Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа №353/923/16-ц
провадження №61-16516св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - відділ освіти Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області,
відповідач - заступник начальника відділу освіти Тлумацької районної державної адміністрації Хімейчук Р. О.,
відповідач - головний спеціаліст відділу освіти Тлумацької районної державної адміністрації Мандар Н. В.,
відповідач - директор Підвербцівського навчально-виховного закладу (загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - Дошкільний навчальний заклад) Лесюк Ярослава Івановича,
відповідач - Тлумацька районна державна адміністрація Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року у складі судді Струтинського Р. Р. та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2018 року у складі суддів Бойчука І. В., Ясеновенко Л. В., Горейко М. Д.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду до відділу освіти Тлумацької районної державної адміністрації, заступника начальника відділу освіти Тлумацької районної державної адміністрації Хімейчука Р. О., головного спеціаліста відділу освіти Тлумацької районної державної адміністрації Мандара Н. В., директора Підвербцівського навчально-виховного закладу (загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - Дошкільний навчальний заклад) Лесюка Ярослава Івановича , Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії директора Підвербцівського навчально-виховного закладу (загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - дошкільного навчального закладу) Лесюка Я. І., заступника начальника відділу освіти Тлумацької районної державної адміністрації Хімейчука Р. О., головного спеціаліста відділу освіти Тлумацької районної державної адміністрації Мандар Н. В. щодо винесення доповідних записок стосовно вчителя історії Підвербцівського НВК ОСОБА_1 та ініціювання притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді догани, скасувати наказ від 29 вересня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарного стягнення; скасувати наказ від 23 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя історії та фізкультури Підвербцівського навчально-виховного комплексу (загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - дошкільного навчального закладу) та поновити його на роботі на вказаній посаді; стягнути з Тлумацької районної державної адміністрації та відділу освіти Тлумацької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту винесення судового рішення та індексацію заробітної плати; стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Позов мотивовано тим, що з 2012 року позивач переведений на посаду вчителя історії Підвербцівського навчально-виховного закладу (далі - Підвербцівський НВЗ) (загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - Дошкільний навчальний заклад).
19 вересня 2016 року йому на нараді педагогічного колективу школи оголошено наказ директора від 19 вересня 2016 року, в якому зазначалось про допущенні порушення щодо заповнення класних журналів.
26 вересня 2017 року складено акт в складі директора Підвербцівського НВК, заступника директора, головного спеціаліста відділу освіту, заступника начальника відділу освіти про те, що ОСОБА_1 відмовився писати пояснення щодо виявленого порушення відносно ведення ним класних журналів.
29 вересня 2016 року начальником відділу освіти Тлумацької РДА винесено наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани за неналежне виконання посадових обов'язків, зокрема за порушення Інструкції з ведення ділової документації (класного журналу), недотримання навчального плану Підвербцівського НВК на 2016-2017 навчальний рік, наявними доповідними записками директора Підвербцівського НВК, заступника начальника відділу освіти, головного спеціалісту відділу освіту.
Позивач вважає вказаний наказ незаконним та таким, що винесений з порушенням вимог законодавства, на підставі перекручених фактів, без врахування об'єктивно існуючих обставин. Не враховано, що позивач у 2016 році пройшов атестацію, як вчитель, в період з 1990 року по момент винесення догани зарекомендував себе з позитивної сторони, здобував високі педагогічні досягнення. Отже, ним було вироблено за 10 років методику ведення класного журналу, яка ніколи не виклика зауважень, і на думку останнього відповідає не лише Інструкції з ведення класного журналу, а й Методичним рекомендаціям Міністерства освіти і науки України «Про вивчення історії».
Під час перевірок в 2008 та 2013 роках відділом освіти жодних зауважень до ведення позивачем класного журналу не виникало. Позивач зазначає, що згідно пп. 3.3 наказу Міністерства освіти та науки України № 648 від 27 травня 2014 року останньому гарантовано вільний вибір форм, методів та засобів навчання.
Позовні вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу мотивовані тим, що 23 листопада 2016 року позивач був відсутній на робочому місці понад три години з поважних причин, тобто через хворобу, а саме, підвищення артеріального тиску. При проведенні процедури його звільнення відповідачем допущено визначений порядок звільнення, в тому числі під час розгляду профспілковою організацією питання щодо надання дозволу на його звільнення не було забезпечено участь працівників департаменту освіти і науки ОДА, журналістів, проведення фото - та відео фіксації, акт про його відсутність на робочому місці від 23 листопада 2017 року та акти про його відмову від підписів чи надання пояснень також не відповідають вимогам закону.
Діями відповідачів та незаконним звільненням позивачу завдано моральної шкоди, розмір якої останній визначив у розмірі 100 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тисменицького районного суду від 11 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 січня 20198 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що є встановленим факт внесення до класного журналу вчителем історії та фізичної культури ОСОБА_1 відомостей щодо уроків, які фактично не були проведені, чим порушено Інструкцію щодо заповнення класних журналів для 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України № 412 від 08 квітня 2015 року, та свідчить про неналежне виконання покладених на нього обов'язків щодо здобуття учнями належної освіти та розвитку.
Притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарного стягнення у виді догани є законним, обґрунтованим, і відповідає обставинам вчинення порушення трудової дисципліни.
Відповідачами дотримано передбачений законом порядок накладення стягнення у виді догани та звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, тому позовні вимоги про визнання дій неправомірними, скасування цих наказів та поновлення на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не враховано та не досліджувалось взагалі, що вчитель історії має право проводити уроки історії України та всесвітньої історії або синхронно, або послідовно; не враховано, що ОСОБА_1 реально проводив уроки фізкультури, які були внесені до журналу, зокрема під час перерв між уроками; не досліджувались порушення порядку проведення перевірки журналів; не враховано порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також тих обставин, що відсутність ОСОБА_1 на роботі зумовлена поважними причинами, що свідчить про незаконність його звільнення; не враховано та не досліджувались порушення порядку звільнення, зокрема порушення вимог законодавства, яким мають відповідати акти про відсутність працівника на роботі та виконання наказу по Підвербцівському НВК №12/65 від 23 листопада 2016 року, щодо затвердження даних актів; не враховано порушення вимог законодавства при отриманні згоди на звільнення профспілковим комітетом.
Судами проігноровано переважну більшість письмових доказів сторони позивача, а окремі докази судом помилково не правильно розтлумачені (наказ МОН від 27 травня 2014 року № 648); не враховано покази більшості свідків позивача, суд апеляційної інстанції повторно покази свідків не заслуховував, проте прийшов до висновку про законність рішення суду.
Судом апеляційної інстанції проігноровано письмові пояснення свідка ОСОБА_3 .
Суди попередніх інстанцій не розглянули клопотання про витребування доказів, чим грубо порушили вимоги законодавства.
Судами перекручено на користь відповідачів покази свідка ОСОБА_4 , що повідомлялось і суду апеляційної інстанції, однак ним враховано не було, свідок повторно не допитувався, покази не заслуховувались.
У касаційній скарзі позивач також посилається на те, що зазначає, що при розгляді вимоги щодо скасування наказу про оголошення догани, судом не було враховано: відсутності записів у журналах у багатьох вчителів (журнали практично були пусті, не заповнені) в тому числі через відсутність затвердженого розкладу уроків; право вчителя самостійно обирати методику вивчення матеріалу (синхронно, паралельно, послідовно) та відповідно до обраної методики проводити записи до журналу; порушення порядку оголошення догани (не забезпечено право на надання пояснень), не враховано вказівки директора Підвербцівського НВК Лесюка Я. І . проводити упродовж 2012 -2016 навчального року вчителям школи, в тому числі ОСОБА_1 , записувати додаткові уроки, які не передбачені розкладом уроків, яких не вистачало для виконання навчальних програм.
Позивач посилається на те, що при його звільненні порушені вимоги законодавства, зокрема, неправильно застосовано поняття «прогул» та не враховано факту відсутності на роботі через поважні причини. Неправильно зафіксовано процес відсутності на роботі, не надано йому можливості захистити свої права на зборах профспілкового комітету.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач - відділ освіти Тлумацької районної державної адміністрації не погодився з доводами позивача та просив залишити ухвалені у справі судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подали.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оголошеної позивачу.
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.
В силу статей147-149 КЗпП Українироботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків.
При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статями 147-149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.
Згідно із статтею 148 КЗпП Українидисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
За змістом частини першої, частини другої статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» (в редакції Закону від 20 червня 2016 року), трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Призначення на посаду та звільнення з посади заступників керівника та інших педагогічних працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу.
Відповідно до частини першої статті 147-1 КЗпП Українидисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Таким чином, в період з вересня 2016 року по січень 2017 року до повноважень відділу освіти Тлумацької районної державної адміністрації входило право на призначення на посаду та звільнення з посади, застосування дисциплінарних стягнень до педагогічних працівників Підвербцівського навчально-виховного закладу (загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад).
Відповідно до пункту 13 Інструкції щодо заповнення Класного журналу для 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України № 412 від 08.04.2015 року, у графі «Місяць і число» у день проведення уроку (екскурсії, передбаченої календарно-тематичним плануванням із певного предмета, контрольної роботи, практикуму, досліду тощо) проставляється дата проведення. Дата записується дробом, чисельник якого є числом, а знаменник - порядковим номером місяця у році. Наприклад, 04/09. Заздалегідь дати не записуються.
Персональна відповідальність за правильність записів уроків, облік навчальних досягнень школярів покладається на вчителів-предметників.
Ведення журналів входить до обов'язки вчителя-предметника.
Від того, як оформлений класний журнал, залежить об'єктивна оцінка праці вчителя, зокрема засвоєння програми за всіма навчальними предметами - щільність та система опитування учнів, об'єктивність у виставлені оцінок, дотримання норм проведення контрольних, перевірочних, самостійних робіт, практичних й лабораторних занять, екскурсій тощо; врахування зауважень по веденню журналу, зроблених адміністрацією, механізм їх усунення - ретельність у заповненні даних про кількість уроків, пропусків учнів, правильність оплати за фактично проведені уроки, індивідуально - групові заняття, факультативи; правильність оплати за заміну уроків.
Контроль за дотриманням вимог до ведення журналу щокварталу здійснює керівник загальноосвітнього навчального закладу та його заступник з навчально-виховної роботи.
Перевіряти ведення журналу також може особа, яка має право інспектувати загальноосвітній навчальний заклад.
Зловживання вчителя, який припускає систематичні виправлення або вносить недостовірні дані, визнається порушенням, у випадку виявлення, якого директор школи повинен вимагати від вчителя письмового пояснення та вживати заходів щодо застосування до нього заходів дисциплінарного характеру.
Факт внесення до класного журналу вчителем історії та фізичної культури ОСОБА_1 відомостей щодо проведення уроків, які фактично не проводились та не були передбачені у затвердженому розкладі уроків, порушення вимог Інструкції щодо заповнення Класного журналу для 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України № 412 від 08 червня 2015 року та неналежне виконання покладених на нього обов'язків, що стало перешкодою учням у здобутті належної освіти та розвитку, оскільки уроки були записані лише формально без їх проведення, є установленим і належним чином зафіксованим, та підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень трудового законодавства в діях відповідачів щодо проведення перевірки класних журналів, складання доповідних записок щодо виявлених порушень та при винесенні наказу начальника відділу освіти Тлумацької районної державної адміністрації від 29 вересня 2016 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді догани, оскільки при оголошенні догани позивачу, відповідач діяв в межах своїх повноважень, у спосіб та в порядку, визначеному внутрішніми документами, та нормативно-правовими актами, якими йому надано право на свій власний розсуд визначати стягнення за відповідний обсяг вчиненого порушення позивачем.
Притягнення до дисциплінарної відповідальності за цим наказом, підставою для винесення якого стали доповідні записки директора Підвербцівського навчально-виховного закладу (загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад), заступника начальника відділу освіти Тлумацької РДА, головного спеціаліста відділу освіти Тлумацької РДА, є обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги заявника щодо безпідставного притягнення його до дисциплінарної відповідальності, в тому числі посилання позивача на наказ заступника Міністра Освіти від 27 травня 2014 року № 648 «Щодо припинення практики створення та вимагання від дошкільних, загальноосвітніх, професійно - технічних та позашкільних навчальних закладів документації та звітності, не передбаченої законодавством України», спростовуються матеріалами справи і встановленими судами обставинами, а вказаний наказ у будь-якому випадку не дає право педагогу здійснювати формальні записи про проведення уроків без їх фактичного проведення, або проведення уроку всупереч затвердженого розкладу уроків.
Щодо звільнення позивача з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України.
Пунктом четвертим частини першої статті 40 КЗпП Українипередбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП Українивстановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
Установлено, що наказом директора Підвербцівського навчально-виховного закладу (загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) від 23 листопада 2016 року створено комісію з метою вивчення причин відсутності на уроках 23 листопада 2016 року вчителя історії та фізичної культури ОСОБА_1 і вчителя біології та хімії ОСОБА_6
Актом комісії від 23 листопада 2016 року зафіксовано відсутність вчителя ОСОБА_1 на робочому місці 23 листопада 2016 року з 10-40 год. до 14-40 год.
Відповідно до акту від 24 листопада 2016 року у присутності працівників школи ОСОБА_1 24 листопада 2016 відмовився від надання пояснень про причини відсутності на робочому місці 23 листопада 2016 року з 10-40 год. до 14-40 год.
Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету Підвербцівського навчально-виховного закладу (загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад) № 27 від 13 грудня 2016 року членами профспілкового комітету одноголосно було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що 23 листопада 2016 року позивач повинен був перебувати на робочому місці та проводити заняття з дітьми, проте у цей день був відсутній на робочому місці понад три години і йому не видавався листок непрацездатності чи інший документ, який засвідчує звільнення від роботи на вказаний день чи неможливість виконувати роботу у зв'язку із хворобою, чим допущено прогул без поважних причин, що є підставою для звільнення з роботи відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.
На підставі повної і всебічної оцінки доказів та належної перевірки доводів позивача щодо поважності причин його відсутності на роботі, суди дійшли правильного висновку про недоведеність обставин, на які він посилається, оскільки на їх підтвердження не подано належних і допустимих доказів, зокрема доказів, що 23 листопада 2016 року та до чи після цього дня, останній обстежувався у медичному закладі або у лікаря, чи йому встановлювався певний медичний діагноз і призначалося лікування.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач надав суду копію листка непрацездатності, згідно якого він перебував на стаціонарному лікуванні з 23 грудня 2016 року по 03 січня 2017 року, і мав приступити до роботи 04 січня 2017 року.
Оригінал листка непрацездатності позивач зберігав у себе та не пред'являв відповідачу для оплати, у зв'язку з чим, з урахуванням вимог частини третьої статті 40 КЗпП України, відповідач наказом від 31 березня 2017 року вніс зміни до наказу від 23 грудня 2016 року, яким змінив дату звільнення ОСОБА_1 з роботи з 23 грудня 2016 року на 04 січня 2017 року, що узгоджуються та відповідають вимогам трудового законодавства і є правильним.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про дотримання передбаченого законом порядку накладення дисциплінарного стягнення у виді догани та звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, у зв'язку з чим, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання дій неправомірними, скасуванні цих наказів та у поновленні його на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Доводи касаційної скарги позивача щодо неправильного застосування норм матеріального права спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.
Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно наданої оцінки зібраним у справі доказам і встановленим у справі обставинам, містять посилання на факти і докази, що були предметом дослідження й оцінки судів, які їх обґрунтовано спростували, і до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України Верховний Суд вдаватися не може.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо клопотання заявника про його особисту участь у касаційному розгляді справи.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачили відповідні юридичні норми (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.
Колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі і такої необхідності не було встановлено, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а відтак, заявлені клопотання щодо розгляду справи за участю позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська