ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
06 червня 2019 року №826/10969/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
за позовом ОСОБА_1
доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волков Олександр Юрійович
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 35, код ЄДРПОУ 38619024), третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04073, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, код ЄДРПОУ 21708016), в якому просить:
- скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання:
- переказу коштів (трансакції), здійснений ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" 19.05.2016 в сумі 120 000,00 грн., з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-024-000216760 від 05.04.2016 року на рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )" нікчемним;
- переказу коштів (трансакція), здійснений ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" 19.05.2016 в сумі 1 193,51 грн., з призначенням платежу "Оплата процентів по договору " № 980-024-000216760 від 05.04.2016 року на рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )" нікчемним;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунків № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), а саме 121 193,51 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" безпідставно не подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача до переліку осіб які мають право на відшкодування коштів за вкладом.
Ухвалою суду від 15.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
У встановлений строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що правовідносини по перерахуванню коштів на рахунок позивача виникли внаслідок укладення договору позики між позивачем (Позикодавець) та ТОВ "Кредитно-Інвестиційний центр" (Позичальник) без ПАТ "Банк Михайлівський" як повіреного, а тому кошти, що вносилися/отримувалися за таким договором по своїй природі не є вкладом згідно Законів України "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Вказане свідчить про відсутність підстав у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича для включення позивача до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Окрім цього, на дату зарахування коштів на рахунок позивача відносно банку діяла постанова Правління Національного банку України від 22.12.2015 р. №917/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", у відповідності до якої встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності, віднесено ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних, встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" обмеження в діяльності. Відповідно до зазначеної постанови банк віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів, запроваджено обмеження: не допускати будь-яких операцій за договорами, за результатом яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів за рахунок відсотків.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб своїм правом на подання письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог не скористався.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Між ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) укладено Договір №980-024-000000680 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) від 15.05.2015 року, за умовами якого Банк по ініціативі Клієнта відкриває на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_2 в гривні для зберігання грошей Клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а останній зобов'язується оплачувати послуги Банку.
Крім того, між ОСОБА_1 (Сторона 1) та ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» (Сторона 2) укладено Договір №980-024-000216760 тип договору: «Суперкапітал» інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно) від 05.04.2016 року, за умовами якого Сторона 1 передає Стороні 2 у власність грошові кошти в розмірі 120 000,00 грн. на строк не більше 91 день, відлік яких починається з дати укладання цього Договору по 05.07.2016 року . Згідно вказаного Договору Сторона 2 сплачує проценти та повертає кошти Стороні 1 у безготівковій формі на рахунок, що відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський». Розмір процентів за користування коштами 32,3% річних. Також вказаним Договором передбачена можливість дострокового повернення коштів.
Вказані кошти у розмірі 120 0000 грн. на виконання Договору №980-024-000216760 від 05.04.2016 року було перераховано на рахунок ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр».
При цьому, згідно довідки про стан рахунку № НОМЕР_2 на належний позивачу рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» 19.05.2016 року перераховано грошові кошти у розмірі 120 000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-024-000216760 від 05.04.2016 року » та 1 193,51 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів згідно по договору №980-024-000216760 від 05.04.2016 року».
На підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» від 23.05.2016 №14/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» від 23.05.2016 №812, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича строком на 1 місяць з 23.05.2016 по 22.06.2016.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22.07.2016 та продовжено повноваження Уповноваженої Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22.07.2016 включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» від 12.07.2016 №124-рш, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 12.07.2016 №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Ірклієнка Юрія Петровича з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно.
В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 №1702 повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016 включно.
12 квітня 2018 року відповідачем надіслано на адресу представника позивача лист №12.04.18/01-БТ, яким повідомлено про нікчемність правочину (транзакцій), а саме: перерахування грошових коштів у розмірі 120 000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-024-000216760 від 05.04.2016 року » та 1 193,51 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів згідно по договору №980-024-000216760 від 05.04.2016 року».
Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача щодо невключення його до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 4452-VI (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Згідно з аналізованими положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Згідно наказу № 27/1 від 24.05.2016 Уповноваженою особою Фонду було створено комісію по перевірці правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Під час перевірки комісією було встановлено, що з 22.12.2015 відносно Банку діяла постанова № 917/БТ «Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", затверджена Правлінням Національного банку України 22.12.2015 року (далі - Постанова № 917), якою встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності, та ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії проблемних і встановлені обмеження в діяльності Банку, в тому числі встановлено обмеження в частині здійснення кредитних операцій з юридичними особами.
Перевіркою було виявлено, що Банк уклав з ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» Договір відступлення прав вимоги № 2 від 19.05.2016. Вказаний договір стосується переходу прав грошової вимоги, тобто є договорами факторингу.
Згідно з умовами Договору відступлення № 2 ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» зобов'язалось відступити Банку права вимоги, належні ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ним та юридичними особами.
19 травня 2016 року Банк та ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» уклали Реєстр Основних договорів до Договору відступлення № 2, відповідно до якого Банк придбав права вимоги за одним договором купівлі - продажу цінних паперів за ціною 180 966 027,90 гривень.
При цьому, станом на 19.05.2016, вільний ліміт кредитних операцій з юридичними особами з урахуванням встановлених Національним банком України обмежень, надавав можливість Банку проводити кредитні операції на суми, що зазначені вище.
Отже, Банком здійснено кредитну операцію на загальну суму 180 966 027,90 гривень, шляхом укладення Договору відступлення №2 з подальшим проведенням розрахунків за ним.
Таким чином, Банком порушено обмеження, встановлені Постановою № 917 зі змінами внесеними Постановою № 295, в частині проведення кредитних операцій на суму 180 966 027, 90 гривень на підставі укладеного з ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» договором відступлення прав вимоги, при відсутності права на укладення таких правочинів.
З наведеного вбачається, що укладання Договору відступлення № 2 від 19.05.2016 було здійснено з порушенням чинного законодавства України, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур Банку, а тому вказані правочини є нікчемними у відповідності до положень п.п. 2, 7, 8, 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
В подальшому за рахунок коштів, відображених на рахунку ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» внаслідок проведення вищевказаних нікчемних правочинів (а також проведення Банком аналогічних операцій з іншими юридичними особами), були проведені операції з перерахування коштів на поточні рахунки фізичних осіб (позикодавців ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» в тому числі позивача) відкриті в Банку, як повернення коштів за раніше укладеними договорами позики.
Разом з тим, фактичного перерахування грошових коштів як на рахунки юридичних осіб, так рахунки фізичних осіб, не відбувалось - операції проводились шляхом здійснення відповідних проводок на балансі Банку, за відсутності грошових коштів в такій кількості на рахунку ПАТ «Банк Михайлівський».
За результатами перевірки комісія в Акті № 3 від 01.06.2016 встановила, що виконуючи 19.05.2016 року платіжні документи ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» (код за ЄДРПОУ 39841850) з перерахування коштів на рахунки 2445 фізичних осіб у сумі 206 980 863,90 гривень:
Банк здійснив операції, з порушенням вимог законодавства, що призвели до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 9 ч. 3. ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
Банком укладено правочини (здійснені транзакції), умови яких передбачають передачу майна з метою надання окремому кредитор) переваги (пільги) прямо не встановленого для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, що с ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 7 ч. 3. ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно Витягу з Додатку 2 до Акту № 3 комісії по перевірці правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, позивача віднесено до осіб, на рахунки яких 19.05.2016 року здійснено перерахування коштів з поточного рахунку № НОМЕР_3 ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр».
01 червня 2016 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» видано наказ № 42/1 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі і договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними», в тому числі і щодо позивача.
Прийняття вказаного наказу стало підставою для не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та бездіяльність щодо чого оскаржується позивачем.
При цьому судом враховується, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 р. у справі №826/1476/15, від 20.09.2018 р. у справі №804/1925/16, згідно якого, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підстав ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Водночас, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує його прав.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що за змістом вищенаведених норм Закону №4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.
Також, згідно частини 3 статті 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.
Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI
При цьому, за Законом № 4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком.
Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI. Про це зазначив Верховний Суд у пунктах 41-43 вищезазначеної постанови від 04 липня 2018 року.
У спірному випадку, відповідач вважає нікчемним саме правочин між фізичною та юридичною особою з перерахування 19.05.2016 коштів, посилаючись, при цьому, на пункт 7, 9 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Так, відповідно до указаного пункту частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Втім, платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку позивача на рахунок іншої особи не є правочинами між Банком та позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України.
Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Статтею 1062 ЦК України установлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за №1172/8493, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.2001 № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Так, відповідно до п. 1.24 статті 1 цього Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
У свою чергу, згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону, ініціатором є - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.
Згідно п.1.23 вказаної норми, отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.
Частиною 2 пункту 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ №22 від 21.01.04р., зареєстрованої в Мін'юсті 29.03.2004 за N 377/8976, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Частиною 5.2 статті 5 Закону № 2346-III визначено, що відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.
Отже, операція з перерахування коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними.
У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.
Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:
для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;
для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Відповідно до пункту 30.1. статті 30 Закону № 2346-III, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є вкладником в розумінні Закону №4452-VI, оскільки на його депозитному рахунку знаходились кошти у вказаній сумі до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо порушеного права позивача і не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03 грудня 2018 року № К/9901/2734/17.
Тому, твердження відповідача про те, що позивач не є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський» у розумінні Закону № 4452-VI та про те, що на кошти позивача, які надійшли для нього на його поточні рахунки, відкриті в ПАТ «Банк Михайлівський» не розповсюджуються гарантії, передбачені цим Законом, є безпідставними, оскільки вкладом позивача є саме кошти, що перераховані та перебувають на його рахунках в ПАТ «Банк Михайлівський».
З огляду на викладене суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
З урахуванням того, що судом встановлено та підтверджується матеріалами справи відсутність правових підстав для не включення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб даних про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та в подальшому неподання Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» додаткової інформації про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування, з метою повного та ефективного захисту прав ОСОБА_1 керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунків № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), а саме 121 193,51 грн.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).
У справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, № 68385/10 та № 71378/10).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись статтями 2, 77, 90, 242, 243, 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунків № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), а саме 121 193,51 грн.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).
Суддя Н.Г. Вєкуа