Справа № 320/863/19
06 червня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року, суддя Лапій С.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, в якому просив:
- визнати бездіяльність Пухівської сільської ради Броварського району Київської області щодо не надання відповіді на інформаційний запит від 05.02.2019 року протиправною;
- зобов'язати Пухівську сільську раду Броварського району Київської області надати йому запитувану публічну інформацію на його запит від 05.02.2019 року, а саме, належним чином завірені копії:
1. Заяви громадянки ОСОБА_2 про прийняття на роботу до Пухівської сільської ради на посаду юриста (спеціаліста з юридичних питань) за 2018-2019 роки.
2. Розпорядження (або цивільно-правовий договір, тощо) голови Пухівської сільської ради про прийняття на роботу до Пухівської сільської ради юриста ОСОБА_2 , яка представляє інтереси Пухівської сільської ради в Київському окружному адміністративному суді.
3. Диплом про вищу юридичну освіту юриста ОСОБА_2 .
4. Вказати суму заробітної плати юриста ОСОБА_2 .
5. Копію довіреності на право представляти інтереси Пухівської сільської ради в судах.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 05.02.2019 року звернувся до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області із запитом на інформацію, в якому просив надати належним чином завірену інформацію (копії документів):
1. Заяви громадянки ОСОБА_2 про прийняття на роботу до Пухівської сільської ради на посаду юриста (спеціаліста з юридичних питань) за 2018-2019 роки.
2. Розпорядження (або цивільно-правовий договір, тощо) голови Пухівської сільської ради про прийняття на роботу до Пухівської сільської ради юриста ОСОБА_2, яка представляє інтереси Пухівської сільської ради в Київському окружному адміністративному суді.
3. Диплом про вищу юридичну освіту юриста ОСОБА_2 .
4. Вказати суму заробітної плати юриста ОСОБА_2 .
5. Копію довіреності на право представляти інтереси Пухівської сільської ради в судах.
Зазначений запит на інформацію отриманий відповідачем 05.02.2019 року, що підтверджується відбитком штампу на запиті.
Відповідачем 12.02.2019 року направлено на адресу позивача відповідь на запит від 05.02.2019 року, що підтверджується журналом реєстрації вихідної кореспонденції.
Листом Пухівської сільської ради Броварського району Київського області від 12.02.2019 року № 102/02-13, позивачу повідомлено, що заяви від громадянки ОСОБА_2 про прийняття на роботу до Пухівської сільської ради ніколи не надходили, а тому надати такі копії є неможливим.
Вважаючи, що запитуваної інформації відповідачем не надано а тому така бездіяльні є протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (надалі за текстом - "Закон № 2939-VI), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з ст. 5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ст. 6 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є:1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Згідно ст.7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13цього Закону.
Стаття 12 Закону №2939-VI, передбачає, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 14 Закону №2939-VI, розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до ст. 8 Закоу України «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Згідно ст. 9 Закону №2939-VI до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Згідно ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Частиною 1 статті 20 Закону №2939-VI установлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону №2939-VI, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, запит позивача на інформацію від 05.02.2019 року був отриманий Пухівською сільською радою Броварського району Київської області 05.02.2019 року.
Листом Пухівської сільської ради Броварського району Київського області від 12.02.2019 року № 102/02-13, позивачу повідомлено, що заяви від громадянки ОСОБА_2 про прийняття на роботу до Пухівської сільської ради ніколи не надходили, а тому надати такі копії є неможливим.
Крім того, відповідачем зазначено, що ОСОБА_2 ніколи не приймалась на роботу до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області. Відсутні накази, розпорядження, договори щодо трудових відносин або надання платних послуг, де є стороною дана особа.
У Пухівської сільської ради Броварського району Київської області немає особової справи зазначеної особи, в тому числі і диплому.
Також відповідачем зазначено, що інформації про освіту фізичної особи, то така інформація є конфіденційною і не підлягає розповсюдженню і збиранню без згоди на те фізичної особи.
Разом з тим, ОСОБА_2 не отримує жодних матеріальних і нематеріальних благ від Пухівської сільської ради Броварського району Київської області (в т.ч. заробітної плати або інших платежів).
Інформація щодо довіреності, виданої ОСОБА_2 від Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, містить конфіденційну інформацію щодо фізичної особи. Крім того, такий документ не є публічною інформацією, а відноситься до службової інформації та не підлягає розповсюдженню.
Отже, Пухівською сільською радою Броварського району Київської області дотримано п'ятиденний строк розгляду та надання відповіді на запитувану інформацію ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідь на запит позивача відповідачем була надана у встановлений строк та відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Судя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Пилипенко О.Є.