Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 336/9103/15
провадження № 61-43464св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Запорізької області в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Гончар М. С., Маловічко С. В. від 25 липня 2018 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що у період з 11 листопада 2011 року по 05 листопада 2013 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , однак після розірвання шлюбу вони не припинили шлюбні стосунки та продовжували проживати однією сім'єю та вести спільне господарство до жовтня 2015 року. За час перебування у зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних стосунках сторонами за спільні кошти було придбане наступне майно загальною вартістю 1 716 199 грн:
квартира АДРЕСА_1 , вартістю 265 528 грн, на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2012 року;
Ѕ частина квартири АДРЕСА_2 , вартістю 229 106 грн, на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2013 року;
автомобіль марки «Mitsubishi Lanser», 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 135 160 грн;
автомобіль марки «Hyundai і 10», 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 189 300 грн.
будинок АДРЕСА_3 , вартістю 897 105 грн, на підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 2014 року.
Посилаючись на ведене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив встановити факт проживання його та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 17 листопада 2013 року по жовтень 2015 року; визнати спільною сумісною власністю подружжя майно, набуте під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а саме: будинок АДРЕСА_3 , автомобіль марки «Hyundai і 10», 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; виділити йому зі спільного сумісного майна та залишити за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , автомобіль марки «Mitsubishi Lanser», 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль марки «Hyundai і 10», 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , та Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 , виділити зі спільного сумісного майна та залишити у власності ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічними позовними вимогами, обґрунтовуючи їх тим, що фактично шлюбні стосунки між сторонами припинились у жовтні 2013 року та з цього часу вони припинили проживати однією сім'єю та вести спільне господарство. За час перебування у шлюбі ними було придбано наступне майно загальною вартістю 824 460 грн:
Ѕ частина квартири АДРЕСА_2 , вартістю 229 106 грн, на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2013 року, право власності на яку зареєстровано за нею;
квартира АДРЕСА_1 , вартістю 265 528 грн, на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2012 року, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1
автомобіль марки «Mitsubishi Lanser», 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 135 160 грн, придбаний частково за кредитні кошти, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1
автомобіль марки «Hyundai і 10», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 116 825 грн, який ОСОБА_1 після розірвання шлюбу без її згоди відчужив, витративши грошові кошти на власні потреби.
Враховуючи наведене, просила поділити спільне майно подружжя, виділивши їй Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 та автомобіль марки Mitsubishi Lanser», 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; виділити ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки «Hyundai і 10», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , яким він розпорядився; визнати за нею право власності на автомобіль марки Mitsubishi Lanser», 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію різниці вартості спільного майна подружжя в сумі 47 070 грн.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 Поділено спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Виділено ОСОБА_1 у власність квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 265 528 грн, та автомобіль марки Mitsubishi Lanser», 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 135 160 грн. Виділено ОСОБА_2 у власність 1\2 частини квартири АДРЕСА_2 , вартістю 229 106 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію різниці вартості належної їй частки у розмірі 85 791 грн. У задоволенні решти позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суд першої інстанції мотивовано тим, що під час перебування сторін у шлюбі, ними було придбано Ѕ частина квартири АДРЕСА_2 , квартира АДРЕСА_1 , автомобіль марки Mitsubishi Lanser», 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , яке підлягає поділу в порядку статті 70 СК України з присудженням відповідної компенсації. Також судом звернуто увагу на те, що поділу підлягає майно придбане подружжям за час перебування у шлюбі та наявне на момент поділу, а оскільки автомобіль марки «Hyundai і 10», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , було відчужено ОСОБА_1 у 2014 році, а отже відсутній в натурі та не може враховуватись при поділі майна подружжя. При цьому судом зазначено, що ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторони після розірвання шлюбу перебували у фактичних шлюбних відносинах та у вищевказаний період саме за спільні кошти було придбано будинок АДРЕСА_3 , а отже підстави для задоволення позову щодо встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу після його розірвання і до жовтня 2015 року, а отже визнання спільною сумісною власністю вказаний будинок, що придбаний ОСОБА_2 після розірвання шлюбу, відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2016 року в частині позову ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, поділ житлового будинку АДРЕСА_3 , автомобіля марки «Hyundai і 10», 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 і в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації у сумі 85 791 грн скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення. Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 17 листопада 2013 року по жовтень 2015 року. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 майно, набуте під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а саме: будинок АДРЕСА_3 , та автомобіль марки «Hyundai і 10», 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . Поділено між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 спільне нерухоме майно і визнано за кожним право власності на Ѕ ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_3 . Автомобіль марки Hyundai і 10», 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 залишено у власності ОСОБА_2 . У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що аналіз фактичних обставин і зібраних у справі доказів свідчить про те, що сторони хоча і розірвали шлюб у листопаді 2013 року, проте до жовтня 2015 року фактично продовжували проживати однією сім'єю, вести спільне господарство, а тому висновки місцевого суду про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині встановлення факту проживання однією сім'єю, а також визнання спірного житлового будинку і автомобіля марки Hyundai і 10», 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 спільною сумісною власністю сторін є такими, що суперечать матеріалам справи і вимогам статті 74 СК України. В порядку поділу спільного майна сторін в порядку вимог статей 60, 70, 74 СК України належить визнати за кожним право власності на Ѕ ідеальну частку спірного житлового будинку. Автомобіль марки Hyundai і 10», 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 189 300 грн підлягає залишенню у власності ОСОБА_2
Вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 грошової компенсації за відступлення від рівності часток сторін задоволенню не підлягають, оскільки загальна вартість майна, що виділена у власність ОСОБА_2 становить 418 406 грн, а вартість майна, виділена ОСОБА_1 . - 400 688 грн. Питання стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 718 грн грошової компенсації за відступлення від рівності часток судом апеляційної інстанції не вирішувалося, оскільки таке відступлення не порушить принципу рівності часток співвласників.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду в частині вирішення первісного позову про встановлення факту спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 17 листопада 2013 року по жовтень 2015 року, та визнання спільною сумісною власністю подружжя майна, набутого під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а саме: будинок АДРЕСА_3 , автомобіль марки «Hyundai і 10», 2014 року випуску, а також в частині позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації, та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У решті судові рішення до суду касаційної інстанції не оскаржені та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом невірно застосовано до відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які нібито склалися після розірвання шлюбу з 17 листопада 2013 року по жовтень 2015 року положень статті 3 та статті 74 СК України. Посилання на будь-які докази, які б свідчили про наявність спільного побуту та взаємних прав та обов'язків судом апеляційної інстанції не наведено, як і не встановлено джерела доходів, за які придбано спірне нерухоме майно.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року від ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Вважає оскаржувану постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, прийнятою у відповідності до норм процесуального та матеріального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 336/9103/15-ц з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року зупинено виконання постанови апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 11 листопада 2011 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2013 року.
Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ними придбано таке майно:
квартира АДРЕСА_1 , вартістю 265 528 грн, на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2012 року;
Ѕ частина квартири АДРЕСА_2 , вартістю 229 106 грн, на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2013 року;
автомобіль марки «Mitsubishi Lanser», 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 135 160 грн;
автомобіль марки «Hyundai і 10», 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 189 300 грн.
Автомобіль марки «Hyundai і 10», 2013 року випуску, був придбаний частково за кошти в сумі 58 412,50 грн, отримані в кредит за кредитним договором, укладеним 20 вересня 2013 року між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 та перебував у заставі позикодавця відповідно до договору застави транспортного засобу.
15 липня 2014 року автомобіль марки «Hyundai і 10», 2013 року був знятий з реєстраційного обліку та на підставі довідки-рахунку був переданий у власність та 16 липня 2014 року зареєстрований за ОСОБА_3
06 жовтня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного між ТОВ «Богдан-Авто Запоріжжя» та ОСОБА_1 , останнім був придбаний автомобіль марки «Hyundai і 10», 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 189 300 грн. Частина коштів на придбання вказаного автомобіля була отримана ОСОБА_1 на підставі кредитного договору від 10 жовтня 2014 року, належне виконання умов якого було забезпечене порукою ОСОБА_2
Відповідно до довідки Територіального сервісного центру України в Запорізькій області від 23 лютого 2016 року та довідки Територіального сервісного центру України в Запорізькій області від 01 березня 2016 року, а також копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 29 травня 2015 року вказаний автомобіль марки «Hyundai і 10», 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 на підставі довідки-рахунку був перереєстрований на нового власника ОСОБА_4 .
Також судом установлено, що 01 квітня 2014 року ОСОБА_2 за письмовою згодою ОСОБА_1 уклала нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_3 , сплативши продавцеві 111 000 грн завдатку в рахунок забезпечення виконання основного зобов'язання. Як зазначено у пункті 14 попереднього договору чоловік покупця ОСОБА_2 надав свою згоду на укладення договору в заяві, справжність підпису на якій засвідчена нотаріально.
У заяві про надання згоди на укладення попереднього договору від 01 квітня 2014 року ОСОБА_1 зазначив, що попередній договір укладається його дружиною в інтересах сім'ї на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них і укладення такого договору відповідає їх спільному волевиявленню.
29 липня 2014 року ОСОБА_2 за письмовою згодою з ОСОБА_1 придбала у власність житловий будинок АДРЕСА_3 за 479 371 грн.
Як зазначено у пункті 6 договору купівлі-продажу, заява про згоду чоловіка покупця ОСОБА_1 на придбання житлового будинку одержана, справжність підпису на якій нотаріально посвідчена.
У заяві від 29 липня 2014 року ОСОБА_1 зазначав, що надає згоду своїй дружині ОСОБА_2 на придбання за спільні кошти у спільну сумісну власність житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_3 .
Ринкова вартість будинку станови на час ухвалення рішення місцевим судом становила 897 105 грн.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства. Догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За правилами статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на прав спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте і результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують: 1) час придбання; 2) джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте); 3) мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Частиною третьою статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Так, апеляційний суд встановив, що у 2014 році ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, на які частково було придбано автомобіль марки «Hyundai і 10», 2014 року випуску для користування ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_1 був зареєстрований у спірному будинку з 23 вересня 2014 року за згодою ОСОБА_2 , що вказує на спільне проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період придбання будинку і автомобіля марки «Hyundai і 10», 2014 року випуску підтвердили допитані в суді першої інстанції свідки.
Встановивши зазначені обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони хоча і розірвали шлюб у листопаді 2013 року, проте до жовтня 2015 року фактично продовжували проживати однією сім'єю, вести спільне господарство, та задовольнив позов ОСОБА_1 в частині встановлення факту проживання однією сім'єю, а також визнання спірного житлового будинку і автомобіля марки «Hyundai і 10», 2014 року випуску спільною сумісною власністю сторін. Розподіл спірного майна апеляційним судом проведено у відповідності із вимогами 60, 70, 74 СК України.
Також правильними є висновки апеляційного суду про те, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 грошової компенсації за відступлення від рівності часток сторін задоволенню не підлягають, оскільки загальна вартість майна, що виділена у власність ОСОБА_2 становить 418406 грн, а вартість майна, виділеного ОСОБА_1 - 400 688 грн, тобто відповідачу виділено майно в натурі у більшому розмірі ніж позивачу, що у свою чергу виключає можливість стягнення на її користь грошову компенсацію.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ураховуючи, що ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року було зупинено виконання постанови апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, поділ житлового будинку АДРЕСА_3 , автомобіля марки «Hyundai і 10», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 і в частині відмови в стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації у сумі 85 791 грн - залишити без змін.
Поновити виконання постанови апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун