05.06.2019 року м.Дніпро Справа № 904/116/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Команов В.В., довіреність № 169 від 11.09.2018 р., адвокат;
представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 року, ухвалене суддею Мілєвою І.В., повний текст якого складений 22.04.2019, у справі № 904/116/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське Дніпропетровської області
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 511 360,92 грн.
До Господарського суду Дніпропетровської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вагонів та вантажу у розмірі 511 360,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 10774/ЦТЛ-2018-18-0213-02 про надання послуг від 20.02.2018 в частині своєчасної доставки вантажу, порушенням відповідачем вимог ст. 41 Статуту залізниць України у вигляді прострочення доставки вантажу на адресу позивача у період з 20.06.2018 по 31.07.2018, за що передбачене нарахування штрафу згідно ст.116 Статуту залізниць України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 року у справі №904/116/19 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" штраф за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 511 360,92 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 7670,41 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, яке виразилось у неналежному розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом взагалі не було надано оцінки доводам відповідача стосовно ступеню виконання зобов"язань та майнового стану сторін, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким зменшити суму штрафних санкцій на 50%.
Зокрема, скаржник посилається на те, що суд, в порушення ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, не оцінив ні ступінь виконання зобов'язання Акціонерним товариством "Українська залізниця", ні майновий стан сторін, а також усі інші доводи Відповідача, яким він обґрунтовував своє клопотання про зменшення розміру штрафу; при цьому посилання суду на те, що даний випадок не є винятковим, скаржник вважає безпідставним, з огляду на те, що ст.233 ГК України не містить норми про можливість зменшення судом розміру нарахованого штрафу лише у виняткових випадках.
За твердженням скаржника розмір стягнутого штрафу становить 1/24 частину від передоплати з податку на прибуток за 2018 рік по всій системі Акціонерного товариства "Українська залізниця" та в 2,7 рази перевищує встановлений ст. 12 Господарського процесуального кодексу України показник для визначення справи малозначною. Суд не взяв до уваги доводи Відповідача про значність розміну штрафу, а наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку, змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вказує, що суд взагалі не оцінив приведених доводів і наданих ним доказів стосовно ступеню виконаних Відповідачем зобов'язання, майнового стану сторін. Зазначає, що вказував на зменшення власних оборотних коштів внаслідок наявності значної кредиторської та дебіторської заборгованості, зокрема, заборгованість лише одного Позивача перед Відповідачем складає 2242682,97 грн.; згідно даних консолідованого звіту про фінансовий стан AT "Українська залізниця", станом на 31.12.2018, грошові кошти та їх еквіваленти зменшилися у порівнянні з 2017 роком в 4 рази; подальше зменшення обігових коштів такого підприємства, як Відповідач, негативне вплине на його здатність виконувати певну соціальну функцію в державі; так, Відповідач посилався і надав докази, що він здійснює пільгові перевезення незахищених верств населення, які належним чином не компенсуються державою, в свою чергу, скаржник звертався до суду з позовами про стягнення таких коштів й рішеннями у справах на його користь присуджено до стягнення суму 10985512 грн., однак, вказані рішення суду не виконуються через брак коштів в державному бюджеті.
Стверджує, що Придніпровська залізниця внесена до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Зазначений перелік, затверджений Постановою КМУ від 04.03.2015 № 83; відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 891 залізничний транспорт здійснює військові залізничні перевезення; згідно з п. 25 Порядку організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 891, рухомий склад для забезпечення провадження діяльності військових частин Збройних Сил повинен утримуватися у справному стані і своєчасно проходити планово-попереджувальний ремонт та технічне обслуговування, що повністю покладається на Акціонерне товариство "Українська залізниця" та вимагає своєчасного і повного фінансування. Таким чином, в умовах, коли стан автомобільних доріг в Україні залишає бажати кращого, а також можливості в будь-який момент оголошення нового військового стану, позбавлення оборотних грошових коштів AT "Українська залізниця" як стратегічного та надійного перевізника військових вантажів підриває безпеку держави.
Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначає, що нормами чинного законодавства на перевізника покладений обов'язок доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін, також нормами чинного законодавства обумовлені строки перевезення, за порушення яких встановлена відповідальність; при цьому, законодавство передбачає можливість зменшення розміру неустойки, втім, це є правом суду, а не обов'язком, тому при вирішенні такого питання, як зменшення розміру неустойки, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, на власний розсуд вирішує питання наявності або відсутності підстав для зменшення розміру неустойки.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2019 року (головуючий суддя - Іванов О.Г., судді - Дармін М.О., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження у справі; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 05.06.2019; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань.
В судове засідання 05.06.2019 представник відповідача не з"явився; причин своєї неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду апеляційної інстанції (а.с.21-22, т.2).
Враховуючи відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, та те, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідача.
В судовому засіданні 05.06.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
20.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) було укладено договір про надання послуг № 10774/ЦТЛ-2018-18-0213-02 (далі - договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1. договору (а.с.17-23, т.1)).
В період з 20.06.2018 по 31.07.2018 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) здійснило перевезення залізничних вагонів із вантажем одержувачем яких є Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (одержувач) за залізничними накладними: №№ 32201436 , 32223661, 32223745, 32223802, 32223950, 42559369, 42587303, 42587345, 50237668, 50239482, 38256228, 38348116, 38395737, 42735480, 38339164, 42796540, 42806661, 42835355, 50311380, 50311786, 32374340, 32374464, 38490249, 42795419, 38429627, 38429635, 38472312, 42768838, 42834549, 43115237, 43241363, 38503520, 32392177, 32392375, 32392383, 32405136, 32417214, 50402957, 32391286, 32392789, 32428823, 42924183, 38637708, 38637716, 38637732, 43307768, 42678029, 42903021, 38623112, 38623179, 38623195, 38611133, 50477603, 38593638, 38611059, 38611067, 32480659, 42979393, 43367770, 38611125, 32499543, 40023350, 40065328, 40088726, 43374032, 38493359, 38624698, 38689121, 38704664, 38704680, 38705356, 38733721, 40090243, 50531631, 50534387, 38773396, 50531979, 50531987, 38688669, 38747580, 38747598, 38747606, 43437300, 50550573, 50578640, 32520918, 38598439, 38661807, 38661823, 38661831, 40238131, 40252009, 38789905, 38789962, 38845152, 32612137, 38812145, 38836474, 32599607, 32672511, 32674566, 50738210, 50740075, 50740109, 50753029, 40548430, 50801455, 50801463, 43594225, 50800820, 32732547, 32754533, 43592187, 43594233, 50855238, 32811234, 40704595, 40729352.
За вказаними залізничними накладними було здійснено прострочення доставки вантажу від двох до шістнадцяти діб, що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних, що і стало підставою для нарахування позивачем відповідачу штрафу за невчасну доставку вантажу відповідно до ст.116 Статуту залізниць України.
При цьому, 11.02.2019 відповідачем до суду першої інстанції поданий відзив на позов, в якому не заперечено підстав нарахування штрафних санкцій, їх розміру, а зазначено про значність суми штрафних санкцій та наявність підстав для їх зменшення, оскільки розмір збитків занадто великий, в той час, як позивачу не завдано збитків; Придніпровську залізницю внесено до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави; наявність судової практики про задоволення подібних клопотань відповідача.
В подальшому, у запереченнях на відповідь на відзив, відповідач також зазначив, що здійснює безоплатні послуги з перевезення пільгових категорій громадян, однак, не отримує у потрібному обсязі компенсації за такі перевезення; фінансово-економічний стан залізниці має тенденцію до погіршення, оскільки основні доходо- і фінансоутворюючі показники роботи (вантажообіг, відправлення вантажів) мають тенденцію до зниження, зокрема, зниження обсягів промислового виробництва та не пред"явлення вантажу до перевезення; при зниженні обсягів перевезень та зростанні вартості матеріалів та паливно-енергетичних ресурсів відповідач розпочав 2019 рік значною сумою заборгованості; має дебіторську заборгованість, зокрема, тільки заборгованість позивача перед відповідачем щодо плати за простій вагонів становить 2 242 682,97 грн; в свою чергу, не зважаючи на скрутний стан відповідачс продовжує своєчасно виконувати розрахунки із заробітної плати та податкових зобов"язань; вважає, що має право на зменшення неустойки, оскільки позивачем у позові не наведено доводів про наявність у позивача збитків внаслідок прострочення в доставці вантажу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що залізничними накладними, які містяться у справі, зокрема календарними штемпелями на них, підтверджується затримка доставки вантажу, строки якої передбачені п.п.1.1.1 п.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, що є порушенням ст.41 Статуту залізниць України, за яке ст.116 Статуту залізниць передбачена відповідальність перевізника у вигляді сплати штрафу. При цьому підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу на 50%, викладеного у запереченнях на відповідь на відзив позивача, не має, оскільки вказаний випадок не є винятковим, а розмір штрафних санкцій не є надмірним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Аналізуючи відносини сторін, колегія суддів зазначає, що вони виникли із договору перевезення, що регламентований главою 64 підрозділу 1 розділу 3 книги 5 Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, спеціальними нормативними актами у сфері перевезення.
Відповідно ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).
Згідно п. 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно зі статтею 22 Статуту, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Статтею 41 Статуту залізниць України встановлено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно ст. 130 Статуту залізниць України, пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред'явлення накладної.
Отже, належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.
Згідно з п. 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км, відповідно.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Відповідно п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Згідно п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (п. 8 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно ст. 131 Статуту залізниць України, претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.
Матеріалами справи підтверджено, що за залізничними накладними №№ 32201436, 32223661, 32223745, 32223802, 32223950, 42559369, 42587303, 42587345, 50237668, 50239482, 38256228, 38348116, 38395737, 42735480, 38339164, 42796540, 42806661, 42835355, 50311380, 50311786, 32374340, 32374464, 38490249, 42795419, 38429627, 38429635, 38472312, 42768838, 42834549, 43115237, 43241363, 38503520, 32392177, 32392375, 32392383, 32405136, 32417214, 50402957, 32391286, 32392789, 32428823, 42924183, 38637708, 38637716, 38637732, 43307768, 42678029, 42903021, 38623112, 38623179, 38623195, 38611133, 50477603, 38593638, 38611059, 38611067, 32480659, 42979393, 43367770, 38611125, 32499543, 40023350, 40065328, 40088726, 43374032, 38493359, 38624698, 38689121, 38704664, 38704680, 38705356, 38733721, 40090243, 50531631, 50534387, 38773396, 50531979, 50531987, 38688669, 38747580, 38747598, 38747606, 43437300, 50550573, 50578640, 32520918, 38598439, 38661807, 38661823, 38661831, 40238131, 40252009, 38789905, 38789962, 38845152, 32612137, 38812145, 38836474, 32599607, 32672511, 32674566, 50738210, 50740075, 50740109, 50753029, 40548430, 50801455, 50801463, 43594225, 50800820, 32732547, 32754533, 43592187, 43594233, 50855238, 32811234, 40704595, 40729352 вантаж доставлено із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статут залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, на строк від 2 до 16 діб, що підтверджується календарними штемпелями на накладних, в зв'язку з чим позивачем обґрунтовано нарахований штраф згідно ст.116 Статуту залізниць України від 10% до 30%.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що в усіх заявах по суті справи, а саме - відзиві на позов, запереченнях на відповідь на позов, відповідач не заперечує факт прострочення доставки вантажу за цими накладними або розрахунок штрафу, здійснений позивачем, лише наполягає на зменшенні цього штрафу.
Стосовно ж клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 50%, яке судом задоволено не було, з підстав не віднесення даного випадку до виключних обставин, з якими закон пов'язує зменшення розміру неустойки, та не визнано суму штрафу надто великою сумою неустойки порівняно зі збитками, колегія суддів погоджується, що відсутні підстави для задоволення такого клопотання у цій справі, а також враховує зауваження скаржника, наведені в апеляційній скарзі, про те, що судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення не здійснено більш детального опису мотивів прийняття такого рішення.
З урахуванням ст. 269 ГПК України, в межах перегляду справи в суді апеляційної інстанції, погоджуючись із мотивами, з яких господарський суд не задовольнив подане скаржником клопотання, суд вважає за необхідне навести більш детальний опис підстав незадоволення клопотання.
Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
За цих обставин не приймаються до уваги доводи скаржника про безпідставне посилання суду першої інстанції на можливість зменшення штрафу лише у виняткових випадках, оскільки можливість зменшення неустойки в будь-якому випадку взагалі нівелює застосування такої відповідальності.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи клопотання відповідача критично, слід зазначити, що посилання заявника на те, що Придніпровську залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності.
При цьому, колегія суддів наголошує, що організаційна форма підприємства відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб'єктом господарювання, як і позивач та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, в даному випадку щодо відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що мало місце у цій справі.
Питання неналежності розрахунків держави за перевезення пільгової категорії громадян жодним чином не впливає на правовідносини позивача та відповідача, які виникли із договору перевезення вантажів, які мав здійснити відповідач у встановлені законом строки та які він порушив. При цьому скаржником не надано жодного доказу до матеріалів справи, який би пояснював чому допущено несвоєчасне перевезення за спірними накладними, як таких доказів не містять залізничні накладні. Слід звернути увагу, що скаржник зазначав у запереченнях на відзив на позов, що вказані кошти (некомпенсовані державною кошти за пільгові перевезення) витратив би на відновлення та поліпшення інфраструктури, що б покращило виконання зобов'язань перед клієнтами, втім, доказів, що за сполученнями, якими здійснювалось перевезення за спірними накладними були здійснені аварійні затримки через неможливість подальшого слідування не надавав.
Також, при посиланні на зменшенні обсягу перевезень, скаржник не пояснює чому продовжуються затримки у перевезенні вантажів, навіть, з урахуванням строків, на які продовжувався строк доставки, з урахуванням часу, зазначеного у п.49 накладної (яка заповнена на підставі п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Зменшення обігових коштів відповідача не впливає на обов'язковість належного виконання взятих на себе договірних зобо'язань.
Посилання скаржника на необхідність здійснення військових перевезень взагалі не має бути предметом дослідження у цій справі, стосовно неналежного виконання зобов'язань перед позивачем за укладеним з ним договором про надання послуг.
Також колегія суддів наголошує, що визначення значності суми штрафу з розміром передплаченого відповідачем податку на прибуток за 2018 рік, а також порівняння з показником малозначності справи є безпідставним, оскільки розмір штрафу за нормами матеріального права, які підлягають застосуванню в даному випадку, а саме ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України може порівнюватись лише з розміром збитків кредитора, при цьому під розміром збитків (в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України) слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму (вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16).
Зважаючи на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано не задоволено клопотання скаржника про зменшення розміру неустойки.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 у справі № 904/116/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 у справі №904/116/19 - залишити без змін.
Судові витрати Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.06.2019 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О. Дармін