Справа №:755/3103/19
"31" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти за минулий час (за останні три роки) та стягувати в подальшому до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, у розмірі Ѕ частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з 15 березня 2009 року з ОСОБА_4 Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час їх син проживає з нею та повністю знаходяться на її утриманні та вихованні. Відповідач участі у вихованні дитини не приймає, не надає матеріальну допомогу на утримання сина, не бере участі у вихованні дитини. Відповідач проживає окремо від позивача у своїх батьків, приховує своє місце роботи, відмову у виплаті коштів на дитину мотивує тим, що за місцем роботи не виплачується заробітна плата.
12 березня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем було отримано 10 квітня 2019 року, позивачем копію ухвали про відкриття провадження у справі було отримано 25 березня 2019 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідачем до суду відзиву на позовну заяву подано не було, позивачем додаткових пояснень також до суду подано не було.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 .
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно акту проживання особи від 18 лютого 2019 року, затвердженого начальником ЖЕД-410, за адресою: АДРЕСА_1 , проживає дитина ОСОБА_3 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1
Згідно довідки про заробітну плату (доход), утримані податки та середньоденну заробітну плату від 19 лютого 2019 року, ОСОБА_1 з 07 квітня 2017 року працює в ТЦ соцобслуговування Святошинського району м. Києва, за період з серпня 2012 року по серпня 2019 року її загальний дохід складає 44269,50 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 9 статті 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно з вимогами ст. 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року у розмірі 2027 гривень.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Позивачем не надано доказів щодо вжиття заходів по одержанню аліментів, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням відповідача від їх сплати.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів з відповідача за минулий час (за останні три роки) задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено вжиття нею заходів для одержання аліментів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач разом з малолітнім сином проживає окремо від відповідача, позивач самостійно здійснює догляд за їх малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, відповідач є особою працездатного віку, законодавчо на останнього покладено обов'язок забезпечення утримання та виховання власної дитини, у зв'язку з чим враховуючи вимоги ст. 182 Сімейного кодексу України, беручи до уваги те, що будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог відповідачем суду надано не було, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та відповідатиме принципам розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тобто з 21 лютого 2019 року.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Києва, зареєстровани за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 21 лютого 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В решті позову - відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: