18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
29 травня 2019 року м. Черкаси справа № 925/234/19
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участю представників сторін: позивача - Олексенко Г.І. за посадою (директор), відповідача - Хотіної О.О. за довіреністю, третьої особи - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Каштан-Плюс» до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради про стягнення 462711 грн. 55 коп.,
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Каштан-Плюс» звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради про стягнення, на підставі договору поставки товару № 140 від 30.05.2017 року та додаткових угод до нього, 307611 грн. 89 коп. пені, 127957 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 27142 грн. 23 коп. 3% річних, що разом складає 462711 грн. 55 коп., та відшкодування судових витрат.
Позов мотивований порушенням відповідачем строків та порядку розрахунків за поставлений йому товар згідно договору поставки товару № 140 від 30.05.2017 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/234/19 за правилами загального позовного провадження, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради.
04.04.2019 року відповідач в особі свого представника подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував повністю через його необґрунтованість, зокрема, зазначив, що у несвоєчасній оплаті спірної заборгованості відсутня його вина, оскільки реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань, бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників відповідно до Бюджетного кодексу України та з урахуванням законодавства у сфері закупівель, інших нормативних актів України, що не суперечать бюджетному законодавству України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, який затверджено наказом від 02.03.2012 року № 309, здійснюють органи державної казначейської служби, у даному випадку УДКСУ у м. Черкаси. Саме дії УДКСУ у м. Черкаси щодо відмови у реєстрації Додаткової угоди № 11 від 15.01.2018 року до договору поставки товару № 140 від 30.05.2017 року створили наслідки, які унеможливлюють виконання відповідачем своїх зобов'язань за зазначеним договором.
Ухвалою господарського суду від 25.04.2019 року підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті. Цією ж ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 925/234/19.
Відповідач в особі свого представника 29.05.2019 року подав клопотання (вх. № 16164/19), в якому просив суд, з урахуванням ч. 3 ст. 219 ГК України, ст.ст. 607, 614 ЦК України, зменшити розмір заявлених до стягнення сум заборгованості або звільнити від її стягнення.
У судових засіданнях представники позивача позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримали і просили задовольнити повністю, представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позов.
Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.
30.05.2017 року між третьою особою - Департаментом економіки і розвитку Черкаської міської ради, як замовником, відповідачем - Департаментом освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, як платником, та позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Каштан-Плюс», як постачальником, було укладено тристоронній Договір на поставку товару № 140 (далі - Договір, а.с. 16-20), за умовами п.п. 1.1., 1.2. якого, в порядку та на умовах, визначених Договором, постачальних зобов'язався поставити, а платник в порядку та на умовах , визначених Договором, зобов'язався прийняти і оплатити постачальнику продукти харчування, напої та супутню продукцію (далі в тексті Договору - товар) за асортиментом та цінами, зазначеними у специфікації товару, що додається до договору і є його невід'ємною частиною. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків платника.
У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:
п.п. 3.1. - ціна товару включає його вартість, витрати по його зберіганню на складі постачальника, оформленню необхідної документації щодо його поставки, транспортуванню товару до місця поставки, визначеного договором;
п.п. 3.2.-3.3. - ціна договору становить 42000058 грн. з ПДВ. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін;
п.п. 3.4. - платіжні зобов'язання платника перед постачальником за договором виникають при наявності у платника відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань);
п.п. 4.2. - остаточний розрахунок за товар платник здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу до 10 банківських днів з моменту поставки товару та на умовах розділу 5 договору;
п.п. 4.3. - до рахунку обов'язково додаються документи, вказані в пунктах 5.4., 5.5. договору;
п.п. 4.4. - у разі затримки бюджетного фінансування та/або затримки здійснення платежів не з вини платника, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання платником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок та/або можливості здійснювати платежі;
п.п. 5.1. - поставка товару - передача платнику товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 2 договору. Товар постачається платнику транспортом і за рахунок постачальника протягом 24 годин з моменту отримання постачальником заявки (у разі усної заявки - обов'язкове подальше письмове підтвердження) від платника на умовах DDP («Інкотермс в редакції 2010 року») за переліченими адресами у кількості 54 адреси;
п.п. 5.2. - датою поставки товару є дата підписання платником накладної (накладних), у місті поставки, вказаному у п. п. 5.1. договору;
п.п. 5.4. - приймання-здача товару по кількості проводиться відповідно до товарно-супровідних документів (накладних), по якості - документів, які засвідчують якість товару;
п.п. 5.5. - постачання товару постачальником здійснюється уповноваженому представнику платника за умови надання останнім належним чином оформленої довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей;
п.п. 5.7. - перехід права власності на товар відбувається після виконання постачальником вимоги п.п. 5.1., 5.3. договору, підписання уповноваженими представниками платника і постачальника товарно-супровідних документів;
п.п. 6.1.1., 6.1.2. - платник зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплатити за поставлений товар; прийняти товар у порядку та строки, визначені Договором;
п.п. 6.2.3. - платник має право зменшувати обсяг закупівлі товару та ціну договору залежно від реальних потреб та фінансування видатків. У такому випадку сторони вносять відповідні зміни до договору;
п.п. 7.1.-7.2. - у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами України і договором. Платник, за затримку оплати товару, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки;
п.п. 11.1, 11.2. - всі зміни та доповнення до договору оформлюються додатковими угодами до договору. Додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками;
п. 13 - додатки до договору є специфікація товару.
Договір підписаний його сторонами та скріплений їхніми печатками.
Із договору поставки товару № 140 від 30.05.2017 року пояснень представників сторін та третьої особи в судовому засіданні вбачається, що 21.02.2017 року третьою особою - Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради було оголошено про проведення відкритих торгів № UA-2017-02-22-000045-b на закупівлю продуктів харчування, напоїв та супутньої продукції для відповідача - Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради і за результатами розгляду та оцінки тендерних пропозицій було визнано переможцем позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Каштан-Плюс». Це стало підставою для укладення між ними зазначеного Договору.
До Договору сторонами погоджені наступні Додаткові угоди, які є невід'ємними частинами Договору:
Додаткова угода № 1 від 09.06.2017 року, якою змінено п.п. 3.2. Договору та викладено його у наступній редакції: «ціна угоди становить 42000058 грн. При цьому: фінансування 2017 року: 27791662,36 грн.; фінансування 2018 року: 14208395,64 грн.». Інші пункти Договору залишені без змін.
Додаткова угода № 9 від 08.12.2017 року, якою змінено п.п. 3.2. Договору та викладено його у наступній редакції: «ціна Договору становить 42000058 грн. При цьому: фінансування 2017 року: 21291662,36 грн.; фінансування 2018 року: 20708395,64 грн.». Інші пункти Договору залишені без змін.
Додаткова угода № 11 від 15.01.2018 року, якою змінено п.п. 3.2. Договору та викладено його у наступній редакції: «ціна Договору становить 42000058 грн. При цьому: фінансування 2017 року: 19661348,09 грн.; фінансування 2018 року: 22338709,91 грн.». Інші пункти Договору залишені без змін.
Додаткова угода № 14 від 05.09.2018 року, якою, зокрема, змінено п.п. 3.2. Договору та викладено його у наступній редакції: «ціна Договору становить 45932327,62 грн. При цьому: фінансування 2017 року: 19661348,09 грн.; фінансування 2018 року: 26270979,53 грн.». Інші пункти Договору залишені без змін.
Із акту звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами між ТОВ «Каштан-плюс» та Департаментом освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради вбачається, що станом на 20.04.2018 року дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем за даними позивача становить3066477 грн. 26 коп., відповідач вказав розбіжність у 233912 грн.36 коп. (а.с. 31-190).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.05.2018 року у справі № 925/276/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Каштан-Плюс» до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради та Управління державної казначейської служби України у м. Черкаси про стягнення 6967543,70 грн., позов задоволено повністю, стягнуто із Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Каштан-Плюс» 6967543,70 грн. боргу та відшкодовано судові витрати.
У зазначеному рішенні суду встановлено, що на виконання договору поставки товару № 140 від 30.05.2017 року та додаткових угод до нього позивач поставив відповідачу товар, а відповідач цей товар прийняв у січні-березні 2018 року на суму 2 689 580,97 грн., у березні-квітні 2018 року на суму 4 277 962,73 грн.
Таким чином, зі змісту рішення суду від 02.05.2018 року у справі № 925/276/18 вбачається, що з відповідача на користь позивача була стягнута заборгованість у розмірі 6967543грн. 70 коп. за поставлений у січні-квітні 2018 року товар.
Рішення господарського суду від 02.05.2018 року у справі № 925/276/18 набрало законної сили, на його примусове виконання був виданий наказ від 29.05.2018 року.
У позовній заяві позивач зазначив, що рішення суду від 02.05.2018 року у справі № 925/276/18 відповідач виконав добровільно і станом на дату звернення із даним позовом до суду заборгованість із сплати основного боргу у розмірі 6967543грн. 70 коп. за поставлений у січні-квітні 2018 року товар повністю погашена. Проте, розрахунок за поставлений товар здійснений відповідачем із порушенням строків, встановлених у договорі поставки товару № 140 від 30.05.2017 року та додаткових угод до нього, тому позивач нарахував останньому на суму богу 6967543грн. 70 коп. 307611 грн. 89 коп. пені, 127957 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 27142 грн. 23 коп. 3% річних за період прострочення з 01.03.2018 року по 04.05.2018 року. Вимога позивача до відповідача про їх стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки товару № 140 від 30.05.2017 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Наявність і розмір грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, яке існувало до 30.05.2018 року у розмірі 6967543,70 грн., що виникло із укладеного сторонами договору поставки товару № 140 від 30.05.2017 року та додаткових угод до нього, встановлено рішенням господарського суду Черкаської області від 02.05.2018 року у справі № 925/276/18, період прострочення цього грошового зобов'язання з 01.03.2018 року по 04.05.2018 року позивачем визначено правильно, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі від 26.03.2019 року у справі № 910/13862/15).
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З преамбули статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг проти України», а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» вбачається, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
У п.п. 7.1.-7.2. Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами України і договором. Платник, за затримку оплати товару, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки.
Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
З огляду на зазначене суд, встановивши, що рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто грошову суму і таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, а отже, є грошовим зобов'язанням, приходить до висновку щодо існування між сторонами грошового зобов'язання, яке відповідач належним чином не виконував, що є підставою для стягнення на користь позивача інфляційних втрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні втрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми. Вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення 462711 грн. 55 коп., з них: 307611 грн. 89 коп. пені, 127957 грн. 43 коп. інфляційних, 27142 грн. 23 коп. 3% річних за період прострочення з 01.03.2018 року по 04.05.2018 року на суму боргу 6967543грн. 70 коп. і в такому розмірі вона підлягала б задоволенню.
Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач в особі свого представника просила суд зменшити розмір штрафних санкцій або звільнити його від відповідальності на підставі та в порядку, визначених ч. 3 ст. 219 ГК України, ст.ст. 607, 614 ЦК України.
Проте, судом не можуть бути прийняті посилання скаржника на ч.3 ст. 219 ГК України, згідно якої, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.08.2018 по справі 910/11049/17 та постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12, та колегія суддів Верховного Суду, під час розгляду цієї справи, не вбачає підстав від відступу від такої позиції.
Разом з тим, суд приймаючи до уваги добровільне виконання відповідачем основного зобов'язання, майновий стан сторін, наслідки спірного порушення зобов'язання, суд відповідно до норм ч. 3 ст. 193, ч. 1 ст. 233 ГК України, ст. 529, ч. 3 ст. 551 ЦК України, роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в постановах від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», зменшує розмін пені, яка підлягає до стягнення на 50%, що становить 153805 грн. 95 коп.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, з огляду на викладені обставини справи і приписи законодавства суд вважає, що спірна вимога позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідає умовам договору та приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, є обґрунтованою і підлягає задоволенню. Доводи представника відповідача, приведені ним в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 6940 грн. 69 коп.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 36299692, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 251 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каштан-Плюс», код ЄДРПОУ 30955757, місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 174 - 153805 грн. 95 коп. пені, 127957 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 27142 грн. 23 коп. 3% річних, 6940 грн. 69 коп. судових витрат.
У задоволенні позову в частині стягнення 153805 грн. 95 коп. пені - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.06.2019 року.
Суддя В.М. Грачов