Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 208/624/17
провадження № 61-46549св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Кам'янська міська рада,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконним, протиправним рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 24 грудня 2007 року ОСОБА_2 передано у приватну власність 63/100 частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 загальною площею 816 кв. м та оформлено державний акт на право власності на цю земельну ділянку.
Вказував, що зазначені рішення та державний акт про право власності на земельну ділянку порушують його права. Так, позивач є власником частини житлового будинку на АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельні ділянці площею 1 039 кв. м.
Внаслідок передачі ОСОБА_2 спірної земельної ділянки площею 816 кв. м ОСОБА_1 не має можливості користуватися частиною земельної ділянки навколо його будинку, оскільки межа між їхніми домоволодіннями змістилася в сторону гаража та літньої кухні позивача, тому обслуговувати ці будівлі він не має можливості. Крім того, ОСОБА_2 не погоджувала межі земельної ділянки з позивачем.
Позивач вказував, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин.
На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати протиправною діяльність Дніпродзержинської міської ради щодо прийняття рішення від 24 грудня 2007 року № 327-17/V про передачу у приватну власність ОСОБА_2 63/100 частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 , загальною площею 816 кв. м; визнати незаконними і скасувати рішення Дніпродзержинської міської ради від 24 грудня 2007 року № 327-17/V про передачу у приватну власність ОСОБА_2 63/100 частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 та державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії НОМЕР_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року позов задоволено частково.
Рішення Дніпродзержинської міської ради від 24 грудня 2007 року № 327-17/V в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 63/100 частин земельної ділянки на АДРЕСА_1 загальною площею 816 кв. м та державний акт на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 загальною площею 816 кв. м (63/100) визнано незаконними та скасовано.
Стягнуто з Кам'янської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час оформлення передачі у власність ОСОБА_2 63/100 частин земельної ділянки на АДРЕСА_1 загальною площею 816 кв. м останньою не було погоджено з позивачем передачу їй частини земельної ділянки, що знаходилась у його користуванні.
Крім того, при передачі ОСОБА_2 спірної земельної ділянки не було узгоджено межі земельної ділянки з користувачем суміжної земельної ділянки.
Разом з тим, не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред'явлення позову про визнання протиправної діяльності щодо прийняття рішення, тому вимоги в частині визнання протиправною діяльності Дніпродзержинської міської ради щодо прийняття рішення від 24 грудня 2007 року № 327-17/V про передачу у приватну власність ОСОБА_2 63/100 частини земельної ділянки не підлягають задоволенню.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування позовної давності, оскільки, як вбачається з рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року, ОСОБА_1 скористався своїм правом на захист порушених прав та у листопаді 2012 року звернувся до суду з відповідним позовом, проте у задоволенні такого позову відмовлено, оскільки не було залучено належного відповідача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято у цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування рішення Дніпродзержинської міської ради від 24 грудня 2007 року № 327-17/V в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 63/100 частин земельної ділянки на АДРЕСА_1 загальною площею 816 кв. м та державного акта на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 загальною площею 816 кв. м.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у розмірі 969,60 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи № 415/9389/12 вже було встановлено обставини щодо законності рішення Дніпродзержинської міської ради від 24 грудня 2007 року № 327-17/V в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 63/100 частин земельної ділянки на АДРЕСА_1 загальною площею 816 кв. м, тому ці обставини відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не доказуються при розгляді цієї справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що зібраними у справі доказами підтверджено порушення чинного законодавства та прав позивача при прийнятті оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування.
Судові рішення у справі № 415/9389/12 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову в цій справі. Судовий розгляд у справі № 415/9389/12 проводився щодо відповідності вимогам закону технічної документації при виготовленні кадастрового номеру на спірну земельну ділянку, а в цій справі позов заявлено з інших підстав. Позови у цій справі та у справі № 415/9389/12 не є тотожними. Відмінними є також предмет спору та сторони.
Крім того, у справі № 415/9389/12 суди не досліджували законності рішення Дніпродзержинської міської ради від 24 грудня 2007 року № 327-17/V в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки.
Апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, які підтверджують заявлені вимоги, та безпідставно відмовив у задоволенні позову лише на підставі судових рішень в іншій справі.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено обставини щодо законності рішення Дніпродзержинської міської ради від 24 грудня 2007 року № 327-17/V в частині передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, тому ці обставини не досліджуються під час розгляду цієї справи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
08 лютого 2019 справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 12 жовтня 2004 року на підставі договору дарування отримав у власність 23/50 частин житлового будинку на АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці площею 800 кв. м.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 січня 2005 року ОСОБА_2 отримала у спадок 2/5 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 779 кв. м.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 03 червня 2005 року ОСОБА_3 купила 37/100 частин житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Згідно з рішенням Дніпродзержинської міської ради депутатів трудящих від 06 квітня 1954 року № 247 за адресою: АДРЕСА_1 , закріплена земельна ділянка площею 779 кв. м.
Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки на АДРЕСА_1 площа цієї земельної ділянки навколо будинку складає 779 кв. м.
На підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 24 грудня 2007 року № 327-17/V ОСОБА_2 передано у приватну власність 63/100 частин земельної ділянки на АДРЕСА_1 загальною площею 816 кв. м, а також виданий державний акт на право власності на вказану частину земельної ділянки.
Згідно з актом обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки, складеного Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпродзержинської міської ради 24 травня 2016 року, в результаті обстеження виявлено, що на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 06 квітня 1954 року № 247 земельна ділянка площею 779 кв. м на АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та встановлено, що з північно-західної сторони земельна ділянка межує з домоволодінням АДРЕСА_2 , межа проходить по умовній лінії на відстані 0,6 м та 0,2 м від будинку АДРЕСА_2, доступ до стіни будинку ОСОБА_1 для обслуговування його власниками відсутній.
В акті також зазначено, що площа та розміри земельної ділянки АДРЕСА_1 становлять: рішення ДМР від 06 квітня 1954 року - 779 кв. м, технічний паспорт від 24 травня 2005 року - 779 кв. м, ДА від 17 березня 2009 року - 816 кв. м, геодезичний звіт від 2016 року - 816 кв. м.
Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2014 року у справі № 415/9389/12 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Землеустрій», Дніпродзержинська міська рада, управління Держкомзему м. Дніпродзержинська, про визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю та скасування його реєстрації, визнання рішення виконкому частково недійсним.
Відповідно до технічного паспорту на садибний житловий будинок АДРЕСА_2 загальна площа земельної ділянки навколо будинку складає 1 039 кв. м.
Згідно з актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, складеним 03 серпня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, та листами указаної Інспекції від 11 серпня 2011 року та від 06 серпня 2012 року, актом обстеження земельної ділянки, складеним Виконавчим комітетом Заводської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області, ОСОБА_1 самовільно без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, виконав будівельні роботи на АДРЕСА_2 . Дніпродзержинську Дніпропетровської області з реконструкції літньої кухні під двоповерховий житловий будинок. За самовільне виконання будівельних робіт на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до договору дарування від 18 жовтня 2016 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 . 63/100 частин земельної ділянки площею 816 кв. м на АДРЕСА_1 .
Також згідно з договором дарування від 18 жовтня 2016 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 2/5 частин житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Треті особи у справі подали до суду заяву про застосування строку позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).
Судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; про визнання недійсними угод купівлі-продажу, дарування, застави, обміну, ренти земельних ділянок, договорів довічного утримання, за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки, укладених із порушенням встановленого законом порядку.
Разом з тим, статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що у зв'язку з прийняттям органом місцевого самоврядування рішення про передачу ОСОБА_2 спірної ділянки у власність, відсутній доступ до стіни будинку позивача, тому він не має можливості обслуговувати це майно, повинен був обрати ефективний спосіб захисту такого порушеного права, який відповідає вимогам статті 5 ЦПК України.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування є законним, що було встановлено іншим судовим рішенням, а порушень під час прийняття прийняття оскарженого рішення не встановлено, апеляційний суд залишив поза увагою зібрані у справі докази, зокрема акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки, складеного Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпродзержинської міської ради 24 травня 2016 року, яким було встановлено порушення прав позивача, який втратив доступ до своїх будівель.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статті 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою, що рішенням Дніпродзержинської міської ради депутатів трудящих від 06 квітня 1954 року № 247 за адресою: АДРЕСА_1 , закріплена земельна ділянка площею 779 кв. м, проте рішенням Дніпродзержинської міської ради від 24 грудня 2007 року № 327-17/V ОСОБА_2 передано у приватну власність 63/100 частин земельної ділянки за вказаною адресою загальною площею 816 кв. м.
Разом з тим, рішенням у справі № 415/9389/12, на яке посилається апеляційний суд як на преюдиційні обставини, не вирішувалося питання щодо правомірності дій Кам'янської міської ради під час прийняття оскаржуваного рішення, оскільки цей орган місцевого самоврядування не був відповідачем у справі. Cудами у справі № 415/9389/12 лише було досліджено технічну документацію із землеустрою та встановлено, що позивач не надав доказів виділення земельної ділянки на АДРЕСА_1 за рахунок земельної ділянки на АДРЕСА_2 .
Отже, не встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов передчасних висновків у справі, оскільки повинен діяти у межах статті 5 ЦПК України та обирати ефективний спосіб захисту.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути вказані недоліки і перевірити доводи позивача та відповідачів, оскільки вони потребують встановлення обставин, які не були встановлені судом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська