ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.06.2019Справа №910/2706/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №910/2706/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маліал»
(49000, м.Дніпро, вул.Марка Озерного, буд.1-А, код ЄДРПОУ 37538490)
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
(03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815)
про стягнення 154 714,62 грн,-
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маліал» 4 березня 2019 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 154 714,62 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що у зв'язку з неналежним виконанням Акціонерним товариством «Українська залізниця» зобов'язань з своєчасної оплати поставленого за договором №УЗ/ЦБМЕС-18250/Ю від 08.08.2018 товару, відповідач, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Маліал», повинен сплатити штрафні санкції у розмірі 154 714,62 грн, з яких: 78 457,34 грн - пеня, 6 538,11 грн - 3% річних та 69 719,17 грн інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у сім днів з дня вручення цієї ухвали.
01.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Маліал» надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 відкрито провадження у справі №910/2706/19, розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив.
22.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Станом на 07.06.2019 від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
08.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маліал» (далі за текстом - Постачальник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі за текстом - Замовник) укладено Договір поставки №УЗ/ЦБМЕС-18250/Ю від 08.08.2018 (далі за текстом - Договір) на поставку пінополістиролу екструдованого зі специфікацією №1 до даного Договору (далі за текстом - товар).
Відповідно до п.3.1. Договору кількість та асортимент товару визначається у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно із п.5.1. Договору постачальник здійснює поставку товару на підставі письмової заявки замовника у строки і обсягах, визначених в цих заявках, але не пізніше ніж впродовж 5 робочих днів з моменту їх отримання у будь-який спосіб.
Відповідно до п.5.3. Договору представник замовника при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність, що підтверджує право представника на отримання даної партії товару.
П.6.1. Договору передбачено, що замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації.
Згідно із п.6.4. Договору загальна сума Договору 1 920 040,80 грн, у тому числі з ПДВ 20 % 320 006,66 грн.
Відповідно п.7.2, даного Договору, Замовник здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки, але не раніше реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України та дати отримання Замовником необхідних документів (копія залізничної накладної, оригінал рахунку-фактури, оригінал акту приймання-передачі). Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.
П.9.5. Договору передбачено, що підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п.17.1 Договору термін дії Договору з моменту його підписання до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).
У статті 655 Цивільного кодексу України вказано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що відповідно до умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЛІАЛ» поставило товар, зазначений у специфікації №1, а Замовник прийняв даний товар, що підтверджується документами, підписаними представниками обох сторін, а саме:
- Видатковою накладною №39 від 08.08.2018 на суму 975 666,88 грн. з ПДВ;
- Видатковою накладною №41 від 09.08.2018 на суму 794 131,02 грн. з ПДВ;
- Видатковою накладною №42 від 10.08.2018 на суму 150 242,90 грн. з ПДВ;
- Актом №М-39 приймання-передачі товару від 08.08.2018 на суму 975 666,88 грн. з ПДВ;
- Актом №М-41 приймання-передачі товару від 09.08.2018 на суму 794 131,02 грн. з ПДВ;
- Актом №М-42 приймання-передачі товару від 10.08.2018 на суму 150 242,90 грн. з ПДВ;
- ТТН № 0808-1 від 08 серпня 2018 до Видаткової накладної №39 від 08.08.2018;
- ТТН № 0808-2 від 08 серпня 2018 до Видаткової накладної №39 від 08.08.2018;
- ТТН № 0808-3 від 08 серпня 2018 до Видаткової накладної №39 від 08.08.2018;
- ТТН № 0908-2 від 09 серпня 2018 до Видаткової накладної № 41 від 09.08.2018.
- ТТН № 0908-2 від 09 серпня 2018р до Видаткової накладної №41 від 09.08.2018;
- ТТН № 0908-2 від 09 серпня 2018 до Видаткової накладної № 41 від 09.08.2018 р;
- ТТН № 0908-3 від 09 серпня 2018р до Видаткової накладної №41 від 09.08.2018;
- ТТН № 1008-1 від 10 серпня 2018 до Видаткової накладної № 41 від 09.08.2018 р.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЛІАЛ», відповідно до умов Договору здійснило поставку Товару на загальну суму 1 920 040,80 грн, після чого Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЛІАЛ» 08.08.2018 виставило рахунок на оплату №58.
Разом з тим, Податкова накладна по видатковій накладній №39 від 08.08.2018 на суму 975 666,88 грн була зареєстрована 23.08.2018, податкова накладна по видатковій накладній №41 від 09.08.2018 на суму 794 131,02 грн. була зареєстрована 29.08.2018, податкова накладна по видатковій накладній №42 від 10.08.2018 на суму 150 242,90 грн була зареєстрована 27.08.2018.
Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідно п.7.2, даного Договору, Замовник здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки, але не раніше реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України та дати отримання Замовником необхідних документів (копія залізничної накладної, оригінал рахунку-фактури, оригінал акту приймання-передачі). Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.
Таким чином, відповідно до умов Договору поставки №УЗ/ЦБМЕС-18250/Ю від 08.08.2018 р., останнім днем оплати за товар, поставлений Постачальником було:
- 07.09.2018 по видатковій накладній №39 від 08.08.2018 р. на суму 975 666,88 грн;
- 08.09.2018 по видатковій накладній №41 від 09.08.2018 р. на суму 794 131,02 грн;
- 09.09.2018 по видатковій накладній №42 від 10.08.2018 р. на суму 150 242,90 грн.
Проте, у встановлений Договором строк, відповідач не виконав свої зобов'язання та не здійснив оплату за поставлений товар, чим порушив умови Договору поставки №УЗ/ЦБМЕС- 18250/Ю від 08.08.2018.
19.09.2018 Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №125 від 17.09.2018 з вимогою невідкладно здійснити оплату за поставлений товар у розмірі 1 920 040,80 грн.
18.10.2018 Відповідачем було здійснено оплату грошових коштів за поставлений товар у розмірі 1 920 040,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1277839 від 18.10.2018.
Разом з тим, відповідач обґрунтовуючи причини здійснення оплати грошових коштів у розмірі 1 920 040,80 грн саме 18.10.2018, зазначає, що виникнення зобов'язання у Відповідача щодо оплати товару нерозривно пов'язане з виставленням Позивачем відповідних рахунків-фактури, при цьому, первинним у даному випадку є саме виставлення рахунку-фактури, а не реєстрація податкової накладної, окрім цього, відповідачем зазначено, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу направлення рахунків-фактури на оплату поставленого товару на адресу Відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що позивачем було виконано зобов'язання щодо поставки товару, а відповідачем - прийнято поставлений позивачем товар на суму 1 920 040,80, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання. Первинні документи повинні мати всі обов'язкові реквізити. Щодо включення до договору вимоги щодо підписання акту приймання-передачі товару, то це право, а не обов'язок.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2017 у справі №904/6090/16).
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що сторонами 08.08.2018, 09.08.2018 та 10.08.2018 було підписано видаткові накладні, з урахуванням ст.692 Цивільного кодексу України, у відповідача як покупця виникло зобов'язання з оплати вартості товару після прийняття останнього від позивача.
Крім того, одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Так, позивач, уклавши Договір і передавши продукцію відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2019 у справі №904/887/18: "оскільки видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі №3-77гс15).
Разом з тим, 08.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЛІАЛ» виставило рахунок на оплату №58, а отже Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЛІАЛ» виконало свої зобов'язання за Договором в повному обсязі.
Таким чином, Позивачем вірно встановлено останній день оплати за товар, поставлений Постачальником, а саме:
- 07.09.2018 по видатковій накладній №39 від 08.08.2018 р. на суму 975 666,88 грн;
- 08.09.2018 по видатковій накладній №41 від 09.08.2018 р. на суму 794 131,02 грн;
- 09.09.2018 по видатковій накладній №42 від 10.08.2018 р. на суму 150 242,90 грн.
Враховуючи викладене, твердження відповідача щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження факту направлення рахунків-фактури на оплату поставленого товару на адресу Відповідача, не звільняє останнього від здійснення оплати вказаного товару 07.09.2018, 08.09.2018 та 09.09.2018 відповідно.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, у зв'язку з неналежним виконанням Акціонерним товариством «Українська залізниця» зобов'язань з своєчасної оплати поставленого за договором №УЗ/ЦБМЕС-18250/Ю від 08.08.2018 товару, відповідач, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Маліал», повинен сплатити штрафні санкції у розмірі 154 714,62 грн, з яких: 78 457,34 грн - пеня, 6 538,11 грн - 3% річних та 69 719,17 грн інфляційні втрати.
Пунктом 1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
При цьому, відповідно до пункту 11.2. вищевказаного Договору, у разі порушення строків оплати товару, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені за допомогою Системи Ліга, суд визнає його арифметично вірним, а отже позовні вимоги щодо стягнення 69 719,17 - інфляційних втрат, 6 538,11 грн - 3 % річних та 78 457,34 грн - пені підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки №УЗ/ЦБМЕС-18250/Ю від 08.08.2018 щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений, відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маліал» (49000, м.Дніпро, вул.Марка Озерного, буд.1-А, код ЄДРПОУ 37538490) 78 457 (сімдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн 34 коп - пені, 6 538 (шість тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн 11 коп - 3% річних та 69 719 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн 17коп - інфляційних втрат.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маліал» (49000, м.Дніпро, вул.Марка Озерного, буд.1-А, код ЄДРПОУ 37538490) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 320 (дві тисячі триста двадцять) грн 72 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.Є. Блажівська