03 червня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/862/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря - Гайдука С.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представників відповідача - Черевка А.П., Корбан О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 .) 27.03.2019 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - Управління), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 28.02.2019 №25-16-018/0125/62.
Позовні вимоги мотивує тим, що у період з 09.01.2019 по 12.02.2019 вказані у акті інспекційного відвідування гр.гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із ним у трудових відносинах не перебували і до виконання будь-якої роботи в якості працівників не допускались. Зокрема, у січні 2019 року між гр.гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та позивачем було укладено цивільно-правові договори, однак через погодні умови будь-які роботи на виконання умов договору не проводились. Також цивільно-правовий договір укладено із гр. ОСОБА_5 , який на даний час виконує передбачені договором роботи у зручний для себе час, не підпорядковуючись правилам внутрішнього трудового розпорядку позивача.
З 12.02.2019 та 13.02.2019, відповідно, гр.гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували із позивачем у трудових відносинах, про що було повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Щодо гр. ОСОБА_7 зазначив, що він є братом гр. ОСОБА_3 та колись допомагав останньому завантажувати у причеп його трактора дрова, які гр. ОСОБА_3 назбирав та віз собі додому. Із гр. ОСОБА_7 позивач познайомився вже після складання акту інспекційного відвідування, ні цивільно-правових, ні трудових відносин між ними ніколи не виникало.
Враховуючи наведене, вважає, що твердження відповідача, що ФОП ОСОБА_1 допускав до гр.гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 до роботи без укладання трудового договору є припущенням.
Ухвалою судді від 09.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 03.06.2019 задоволено клопотання ФОП Джеваги Т.М. про забезпечення позову.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Зокрема, представники відповідача зазначили, що під час виходу за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності позивача було встановлено, що гр. ОСОБА_3 виконував обов'язки тракториста, керував трактором, здійснював трелювання і вивезення лісу; гр. ОСОБА_4 виконував роботи з валки лісу, дерев бензомоторною пилою; гр. ОСОБА_5 виконував роботи з обрізання сучків, складання їх у купи, спалювання гілок. Також у ході інспекційного відвідування було встановлено, що до виконання робіт з валки лісу залучався гр. ОСОБА_7 , який в усних поясненнях повідомив, що виконує роботи з валки лісу та допомагає своєму брату ОСОБА_8 .
Враховуючи наведене, зазначили, що робота ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не є юридично самостійною, а здійснюється у межах підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 згідно режиму, встановленого позивачем, без визначення результату роботи, без конкретного обсягу роботи. Також в укладених сторонами цивільно-правових договорах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що притаманно трудовим правовідносинам. Обсяг обов'язків вказаних робітників збігається з колом обов'язків найманих працівників за професією тракториста, вальника лісу, визначених Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом від 29.12.2004 № 336Міністерства праці та соціальної політики України.
Таким чином, працівники: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 допущені до роботи ФОП ОСОБА_1 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням позивача, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України.
Також вважають, що ФОП ОСОБА_1 укладено цивільно-правові договори з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з метою приховати реальні трудові відносини.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити, враховуючи такі обставини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.10.2014 внесено відповідний запис (а.с. 37). Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності позивача є 02.20 Лісозаготівлі.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2019, враховуючи інформацію службової записки, Управлінням винесено наказ від 12.02.2019 №50 «Про проведення контрольних заходів», яким передбачено проведення інспекційного відвідування, у тому числі, ФОП ОСОБА_1 щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (а.с. 60, 61).
На підставі наказу Управління від 12.02.2019 №50 та направлення на проведення контрольного заходу від 12.02.2019 №167 (а.с. 62) посадовою особою Управління у період з 13.02.2019 по 14.02.2019 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.
За результатом відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 14.02.2019 №25-16-018/0125 (а.с. 18-22), у якому зазначено про порушення позивачем частин 1, 3 статті 24 КЗпПУ, а саме:
- у період з 09.01.2019 по 12.02.2019 працівник ОСОБА_3 систематично виконував у ФОП ОСОБА_1 роботи тракториста. Виконання зазначеної роботи передбачено класифікатором професій за кодом 19203, та є роботою з підвищеною небезпекою. У зв'язку з наведеним, прийняття на роботу для виконання робіт «тракториста» повинно здійснюватися відповідно до вимог трудового законодавства, тобто має укладатись трудовий договір;
- протягом січня 2019 року (з 09.01.2019 по 12.02.2019) ОСОБА_4 систематично виконував у позивача роботи з валки лісу. Виконання вищевказаної роботи відноситься до посади «вальник лісу», яка передбачена класифікатором професій за кодом 6141, та є роботою з підвищеною небезпекою. У зв'язку з наведеним, прийняття на роботу для «виконання робіт з валки лісу» повинно здійснюватися відповідно до вимог трудового законодавства, тобто має укладатись трудовий договір;
- працівник ОСОБА_5 з 09.01.2019 та по дату проведення інспекційного відвідування ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) виконує роботи з обрізання сучків, складання їх у купи, спалювання гілок, що є операціями, які лісозаготівельники виконують на лісосіках. У зв'язку з наведеним, прийняття на роботу для виконання вищевказаних обов'язків повинно здійснюватися відповідно до вимог трудового законодавства, тобто має укладатись трудовий договір;
- до валки лісу було залучено працівника ОСОБА_7 , який по телефону повідомив, що допомагає своєму брату ОСОБА_8 , трудовий договір з ним не укладали.
Вважаючи викладені у акті висновки необґрунтованими, ФОП ОСОБА_1 подав до Управління заперечення від 18.02.2019 (з додатками) (а.с. 23, 27-29).
28.02.2019 за наслідками розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 14.02.2019 №25-16-018/0125, уповноваженою особою прийнято постанову №25-16-018/0125/62 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у сумі 500 760,00 грн. (а.с. 63-66). Вказані штрафні санкції застосовано на підставі ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509, та на підставі абзацу 2 частини 2 ст. 265 КЗпП України, у зв'язку з тим, що працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України).
Вважаючи винесену відповідачем постанову про накладення штрафу уповноваженими особами протиправною, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно частини четвертої статті 2 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877) заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Згідно зі статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.
Відповідно до статті 16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295, чинний на момент виникнення спірних відносин), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (далі органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).
Згідно із пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі виконавчі органи рад).
Інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (підпункт 3 пункту 5 Порядку №295).
Судом встановлено, що 11.02.2019 на ім'я начальника Управління Держпраці у Чернігівській області надійшла службова записка з пропозицією провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку №295 та відповідно до інформації, отриманої під час здійснення інспекційного відвідування ТОВ «УКРСПЕЦЛІС». У службовій записці також зазначено, що відповідно до Паспорту неформальної зайнятості Чернігівської області, лісозаготівлі - це вид економічної діяльності, де сконцентровано велику кількість неоформлених працівників (а.с. 61).
За наслідками інспекційного відвідування складено акт від 14.02.2019 №25-16-018/0125, у якому зазначено про порушення позивачем частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, а саме: працівники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з 09.01.2019 по 12.02.2019 систематично виконували трудові функції за посадами тракторист, вальник лісу, виконання робіт з обрізання сучків, без належного оформлення. Тобто трудовий договір у письмовій формі до 13.02.2019 з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , на виконання вищезазначених робіт не укладались, повідомлення про прийому на роботу до ДФС до початку роботи не подавались.
Проте, суд вважає такі висновки необґрунтованими, враховуючи таке.
Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Як зазначено у статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Положеннями частин першої - третьої статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Статтею 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» визначено, що працівником є фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» робочим місцем є місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту).
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
В силу приписів статті 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Таким чином, з наведених норм чинного законодавства України вбачається, що трудові відносини між працівником і роботодавцем виникають на підставі укладеного між ними трудового договору, за яким працівник зобов'язаний виконувати роботу, визначену цим договором, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець, у свою чергу, зобов'язаний виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Враховуючи наведене, про фактичний допуск працівника до роботи у фізичної особи - підприємця може свідчити: виконання працівником за наказом фізичної особи - підприємця певної роботи; дотримання працівником діючого внутрішнього трудового розпорядку; наявність у працівника робочого місця; отримання працівником заробітної плати в обумовленому між ними розмірі.
Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як йдеться в частині першій статті 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Відповідно до частини першої статті 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Таким чином, з аналізу наведених норм чинного трудового та цивільного законодавства України вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства або фізичної особи - підприємця. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник/виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Крім того, підрядник/виконавець, якщо інше не встановлено договором, має право залучати до виконання робіт/надання послуг інших осіб, тоді як працівнику це прямо заборонено чинним законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2019 між ОСОБА_3 (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) було укладено цивільно-правовий договір №2, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги (виконати роботи) тракториста, а саме: зтрелювати трактором 600 кубічних метрів лісу. Вартість робіт за договором становила 30,00 грн. за 1 куб. м, а всього 18 000,00 грн. (а.с. 29-30).
Також 09.01.2019 між ОСОБА_4 (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) було укладено цивільно-правовий договір №3 (а.с. 31-32), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався здійснити валку лісу в обсязі 600 кубічних метрів. Вартість робіт за договором становила 20,00 грн. за 1 куб. м, а всього 12000,00 грн., які мали бути виплачені виконавцю після завершення виконання робіт та підписання сторонами акту прийняття виконаної роботи.
Пунктами 1.2 обох перелічених вище цивільно-правових договорів передбачалося, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали.
Згідно пункту 1.3 вказаних Договорів виконавець вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання робіт). Послуги (роботу) зазначених фахівців виконавець оплачує за власний рахунок згідно з домовленістю з даними особами.
Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку виконавця буде засвідчуватися актами прийому наданих послуг (виконаної роботи) (пункт 1.4 Договорів). Акт прийому наданих послуг (виконаної роботи) підписується сторонами після надання послуги (виконання робіт) та є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.5 Договорів).
Згідно пункту 6.1 вказані договори вступають в силу з моменту їх підписання і діють до 10.04.2019.
У свою чергу, судом встановлено, що 12.02.2019 позивач подав до відповідного органу Державної фіскальної служби України повідомлення про прийняття працівника на роботу, у якому зазначив про прийняття на роботу громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 26).
Так, 13.02.2019 між позивачем та ОСОБА_3 укладено трудовий договір №1 між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, відповідно до умов якого ОСОБА_3 було прийнято до ФОП ОСОБА_1 на роботу тракториста. Час виконання робіт установлюється з 08:00 до 17:00. Розмір оплати праці становить 4173,00 грн. Відповідно до пункту 1 Договору, він укладений на невизначений строк (а.с. 25).
Крім того, 13.02.2019 між позивачем та ОСОБА_4 укладено трудовий договір №2 між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, відповідно до умов якого ОСОБА_4 було прийнято до ФОП ОСОБА_1 на роботу вальщика. Час виконання робіт установлюється 2 год. Розмір оплати праці становить 1 000,00 грн. Відповідно до пункту 1 Договору, він укладений на невизначений строк (а.с. 24)
Отже, на вказану в акті дату початку інспекційного відвідування (13.02.2019) обидві вказані вище особи перебували з ФОП ОСОБА_1 у трудових відносинах, з ними були укладені письмові трудові договори і центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття їх на роботу був належним чином повідомлений, що свідчить про дотримання позивачем приписів статті 24 КЗпП України.
У судовому засіданні позивач та його представник зазначили, що роботи з видалення придорожніх насаджень, які включали в себе зрізання дерев та кущів, їх трелювання, обрізання сучків та складання їх у купи, ФОП ОСОБА_1 розпочав виконувати лише у 2019 році (13.02.2019). Наведене пов'язано з поганими погодними умовами, а саме: значна товщина снігового покрову. Тобто, будь-які роботи за укладеними із Ірхою О.І. та Лисенком О.М. цивільно-правовими договорами взагалі не виконувались.
За укладеним із ОСОБА_4 трудовим договором від 13.02.2019, останній спочатку працював 2 години на день, оскільки на той час працював у позивача за сумісництвом, а після того, як робота у позивача стала для нього основним місцем роботи - повний робочий день.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , перебуваючи під присягою та будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, пояснили в судовому засіданні, що з 13.02.2019 перебувають із ФОП ОСОБА_1 у трудових відносинах, працюють за письмовими трудовими договорами: ОСОБА_8 - трактористом, а ОСОБА_4 - вальщиком. Про прийняття на роботу внесені відповідні записи до їх трудових книжок. Заробітну плату отримують щомісяця два рази на місяць на картку. 09.01.2019 між ними та ФОП ОСОБА_1 дійсно були укладені цивільно-правові договори, із ОСОБА_3 на трелювання 600 куб.м лісу, а із ОСОБА_4 на валку 600 куб.м лісу, але через погодні умови роботи за цими договорами не виконувались.
Крім того вказали, що інспектора, який здійснював інспекційне відвідування, бачили лише 31.01.2019, у той день, коли ОСОБА_3 назбирав дрова біля траси та власним трактором, з дозволу ФОП ОСОБА_1 , віз їх собі додому для використання у господарстві. ОСОБА_4 та ОСОБА_7 допомагали йому ці дрова у причеп навантажити.
Також пояснили, що під дровами мались на увазі обрізки придорожніх насаджень, що залишилися лежати на землі після минулорічних рубок. ФОП ОСОБА_1 при цьому не був присутній. Будь-якої роботи за завданням ФОП ОСОБА_1 та рубки дерев вони у той час не виконували.
Крім того, судом встановлено, що 09.01.2019 між ОСОБА_5 (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) було укладено цивільно-правовий договір №4 (а.с. 33-34) відповідно до умов якого виконавець зобов'язався обрубати сучки на 600 куб. м лісу та скласти їх в купи. Вартість робіт за договором становить 20,00 грн. за 1 куб. м, а всього 12 000,00 грн., які мають бути виплачені виконавцю після завершення виконання робіт та підписання сторонами акту прийняття виконаної роботи.
Пунктом 1.2 даного цивільно-правового договору передбачено, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали.
Згідно пункту 1.3 Договору виконавець вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання робіт). Послуги (роботу) зазначених фахівців виконавець оплачує за власний рахунок згідно з домовленістю з даними особами.
Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку виконавця буде засвідчуватися актами прийому наданих послуг (виконаної роботи) (п. 1.4 Договору). Акт прийому наданих послуг (виконаної роботи) підписується сторонами після надання послуги (виконання робіт) та є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.5 Договору).
Як зазначено у пункті 6.1, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 10.04.2019. У свою чергу, пунктом 6.2 Договору передбачено, що якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не вимагала його розірвання, договір вважається пролонгованим на один рік.
У судовому засіданні позивач та представник позивача пояснили суду, що ОСОБА_5 роботи за цим договором виконує і на даний час, оскільки передбаченого у договорі обсягу робіт ним досі не виконано. Проте, у період з 09.01.2019 по 12.02.2019 будь-які роботи за цим договором не виконувались оскільки валка дерев, сучки з яких ОСОБА_5 мав прибирати, ще не здійснювалась.
Свідок ОСОБА_5 , перебуваючи під присягою та будучи попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, пояснив у судовому засіданні, що у трудових відносинах з ФОП Джевагою Т.М. не перебуває, а на замовлення позивача виконує роботу на підставі цивільно-правового договору від 09.01.2019. За цим договором він збирає сучки, що залишились після рубки дерев, та складає їх у купи. Передбачений договором обсяг робіт ще не виконав. Працює у зручний для себе час і позивача навіть не бачить. Коли роботу буде виконано він підпише із позивачем акт прийняття робіт і ці роботи йому будуть оплачені. У період з 09.01.2019 по 12.02.2019 ніяких робіт не виконував оскільки у ФОП ОСОБА_1 через погодні умови рубка дерев ще не розпочиналась і йому не було чого робити.
Також зазначив, що наприкінці січня 2019 року допомагав своєму сусіду ОСОБА_8 завантажити у трактор дрова, які той назбирав біля траси та віз собі додому. Коли приїхала інспектор праці палив багаття та смажив на ньому сало. Ніякої роботи за завданням ФОП ОСОБА_1 на той час не виконував.
За наведених обставин, суд погоджується із доводами позивача та його представника, що на підставі вказаних вище цивільно-правових договорів, укладених між ФОП ОСОБА_1 та гр.гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 виникли цивільно-правові, а не трудові відносини, оскільки цими договорами передбачалось виконання конкретного виду та обсягу робіт, які виконавець мав виконати та здати замовнику, тобто було визначено конкретний результат роботи. Визначено також і кінцевий строк виконання роботи. Встановлено, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали. Також, зазначено, що виконавець має отримати винагороду після виконання обсягу роботи за актом прийняття робіт і що він має право залучати до виконання роботи інших осіб.
Щодо зазначеного а акті інспекційного відвідування допущення до роботи гр. ОСОБА_7 позивач у судовому засіданні зазначив, що ні в трудових, ні в цивільно-правових відносинах із ним вказаний громадянин не перебуває і ніколи не перебував. Жодної роботи за завданням ФОП ОСОБА_1 ніколи не виконував та позивач йому будь-яких коштів ніколи не сплачував.
Свідок ОСОБА_7 , перебуваючи під присягою та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, пояснив у судовому засіданні, що одного разу взимку, 30 чи 31 січня 2019 року, допомагав своєму брату ОСОБА_8 завантажити на причеп дрова, які останній назбирав біля траси та віз собі додому, але ФОП ОСОБА_1 при цьому не був присутній. Зазначив, що ні у трудових, ні у цивільно-правових відносинах з ФОП ОСОБА_1 не перебуває і ніколи не перебував, будь-якої роботи за завданням чи на замовлення позивача не виконував та коштів від нього не отримував. Познайомився із ФОП ОСОБА_1 лише після того, як останнього стало перевіряти Управління Держпраці.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, покази свідків, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту допущення позивачем громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 до роботи без укладення трудового договору у період з 09.01.2019 по 12.02.2019.
Зважаючи на наведене, суд вважає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.02.2019 № 25-16-018/0125/62, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 500 760,00 грн., є протиправною та такою, що має бути скасована.
При цьому, суд критично ставиться до тверджень представників відповідача, що у цивільно-правових договорах від 09.01.2019, укладених між позивачем та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не встановлено обсягу виконуваної роботи оскільки це спростовується змістом пунктів 2.1 самих цих договорів, де чітко зазначено конкретний обсяг роботи, яка за цими договорами мала бути виконана.
Також, як зазначено в підпункті 6 пункту 11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.
З огляду на наведене, суд не приймає в якості належних, допустимих і достатніх доказів у справі надані відповідачем до матеріалів справи фотокопії (а.с. 70-72), оскільки вони не спростовують свідчення, надані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Також із вказаних фотокопій не вбачається, що зафіксовані на них особи здійснюють будь-яку роботу на замовлення ФОП ОСОБА_1 , а зафіксований на фото трактор належить ОСОБА_8
Крім того, представник відповідача пояснила у судовому засіданні, що фотографії зроблені за 6-7 днів до інспекційного відвідування, а свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 пояснили, що їх фотографували 31.01.2019 р., а отже до інспекційного відвідування ці фотографії відношення не мають.
Окремо суд звертає увагу, що згідно із пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до пункту 9 Порядку №295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
У підпунктах 1, 2, 3, 5 пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, у тому числі, під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування.
Як йдеться в підпунктах 1, 2, 4 пункту 14 Порядку №295, під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право: перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; не допускати до проведення інспекційного відвідування у визначених Порядком випадках; вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
В силу приписів пункту 16 Порядку №295 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
Таким чином, з наведених норм чинного законодавства України вбачається, що інспекційне відвідування має проводитися за місцем знаходження об'єкту відвідування.
У свою чергу, у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_10 повідомила, що за місцезнаходженням позивача в АДРЕСА_1 не виїздила, а вперше зустрілася з ФОП ОСОБА_1 у своєму кабінеті в м. Новгород-Сіверському, Чернігівської області 14.02.2019. Зранку 15.02.2019 у м. Чернігові в Управлінні Держпраці в Чернігівській області вона вже видала позивачу складений нею акт інспекційного відвідування.
Будь-яких доказів того, що 13 або 14 лютого 2019 року інспектор праці ОСОБА_10. робила вихід за місцем здійснення господарської діяльності позивача відповідачем також не надано.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частин 1 і 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи та надані докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Управління Держпраці у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39779238, вул. П'ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.02.2019 №25-16-018/0125/62.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5 007 (п'ять тисяч сім) грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 06 червня 2019 року.
Суддя С.В. Бородавкіна