Справа №:755/18405/18
"31" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: виділити ОСОБА_1 у володіння та користування кімнату 14,7 м2 в квартирі АДРЕСА_1 , залишити в володіння та користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кімнати 15,8 м2 та 15,0 м2, місця загального користування в квартирі залишити в спільному користуванні сторін.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що спірна квартира загальною площею 61,70 м2, житловою 45,50 м2, складається з трьох окремих кімнат 15,8 м2, 15,0 м2, 14,7 м2, та інших нежелих приміщень. В квартирі зареєстровані п'ять осіб. Кожному із співвласників належить 1/3 частини спірної квартири, частка кожного в житловій площі квартири становить 15,16 м2. За усною домовленістю між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 , позивач кожного місяця надає кошти в сумі 800,00 грн., для сплати комунальних послуг та кошти на утримання будинку та прибудинкової території. В вересні 2018 року позивачу стано відомо, що за спірною квартирою рахується заборгованість по сплаті коштів за утримання будинку та прибудинкової території. Позивач звернувся до відповідача ОСОБА_2 , з проханням пояснити чому утворилася дана заборгованість та запронував визначити порядок користування квартирою відповідно до часток кожного в спільній частковій власності, для того щоб позивач зміг сам сплачувати належну йому частину квартири. Однак відповідач категорично відмовилася від встановлення порядку користування квартирою зазначивши, що вона не повинна позивачу нічого пояснювати, оскільки позивачу в спірній квартирі нічого не належить і взагалі що він не має ніяких прав на дане житло.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року у вказаній справі було відкрито провадження за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачами, третіми особами, та копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем, було отримано 03 січня 2019 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було, третіми особами письмових пояснень подано не було, відповідачами не використано право подання відзиву на позовну заяву.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2000 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітнього сина ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого позивачем та відповідачами було придбано в рівних частках квартиру під номером АДРЕСА_1 .
Відповідно до викопіровки квартири АДРЕСА_1 , вказана квартира має житлову площу 45,5 кв.м., площа кімнати № 1 - 15,8 кв.м., кімнати № 2 - 15,0 кв.м., кімнати № 3 - 14,7 кв.м. кухня - 8,0 кв.м., коридор - 5,2 кв.м., ванна - 2,0 кв.м., туалет - 1,0 кв.м., при цьому загальна площа квартири становить 61,7 кв.м.
Статтею 150 Житлового кодексу УРСР передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Як роз'яснено в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.85 року, в силу ст.104 ЖК суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.
При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.
Зміна договору найму жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача не допускається в передбачених ч.3 ст.104 ЖК випадках, незалежно від наявності згоди наймодавця на зміну такого договору, за винятком випадків, коли жиле приміщення наймач одержав не в зв'язку з трудовими відносинами або коли наймодавець втратив право на його виселення.
Враховуючи заявлені позовні вимоги в частині виділу у користування позивачу окремої житлової кімнату площею 14,7 кв.м., суд вважає за можливе встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме: виділити у користування ОСОБА_1 окрему житлову кімнату (кімнату № 3 згідно викопіювання) площею 14,7 кв.м.; у користування відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кімнати (кімнати № 1 та № 2 згідно викопіювання) площею 15,8 та 15,0 кв.м. відповідно, залишити у спільному користуванні сторін місця загального користування.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 150 Житлового кодексу УРСР, ст. 319 Цивільного кодексу України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» N 2 від 12.04.85 року, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ), треті особи: ОСОБА_4 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ), про визначення порядку користування квартирою - задовольнити.
Виділити у користування ОСОБА_1 житлову кімнату (кімнату № 3 згідно викопіювання ) площею 14,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 .
Виділити у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлову кімнату (кімнату № 1 та № 2 згідно викопіювання) площею 15,8 кв.м. та 15,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 .
Місця загального користування квартири залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: