10 червня 2019 року
Київ
справа №9901/319/19
адміністративне провадження №П/9901/319/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна про оскарження бездіяльності Держави Україна щодо забезпечення гарантії діяльності кандидата у народні депутати України та зобов'язання вчинити дії,
1. 9 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Держави Україна, у якій просить зобов'язати Державу Україна забезпечити правові гарантії його діяльності як кандидата у народні депутати України, які відсутні у зв'язку з існуванням юридичної прогалини та у випадку скасування/відміни виборчого процесу з позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року (з причин визнання неконституційним Указу Президента України 303/2019) може призвести до скасування або втрати його реєстрації/статусу кандидата у народні депутати України з нанесенням матеріальних, моральних та репутаційних збитків як йому так і бюджету України.
2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Держава Україна своєю бездіяльністю порушує його право бути обраним, визначене у статті 9 Закону України №4061-VІ «Про вибори народних депутатів України» та право «висування у кандидатів у депутати», визначене у статті 10 цього Закону. Порушення, на думку позивача, утворюється як наслідок комплексної бездіяльності відповідних органів виконавчої та законодавчої влади, які відповідно до своїх повноважень мають забезпечувати створення законодавства та його реалізацію. Отже, за переконаннями позивача, Держава Україна створила передумови, якими може бути позбавлено його статус суб'єкта виборчого процесу в якості кандидата в народні депутати України по причині можливого визнання неконституційним Указу Президента України №303/2019 у справі, яка розглядатиметься 11 червня 2019 року у Конституційному Суді України за поданням 62 народних депутатів України та стосується по суті визначення конституційності Указу Президента України №303/2019 щодо призначення позачергових виборів у народні депутати України 21 липня 2019 року, який був підставою для початку виборчого процесу. Тобто, у випадку скасування виборчого процесу, внаслідок можливого визнання неконституційним Указу Президента України №303/2019, позивач втратить можливість бути обраним згідно із ст. 9 Закону України №4061-VІ «Про вибори народних депутатів України», а його право, передбачене ст.10 Закону висуватися кандидатом в народні депутати України, буде фактично порушено та безповоротно втрачено, а йому нанесені матеріальні збитки. Позивач вказує, що після реєстрації кандидатом в народні депутати України він здобув права та обов'язки, визначені Законом України «Про вибори народних депутатів України» та Конституцією України. Отже, у випадку визнання неконституційним Указу Президента України №303/2019 утворюється передумова для скасування реєстрації кандидата у народні депутати України, як наслідок, втрата статусу кандидата у народні депутати України в зв'язку з відміною/скасуванням виборчого процесу, хоча виключний та повний перелік підстав скасування реєстрації кандидата у народні депутати України передбачений ст.61 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Таким чином, жодним чинним законом України не передбачено право Держави (органами державної влади, суб'єктами владних повноважень, які діють від імені держави) скасовувати реєстрацію кандидата у народні депутати з підстав, які не визначені законами, Конституцією, а саме на підставі визнання неконституційним Указу Президента про призначення позачергових виборів народних депутатів України.
2.1. У взаємозв'язку із зазначеним вище, позивач вважає, що наслідки скасування реєстрації кандидата у народні депутати у спосіб, який не передбачений ані Конституцією, ані Законом України «Про вибори народних депутатів України» може завдати йому матеріальну, моральну шкоду, яка вимірюватиметься мільйонами гривень, порушить його конституційні права як громадянина, так і суб'єкта виборчого процесу, внесе невідворотні зміни в його сімейне життя, матиме фінансові та репутаційні наслідки для нього особисто та для його родини.
3. За приписами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності (пункт 4); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом (пункт 6).
4. Відповідно до частини дев'ятої статті 108 Закону України «Про вибори народних депутатів України» рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, членів цих комісій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, кандидатів, їхніх довірених осіб, партій, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, офіційних спостерігачів, що порушують законодавство про вибори, можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
5. Відповідно до частини третьої статті 27 КАС України, норми якої регулюють випадки виключної підсудності, підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.
6. Частиною четвертою статті 22 КАС України передбачено виключний перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, до яких віднесено лише справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів <…>.
8. Аналогічні приписи містяться і в частині третій статті 273 КАС України, якою передбачено, що рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії, прийняті у межах виборчого процесу, оскаржуються до апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ.
9. Аналіз зазначених процесуальних норм дає підстави зробити висновок про те, що до підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції відносяться лише справи про оскарження рішень, дій або бездіяльності Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів або всеукраїнського референдуму.
10. Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність Держави Україна щодо забезпечення гарантії діяльності кандидата у народні депутати України, що не є встановленням результату виборів, а тому не відноситься до підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції.
11. За приписами частини другої статті 22 КАС України апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності Центральної виборчої комісії (окрім визначених частиною четвертою цієї статті), дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб.
12. Відповідно до частини першої статті 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
13. Правила розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів визначені у ст. 20 КАС України, відповідно до яких зазначений адміністративний позов підсудний окружним адміністративним судам.
14. Місцем проживання позивача та місцезнаходженням Міністерства Юстиції України, яке здійснює представництво Держави України в суді, згідно з адміністративним позовом, є місто Київ.
15. Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що адміністративний позов ОСОБА_1 підсудний Окружному адміністративному суду міста Києва.
16. Відповідно до першого речення статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
17. Складовою цього права є вимога "законності суду" (суд, встановлений законом). "Законність суду" включає організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції) складову. Порушення під час визначення юрисдикції суду безумовно призводить до порушення права на справедливий суд.
18. Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначають Конституцією та законами України. Відтак, суди не мають права розглядати вимог, які не належать до їх юрисдикції, визначеної законом.
19. За правилами пункту 2 частини першої статті 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, зокрема, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
20. Отже, позов ОСОБА_1 до Держави Україна про оскарження бездіяльності Держави Україна щодо забезпечення гарантії діяльності кандидата у народні депутати України та зобов'язання вчинити дії - не підсудний Верховному Суду, як суду першої інстанції.
21. Таким чином, у відповідності до положень частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підлягає передачі для розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Керуючись статтями 22, 29, 272, 273 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Держави Україна про оскарження бездіяльності Держави Україна щодо забезпечення гарантії діяльності кандидата у народні депутати України та зобов'язання вчинити дії - передати на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду у дводенний строк з дня її постановлення.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді М. В. Білак
О. В. Калашнікова