ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
06 червня 2019 року №826/6953/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ТОР"
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування Наказу № 11625 від 31.10.2017 року,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ТОР" (код ЄДРПОУ 38205243, адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 44-А, 6 пов. кім. 6) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, м. Київ, 04116, вул. Шолуденка 33/19) про визнання протиправним та скасування наказу №11625 від 31.10.2017 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що письмовий запит від 11.08.2017 року складено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в ньому не конкретизовано факти порушень, не містять чіткого переліку документів, містять суперечливі обставини щодо виявлених порушень відображення показників у податковій звітності, що позбавляло його обов'язку у наданні відповіді на запит та підтверджуючих документів в контексті запитуваної інформації.
Також позивач зазначив, що у відповідача відсутні підстави для видання наказу оскільки згідно з пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Однак, позивачем було повідомлено листом, що надання документів в частині є неможливою через вилучення таких документів в рамках кримінального провадження за ухвалою суду.
Таким чином позивач вважає, що правові підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки відсутні.
Відповідач надав суду відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, з огляду на те, що оскаржуваний наказ ГУ ДФС у м. Києві прийнято відповідно до чинного законодавства, на підставі відсутності пояснень та їх документального підтвердження у відповідь на скеровані відповідачем запити.
Також, відповідач зазначив, що в теперішній час наказ про призначення перевірки, який оскаржує позивач взагалі вичерпав свою дію, оскільки позивач не допустив ревізорів до перевірки, на підставі чого складено акт від 01.11.2017 року про не допуск до перевірки.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
11 серпня 2018 року відповідач надіслав на адресу позивача письмовий запит №25152/10/26-15-14-02-05 з приводу господарських відносин позивача з ТОВ «БЕНТФАЙС» та ТОВ «АМСТОР-ТРЕЙД», посилаючись на факт, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ «ВЕК-ТОР» податкового кредиту у сумі 2 405 462 грн по взаємовідносинах з вищезазначеними товариствами. Позивача зобов'язано надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо наведених у запиті фактів.
Позивач надав відповідь листом №28 від 29.08.2017 року, в якому зазначив про неможливість надання документів, так як вони були вилучені під час обшуку, проведеного слідчим СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві у кримінальному провадженні №32015100000000001 від 05.01.2015 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29.10.2015 року. Також, наголошено про невідповідність запиту вимогам абз. 2 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України. Крім того зазначено, що вимога про надання завірених документів є незаконною.
Відповідач 31.10.2017 року видав наказ № 11625 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ТОР" з 31.10.2017 року тривалістю п'ять робочих днів. Підставою для призначення перевірки вказано п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Позивач не погодився із наказом № 11625 від 31.10.2017 року та звернувся до суду з позовом про його скасування.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі.
Згідно з п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених вказаним Кодексом, а фактичні перевірки вказаним Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого вказаним Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення вказаним платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого вказаним Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків відповідних документів; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до абзацу 11 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим-п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Процедуру складання та оформлення запитів контролюючими органами врегульовано Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (по тексту - Порядок).
Відповідно до пунктів 9, 10, 12 Порядку органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.
Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.
У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.
Таким чином, звернення контролюючого органу до суб'єкта господарювання із письмовим запитом про надання певної інформації обумовлено наявністю підстав.
При цьому, сам запит повинен містити посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
Відповідно до змісту підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків та підстави для їх надання.
Норми підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України зобов'язують платника податків подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
Судом досліджено направлений відповідачем позивачу запит від 11.08.2017 року №25152/10/26-15-14-02-05 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), що був надісланий позивачу та встановлено, що він складений відповідно до приписів пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, містить підстави для його направлення. У ньому зазначено, в яких податкових деклараціях та за який період виявлено недостовірність даних та в чому це полягає, перелік конкретних порушень формування податкового кредиту, які були допущені позивачем при здійсненні господарських відносин з контрагентом, а також обставини, які свідчать про наявність сумнівів щодо реальності господарських операцій. Зазначене, у свою чергу свідчить про обов'язок позивача надати пояснення та їх документальні підтвердження на отриманий запит.
За встановлених обставин, доводи позивача щодо невідповідності запиту контролюючого органу вимогам закону не знайшли свого підтвердження та спростовуються дослідженими судом доказами.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 27.01.2015 у справі № 21-425а14, виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена. Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову оскільки, податковий орган як суб'єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законами та Конституцією України. Оскільки, позивач не надав пояснень та їх документальне підтвердження на письмовий запит контролюючого органу та не спростував наведену відповідачем інформацію, вбачається висновок про наявність підстав, визначених статтею 78 Податкового кодексу України для призначення документальної позапланової виїзної перевірки, що свідчить про правомірність оспорюванного наказу від від 31.10.2017 року №11625.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 804/2612/16.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч.2 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до п.п.1, 3 ч.2 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем - суб'єктом владних повноважень правомірність свого рішення, відповідність якого вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 242, 243, 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕК-ТОР" (код ЄДРПОУ 38205243, адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 44-А, 6 пов. кім. 6) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа