65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2879/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф. при секретарі судового засідання: Борисовій Н.В. розглянувши зареєстровану 30.05.2019 р. за вх.ГСОО№2-2560/19 клопотання про скасування заходів забезпечення позову по справі №916/2879/18
За позовом Акціонерного товариства "Одесаобленерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1
про стягнення збитків 488582,95 грн.
за участю представників:
від позивача: Оляш К.І. (на підставі довіреності);
від відповідача: (заявник) Швець В.В. (на підставі наказу);
від третьої особи: не з'явився;
встановив:
17.12.2018 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Одесаобленерго" (вх. ГСОО №3048/18) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ", в якій позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 488 582, 95 грн. та судовий збір у розмірі 7328,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно підключив об'єкт третьої особи, розташований за адресою: АДРЕСА_1 до мереж електроенергії без погодження позивача, в результаті чого позивачу було завдано збитки у розмірі 488 582,95 грн.
Одночасно з поданням позову, АТ "Одесаобленерго" було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ЗЕМ" у розмірі 488582,95 грн.
В обґрунтування поданої заяви АТ "Одесаобленерго" посилається на те, що з моменту виявлення порушення з боку відповідача, останній ухиляється від здійснення оплати збитків, визначених в акті про порушення від 23.05.2018 р., у зв'язку з чим, існує загроза в подальшому ускладненні або унеможливленні виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Акціонерне товариство "Одесаобленерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ", в якому просить господарський суд: про стягнення збитків 488582,95 грн..
Ухвалою суду від 18.03.2019р. (суддя Літвінов С.В.) закрито підготовче провадження у справі № 916/2879/18, призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 27.03.2019р. о 16:00 год..
В судовому засіданні 27.03.2019р. оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 22.04.2019р. о 10год.30хв.
Однак, як вбачається із довідки секретаря судового засідання Липи Т.О. судове засідання 22.04.2019р. не відбулось з підстав перебування судді Літвінова С.В. на лікарняному.
З огляду на те, що строк розгляду даної справи закінчується 26.04.2019р., а суддя Літвінов С.В. перебуває на тривалому лікарняному, у справі №916/2879/18 за розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №187 від 24.04.2019р. здійснено повторний автоматичний розподіл даної справи, за результатами якого справу розподілено на суддю Гута С.Ф.
Ухвалою господарського суду одеської області від 02.05.2019р. вказану справу №916/2879/18 було прийнято до свого провадження суддею Гутом С.Ф. зі стадії підготовчого провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні суду на 30.05.2019р. о 10:00 год.
22.04.2019р. до господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" за вх.ГСОО№2-1852/19 від 22.04.2019р. по справі №916/2879/18 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2018р. суддею Літвіновим С.В. по даній справі.
В обґрунтування поданого клопотання ТОВ „ЗЕМ" посилається на те, що заходи забезпечення позову, застосовані судом порушують баланс інтересів сторін та фактично блокують господарську діяльність ТОВ „ЗЕМ", унеможливлюють проведення інвестиційних програм підприємства.
У судовому засіданні від 07.05.2019 року представник ТОВ „ЗЕМ" на задоволенні клопотання щодо скасування заходів забезпечення позову наполягає та просить суд вказане клопотання задовольнити.
Представник АТ "Одесаобленерго" у судовому засіданні від 07.05.2019 року проти клопотання ТОВ „ЗЕМ" щодо скасування вжитих судом заходів забезпечення позову заперечуває та просить суд відмовити з підстав які були викладені в мотивувальній частині постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 року у справі №916/2879/18.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2019 року у клопотанні ТОВ „ЗЕМ" щодо скасування вжитих судом заходів забезпечення позову було відмовленно.
30.05.2019р. до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" за вх.ГСОО№2-2560/19 по справі №916/2879/18 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
У судовому засіданні від 04.06.2019 року представник ТОВ „ЗЕМ" на задоволенні клопотання щодо скасування заходів забезпечення позову наполягає та просить суд вказану заяву задовольнити.
Представник АТ "Одесаобленерго" у судовому засіданні від 04.06.2019 року проти клопотання ТОВ „ЗЕМ" щодо скасування вжитих судом заходів забезпечення позову заперечуває та просить суд відмовити, з підстав викладених у запечереннях на клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
У судовому засіданні від 04.06.2019 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду та повідомлено, що повний текст ухвали буде складено 10.06.2019 року.
Розглянувши клопотання ТОВ „ЗЕМ" вх. ГСОО № 2-2560/19 від 30.05.2019р.), суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного:
Завданням господарського судочинства, згідно з ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Господарським судом було встановлено, як зазначає заявник у клопотанні, що в заяві Акціонерне товариство "Одесаобленерго" про забезпечення позову вказує, що на момент завдання позивачу збитків відповідач провадив господарську діяльність з передачі електричної енергії на підставі Ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, виданої відповідно до постанови НКРЕ від 02.09.1998 року № 1115. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.12.2018 року № 1671 вищевказану Ліцензію Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" буде анульовано з 01.01.2019 року. Тобто, з 01.01.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" не матиме права провадити господарську діяльність з передачі електричної енергії, у зв'язку з анулюванням відповідної ліцензії, що безумовно відобразиться на фінансовому стані підприємства. Постановою від 06.11.2018 року № 1370 на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" було накладено штраф у розмірі 85 000 грн. 00 коп. Як зазначає ТОВ «ЗЕМ», основним аргументом позивача спростовується тим, що у провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/523/19 за позовом АТ "Одесаобленерго" до ТОВ «ЗЕМ» про визнання договору про спільне використання технологічних електричних мереж укладеним. При цьому заявник зазначає , що не заперечує проти укладення даного договору. У Постанові №1671 від 07.12.2018р. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг зазначила: «Зобовязати ТОВ «ЗЕМ» до 01.01.2019 року: Укласти з АТ "Одесаобленерго" договір про спільне використання електричних мереж на основі типового договору. Як зазначає заявник договір про спільне використання технологічних електричних мереж між ТОВ «ЗЕМ» та АТ "Одесаобленерго" в будь-якому разі буде укладено. Також заявник зазначив, що штраф у розмірі 85 000,00 грн., який був накладений НКРЕКП було сплачено 03.01.2019 року. Окрім того накладення арешту спричиняє неможливість виплати заробітної плати працівникам підприємства. Відтак, враховуючи вищевикладене ТОВ «ЗЕМ» вважає, що немає жодної потреби в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми стягнення у розмірі 488 582,95 грн.
Частиною 1 статті 145 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Частиною 10 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених ч. 9 цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Забезпечення позову спрямоване перш за все проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Передбачивши різні види забезпечення позову, закон не встановлює конкретно, який вид в яких судових справах застосовується. Це питання вирішується судом за заявою заявника (особи, яка бере участь у справі), враховуючи причини, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов, характер спірних правовідносин тощо.
За приписами п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Проаналізувавши обставини справи, та наявні у матеріалах справи докази, необґрунтованим є посилання відповідача на той факт, що вжиття заходів забезпечення позову призвело до неможливості погашення ТОВ «ЗЕМ» заборгованості по заробітної плати та податків.
Заходи забезпечення позову були вжиті в грудні 2018 року, при цьому представник заявника вказує, про неможливість сплати заробітної плати за першу половину травня, що свідчить про наявність заборгованості по заробітній платі з інших причин, аніж заходів забезпечення позову. Крім того із наданої представником довідки банку №42-03/85 від 30.05.2019 року вбачається, що на розрахункових рахунках заявника ТОВ «ЗЕМ» знаходяться грошові кошти на загальну суму 1 114 212,27 грн.
При цьому, арешт накладено на грошові кошти на загальну суму 1 020 498,65 грн. Відтак ТОВ «ЗЕМ» має вільні від арешту грошові кошти у сумі 93 713,62 грн., що дає заявникові можливість погасити заборгованість по заробітній платі за першу половину травня 2019 року та по сплаті податків.
Судом не було враховано, що заборона блокує діяльність ТОВ "ЗЕМ". Накладення арешту на суму 488 582,95 грн. призведе до зупинення виплат заробітних плат, розрахунків з контрагентами Товариства, виконання інвестиційних програм та інших поточних платежів.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання заявника на те, що накладення арешту на зазначену суму призведе до зупинення виплат заробітних плат, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Згідно з ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Отже, державою гарантовано та законодавчо закріплено право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається.
Крім того, як вбачається з позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 06.11.2018 р. по справі № 923/560/17 виконання в майбутньому судового рішення, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявне у відповідача майно для задоволення вимог кредитора.
Крім того, суд зазначає, якщо відповідач (Заявник) не погоджується із змістом постанови державного виконавця №57977278, №7855838, №57977225, №57959949, №7855838, на підставі яких було накладено арешт на розрахункові рахунки заявника, останній має право оскаржити такі рішення державного виконавця в порядку ст.. 339 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому суд зазначає, що порушення державним виконавцем процедури накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ЗЕМ» чи вчинення таких дій з порушенням резолютивної частини ухвали про забезпечення позову від 26.12.2018 року по справі №916/2879/18 не є підставою для скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову спрямоване перш за все проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Проте, в порушення вказаних процесуальних норм, ТОВ «ЗЕМ» не було доведено наявність підстав, для скасування заходів забезпечення позову.
Суд приходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення клопотання ТОВ «ЗЕМ» про скасування заходів забезпечення позову .
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд першої інстанції під час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову позбавлений можливості надавати оцінку висновкам, викладеним в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову, тоді як відповідна оцінка була надана Південно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 04.03.2019 року у справі №916/2879/18.
Враховуючи зазначене, у задоволенні клопотання ТОВ „ЗЕМ" про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2018 року у справі №916/2879/18 слід відмовити.
Між тим, суд зазначає, що згідно приписів ч. 6 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ „ЗЕМ" не позбавлене права повторного звернення з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Керуючись ч.6 ст.140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1.У задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗЕМ" вх. ГСОО № 2-2560/19 від 30.05.2019 року про скасування заходів забезпечення позову по справі №916/2879/18 - відмовити.
Ухвала набрала чинності 04.06.19 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.
Повний текст ухвали складено 10.06.2019 року.
Суддя С.Ф. Гут