015 № 854, направлень від 16.10.2015 № 689, № 690 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТДВ «ПХЗ Коагулянт» з питання підтвердження взаємовідносин із платником податків ТОВ «Січеслав» за період з 01.06.2015 по 30.06.2015, за результатами якої складено акт від 21.10.2015 № 1051/08-15-22-021/03327724 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 62 927 грн за червень 2015 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 30.10.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 62 927 грн.
Як вбачається з акта перевірки від 21.10.2015 № 1051/08-15-22-021/03327724 та доводів касаційної скарги підставами для визначення позивачу зазначених сум грошових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Січеслав», які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що у контрагента позивача відсутні складські приміщення,товарно-транспортні накладні оформлені з порушеннями, за даними баз даних АІС «Податковий блок» та АІС «Єдиний реєстр податкових накладних» у ТОВ «Січеслав» відсутні можливості щодо перевезення, тимчасового зберігання продукції, також не встановлено придбання послуг з транспортування товарів у інших суб'єктів господарювання. У контрагента позивача відсутні джерела походження вугілля.
Обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку,зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, за договором купівлі-продажу № 25 від 24.03.2015 ТДВ «ПX3 Коагулянт» придбав у ТОВ «Січеслав» вугілля марки ДГр на загальну суму 377561,40 грн., в т.ч. ПДВ 62926,90 грн.
Згідно пункту 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність Покупця вугілля марки ДГр, а покупець - прийняти й оплатити його. Згідно з пунктом 5.1, витрати пов'язані з доставкою товару за рахунок покупця і включаються в вартість товару.
Транспортування товару здійснювалося по товарно-транспортним накладним, в яких автомобілем Рено НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , перевозка товару проводилась водієм - ОСОБА_1 , автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_2 , замовник ТДВ «ПХЗ «Коагулянт», вантажовідправник - ТОВ «Січеслав», вантажоодержувач - ТДВ «ПХЗ «Коагулянт», пункт навантаження - м. Новогродівка, пункт розвантаження - м. Пологи, с. Чапаєвка, вул. Кар'єрна, 1, товар: вугілля ДГр., к-сть 39,1 т.
Приймання - передача вугілля відбувалась на підставі Актів складених на підставі договору № 25 від 24.03.2015. Також постачальником в адресу позивача виписано видаткові накладні на поставлений товар - вугілля марки ДГр.
За поставлений товар ТОВ «Січеслав» виписано рахунки ТДВ «ПХЗ «Коагулянт».
За наслідками виконання договору поставки товару ТОВ «Січеслав» на адресу ТДВ «ПХЗ «Коагулянт» було виписано податкові накладні, які були належним чином та своєчасно зареєстровано в Реєстрі податкових накладних.
Також, судами встановлено, що згідно акта перевірки податковим органом серед інших первинних документів було досліджено платіжні доручення про сплату ТДВ «ПЗХ «Коагулянт» грошових коштів за поставлений ТОВ «Січеслав» товар та встановлено, що позивачем сплачено грошові кошти за господарськими зобов'язаннями перед ТОВ «Січеслав» всього на суму 377561.4 грн. в т.ч. ПДВ 62926.9 грн.
Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що порушення контрагентом позивача податкової дисципліни та невідповідність окремих документів складених відносно товару постачальником по ланцюгу постачання не впливає на віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту сум за господарською операцією, яка фактично відбулася, оскільки закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від наявності документів щодо належного виконання постачальниками по ланцюгу постачання своїх податкових та інших зобов'язань.
Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів.
Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Січеслав» за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 у справі № 808/9138/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко