Справа № 826/15063/18 Головуючий у І інстанції - Катющенко В.П.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
30 травня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,
при секретарі: Андрієнко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 06 серпня 2018 року № 144586-17.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що спірна вимога не містить відомостей про факт виникнення грошового зобов'язання. Стверджував, що не обчислював суму податкового зобов'язання та/або пені, не подавав до податкового органу податкової або митної декларації або уточнюючого розрахунку, а також не отримував жодного податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про визначення йому суми грошового зобов'язання. За наведених обставин, вважав, що за Позивачем не обліковується податковий борг та не виникло обов'язку сплати будь-якої суми. Таким чином, на думку Позивача, у Відповідача не було правових підстав для прийняття спірної вимоги.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) від 06.08.2018 року № 144586-17.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 704,80 грн. сплаченого судового збору.
Відмовлено у стягненні витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві фактично понесені судові витрати у розмірі 8000,00 грн. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5217,60 грн.
В апеляційній скарзі Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу № 144586-17, якою зобов'язано ОСОБА_1 сплатити суму податкового боргу в розмірі 17316,82 грн., з яких: податок на доходи фізичних осіб - 12967,55 грн., у тому числі: 9146,48 грн. - основний платіж, 2456,62 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 1364,45 грн. - пеня; військовий збір - 3839,27 грн., у тому числі: 2743,94 грн. - основний платіж, 685,99 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 409,34 грн. - пеня; адміністративні штрафи та інші санкції - 510,00 грн. (а.с. 14).
Не погодившись з вимогою контролюючого органу, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 18.06.2018 року № 0069784204, № 0069754204, № 0069764204 та № 0069774204 були надіслані Відповідачу на невірну адресу, а саме: АДРЕСА_2 , внаслідок чого не отримані Позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що визначені вказаними рішеннями грошові зобов'язання та штрафні санкції не набули статусу узгоджених.
Разом з тим, суд першої інстанції не вбачав підстав для відшкодування Позивачеві витрат на професійну правничу допомогу, оскільки з доданого до матеріалів справи акта виконаних робіт від 12.09.2018 року, неможливо встановити розмір здійснених адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною витрат, необхідних для надання правничої допомоги Позивачеві.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За приписами частин 1 та 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення в частині відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції керувався наявними в матеріалах справи доказами щодо надання професійної правничої допомоги адвокатом Рибченко Н.М., а саме: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КВ № 6055 від 08.02.2018 року; копію довіреності від 11.09.2018 року зареєстрована в реєстрі за № 1329 договір № 12 про надання правничої (правової) допомоги від 04 вересня 2018 року; договір про надання правничої (правової) допомоги від 04 вересня 2018 року; акт виконаних робіт від 12 вересня 2018 року; квитанція від 12 вересня 2019 року.
Згідно з пунктом 5 даного договору, визначено, що оплата за участь виконавця у першому судовому засіданні - 4000, 00 грн., у наступних - 2000,00 грн. та виконані інші роботи згідно даного договору у розмірі 500 (п'ятсот) гривень за кожну годину протягом 30 днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі по оскарженню податкової вимоги від 06 серпня 2018 року № 144586-17 Головного управління ДФС у м.Києві.
Позивачем здійснено оплату за послуги з надання правничої допомоги, на користь адвоката Рибченко Н.М. згідно квитанції від 12 вересня 2019 року № 0.0.1130862394.1 у розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до акта виконаних робіт від 12 вересня 2018 року до договору про надання правничої (правової) допомоги № 12 від 04 вересня 2018 року виконавцем (адвокатом Рибченко Н.М.) надана замовнику ( ОСОБА_1 ) правнича (правова) допомога у формі та у відповідності до п. 2 Договору в об'ємах, що не перевищує розмір передплаченої винагороди, а саме: надано усні консультації та роз'яснення з питань податкового законодавства протягом трьох годин; підготовлено адвокатські запити № 81 та № 82 від 12 вересня 2018 року до Головного управління ДФС у м. Києві щодо податкової вимоги від 06 серпня 2018 року № 144586-17 про опис майна у податкову заставу Головного управління ДФС у м. Києві; виготовлено три примірники адміністративного позову щодо оскарження податкової вимоги від 06 серпня 2018 року № 144586-17 Головного управління ДФС у м. Києві у розмірі 8000,00 грн.
Проте, згідно з вказаним актом виконаних робіт від 12 вересня 2018 року не має можливості встановити вартість години за певний вид послуг наданих адвоката Рибченко Н.М. у суді першої інстанції.
Крім того, у пункті 2 акта виконаних робіт від 12 вересня 2018 року не зазначено номер квитанції якою Позивачем здійснено оплату адвокату Рибченко Н.М. за послуги з надання правничої допомоги (а.с. 19).
При цьому, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Так, за результатами оцінки акта виконаних робіт від 12 вересня 2018 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість встановлення розміру здійснених адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною витрат, необхідних для надання правничої допомоги Позивачеві, з чим погоджується колегія суддів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що із змісту вище зазначених норм частин 4, 5 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів обсягу надання послуг, виконання робіт, кількості такого часу та їх вартість, яка сплачена Позивачем.
Проте, ні з договору про надання правничої (правової) допомоги від 04 вересня 2018 року, ні з акта виконаних робіт від 12 вересня 2018 року, та змісту наданих послуг не можливо встановити опису наданих послуг та вартості кожної з них, а також перевірити їх обґрунтованість (а.с. 17-18, 19).
Також, колегія суддів вважає, що заявлені Позивачем витрати на професійну правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 8000,00 грн. не відповідають критеріям складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для Позивача та ціни позову, який складає 17 316, 82 грн.
Щодо стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000,00 грн., колегія суддів зазначає таке.
Так, представником Позивача до суду апеляційної інстанції надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КВ № 6055 від 08.02.2018 року, копію довіреності від 11.09.2018 року зареєстрована в реєстрі за № 1329, договір № 12 про надання правничої (правової) допомоги від 04 вересня 2018 року та квитанцію від 01.04.2019 року на суму 4000,00 грн.
Згідно з пунктом 5 даного договору, Позивач (замовник) зобов'язаний оплатити адвокату (виконавцю) винагороду за надану правничу (правову) допомогу зі складання заяв, клопотань та пояснень до Окружного адміністративного суду міста Києва та виготовлення їх копій з додатками, за надання усних консультацій та роз'яснень щодо питань податкового законодавства у розмірі 8000,00 грн., за участь у першому судовому засіданні - 4000,00 грн., у наступних - 2000,00 грн. та виконані інші роботи згідно даного договору у розмірі 500 (п'ятсот) гривень за кожну годину.
Водночас, заявником, в порушення ч. 4 ст. 134 КАС України, не надано колегії суддів доказів прийняття Позивачем послуг, а саме: акта приймання - передачі наданих послуг.
Також, не надано доказів, на підставі яких визначено обсяг правової допомоги наданий в суді апеляційної інстанції, що повинно було б враховуватись під час визначення обґрунтованого розміру наданих послуг.
Крім того, представником Позивача в додатках до апеляційної скарзі зазначено про долучення до апеляційної скарги акта виконаних робіт від 01.04.2019 року до договору про надання правничої допомоги № 21 від 01.04.2019 року, проте вказаний акт відсутній, що підтверджується актом Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року № 122 (а.с. 160).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві судових витрат понесених, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000,00 грн.
Щодо питання про стягнення судових витрат за сплату судового збору у розмірі 1152,60 грн., колегія суддів зазначає таке.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на ту обставину, що рішення суду першої інстанції в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає залишенню без змін, тому судові витрати за сплату судового збору не підлягають стягненню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький
Повний текст складено 04.06.2019 року.