10 червня 2019 року
м.Суми
Справа №592/2295/19
Номер провадження 22-ц/816/2859/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенко В. І.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 лютого 2019 року в складі судді Бичкова І.Г., ухваленого у м. Суми,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», мотивуючи вимоги тим, що він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання». 11.07.2018 року був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Проте, при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від. 25.09.2018 року на його користь було стягнуто з товариства заборгованість із заробітної плати у сумі 40 729,54 грн, яке було фактично виконане 22.01.2019 року. Просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.02.2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2018 року по 22.01.2019 року в розмірі 21569,37 грн з подальшим утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів. Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду в частині стягнення з товариства середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити, зменшивши суму стягнення у цій частині до 20896 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не вірно було розраховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, враховуючи кількість днів прострочення та розмір середньоденної заробітної плати позивача 267,88 грн, що доводиться довідкою.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не направлено.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання». 11.07.2018 року його було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Згідно з наданою ОСОБА_1 . копією розрахункового листа за липень 2018 року, виданого йому роботодавцем, завіреною належним чином, заборгованість підприємства із заробітної плати становить 40729,54 грн (а.с. 5).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.09.2018 року було стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої заробітної плати, за вирахуванням податків, в тому числі суму нарахованої вихідної допомоги, в розмірі 40729,54 грн (а.с. 6).
Вказана сума заборгованості із заробітної плати позивача була сплачена підприємством та зарахована на його рахунок 22.01.2019 року (а.с. 8).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» йому своєчасно не було виплачено заробітну плату, що є підставою для стягнення середнього заробітку за період з дня звільнення позивача по день фактичного виконання товариством рішення суду про стягнення заборгованості із заробітної плати. При обрахуванні розміру середнього заробітку позивача суд виходив із 79 робочих днів за період прострочення сплати заробітної плати та розміру середньоденної заробітної плати позивача - 273,03 грн.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Крім того, у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що у день звільнення позивача з роботи відповідач не провів виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, тому на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 21569,37 грн за період з дня звільнення позивача по день фактичного виконання товариством рішення суду про стягнення заборгованості із заробітної плати, тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню не заслуговують на увагу колегії суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, за змістом ст. 110 КЗпП України, при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Як убачається з матеріалів справи, 11.02.2019 року Ковпаківським районним судом м. Суми постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву зі своїми запереченнями (а.с. 11). Вказана ухвала надіслана відповідачу разом з позовною заявою та додатками до неї, отримана ним 19.02.2019 року (а.с. 13), проте своїх заперечень з приводу заявлених позовних вимог, в тому числі і розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суду надано не було.
Тому судом першої інстанції було вирішено справу на підставі наданих позивачем належних доказів, а саме розрахункових листів виданих самим товариством.
Окрім того, оскаржуючи висновки місцевого суду стосовно розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку через неправильний підрахунок середньоденної заробітної плати, підприємство обґрунтовує свої доводи скарги на підставі не належно оформленої довідки про заробітну плату (відсутня печатка підприємства), у якій не наведені показники розрахунку визначені п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи питання касаційного оскарження, апеляційний суд керувався висновками ЄСПЛ, який у справі «Азюковська проти України» (заява № 2693/18) який визнав неприйнятною заяву про оскарження відмови Верховного Суду переглянути рішення попередніх судів через малозначність справи, що виникла з трудових правовідносин. Суд не знайшов порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки спір стосується саме виплат у трудових правовідносинах, тому, відповідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України, апеляційний суд визнає дану справу малозначною через незначну її складність.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий - С.С. Ткачук
Судді: О.Ю. Кононенко
В.І. Криворотенко