Справа № 713/13/19
Провадження №2/713/139/19
іменем України
28.05.2019 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря судових засідань Мірчева О.І., за участю представника позивача ОСОБА_1 С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , інтереси якого представляє ОСОБА_3 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», де третьою особою на стороні відповідача є приватний нотаріус Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Наталія Василівна про визнання недійсним застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, -
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ОСОБА_2 , інтереси якого представляє ОСОБА_3 , звернувся в суд з позовом про визнання недійсним застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку до відповідача АТ КБ «ПриватБанк», де третьою особою є приватний нотаріус Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В.
Просить визнати недійсним п.29 договору іпотеки від 04 вересня 2008 року укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідченого приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В. та стягнути судові витрати.
Свої позовні вимоги обґрунтував наступним.
04 вересня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4 , було укладено договір про надання споживчого кредиту №CVG0GA00000032 у відповідності до якого Позивач отримав грошові кошти в іноземній валюті в сумі 23426,12 доларів США. В забезпечення по Кредитному договору між відповідачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки 04 липня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В.
ОСОБА_2 не будучи фахівцем у галузі права звернувся за даним договором іпотеки до адвоката для проведення юридичного аналізу даного правочину. Проаналізувавши даний договір іпотеки ОСОБА_2 було роз'яснено, що при укладенні даного договору відбулося порушення Банком норм чинного законодавства та його прав і інтересів. У пункті 29 договору іпотеки від 04 вересня 2008 року зазначено, що: «Звернення стягнення на Предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: Переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити Іпотекодавця або продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі пролажу у порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».
Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За змістом положень ч.ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїм правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Та відповідно до чинного законодавства застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України.» Тільки при дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень». Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке зазначено у пункті 29 договору іпотеки від 04 вересня 2008 року не містить цих умов.
Положення п.29 Договору іпотеки щодо «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» не передбачає перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а є лише передумовою для укладення сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Договір іпотеки без укладення окремого договору про задоволення вимоги іпотекодержателя не є підставою для набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно у зв'язку з чим пункт 29 даного Договору іпотеки від 04 вересня 2008 року де вказано, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підставі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя зазначеної іпотеки є самостійною підставою для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя - є недійсним.
Зазначив, що в день підписання договору іпотеки згода на укладення самого договору іпотеки надавалася, а додаткова згода на включення вказаного застереження до договору іпотеки взагалі не надавалася хоча мала надаватись обов'язково, відсутність якої також спричиняє недійсність застереження.
Стислий виклад заперечень відповідача АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно з договором іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» прийняв в іпотеку наступне нерухоме майно: будинок загальною площею 117.0 кв.м, житловою площею 73.2 кв.м та земельну ділянку площею 0.0600 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності та Державного акту.
Законом України «Про іпотеку» передбачено три способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно. Щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 21 березня 2018 року у справі № 14-38цс18 надано відповідний висновок.
Позивач обґрунтовуючи позовну заяву та акцентуючи увагу на відсутність додаткової згоди на включення застереження до договору іпотеки, не вказує на яку матеріальну норму права при цьому посилається, яку норму права порушено сторонами договору іпотеки виклавши п. 29 саме в такій редакції.
Представником відповідача АТ КБ «ПриватБанк» скеровано до суду заяву про застосування строку позовної давності, де зазначили, що за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 ,. ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення винесено заочне рішення Вижницьким районним судом Чернівецької області 03.03.2014 року у справі за №713/372/14-ц, яке в даний час переглядається в загальному порядку. Як слідує з тексту даного рішення відповідачі, в тому числі ОСОБА_2 , були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Крім того, АТ КБ "ПриватБанк" повідомленням від 15.10.2013 року повідомляв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про наявну заборгованість по отриманому кредиту ОСОБА_4 та про намір продати предмет іпотеки, який належить позивачу, у разі неповернення кредиту. Вказане повідомлення отримане позивачем ОСОБА_2 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.10.2013 року. Вважають, що позивачу достеменно було відомо про наявність обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги. Тоді ж, позивач мав можливість подати даний позов, якщо вважав, що на це є правові підстави. Однак, таким своїм правом останній не скористався. Таким чином, вважає, що до спірних правовідносин судом має бути застосована позовна давність.
В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні представник позивача Кулешір С ОСОБА_6 . позовні вимоги підтримала, посилалась на обставини викладені в позові та у відповіді на відзив, просила задовольнити.
В судове засідання третя особа приватний нотаріус Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Н.В. не з'явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомила.
Заяви (клопотання) учасників справи.
В судове засідання представник АТ КБ «Приватбанк» не з'явився, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. До початку розгляду справи від представника позивача Бацей Т.М. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, поданий відзив та заяву про застосування строку позовної давності підтримують, просить відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 необхідно відмовити.
В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що 04.09.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір за №CVG0GA0000000032, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 23426,12 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.09.2018 року.
В забезпечення зобов'язань за кредитним договором №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року був укладений договір іпотеки №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року, згідно якого відповідач ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Берегометської селищної ради, Вижницького району Чернівецької області 25.04.1994 року на підставі рішення №12 від 25.02.1994 року, зареєстрованого в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації 25.04.1994 року в реєстрову книгу №14, стор. 228, за реєстровим №2266 та внесеного до реєстру прав власності на нерухоме майно 22.05.2003 року за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1172236, та земельну ділянку площею 0,0600 га, що розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: НОМЕР_1 , та належить ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданого Берегометською селищною радою, Вижницького району Чернівецької області 27.03.2007 року на підставі рішення виконкому Берегометської селищної ради від 18.01.2007 року 4 сесії 5 скликання, зареєстрованого в Книзі реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010781000066, що підтверджується копією договору іпотеки.
Відповідно до пункту 29 договору іпотеки №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку встановленому ст.37 ЗУ «Про іпотеку», або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 ЗУ «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у т.ч. отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з положеннями частини третьої цієї статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
Дослідивши надані докази, судом встановлено, що іпотечний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Застереження в іпотечному договорі прирівнюється до відповідного договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками, а тому доводи позову про необхідність окремої згоди на включення до договору іпотеки відповідного іпотечного застереження є безпідставними.
Сторони передбачили, що позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, що не суперечить статті 36 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи №754/17290/15-ц в Постанові від 04.04.2018 року.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, доводи позивача та його представника щодо невідповідності застереження вимогам законодавства до договору та відсутності окремої згоди іпотекодавця на застереження, спростовуються встановленими у справі обставинами.
Таким чином, аналіз наведених нормативних положень Закону України «Про іпотеку», а також положень оскаржуваного пункту іпотечного договору дає суду підстави вважати, що спірним пунктом договору іпотеки передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку шляхом визнання права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу предмета іпотеки. Пункт 29 договору іпотеки №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року укладеного між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», повністю відповідає положенням ст.ст. 36-38 Закону України «Про іпотеку» та не суперечить нормам закону.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що при укладенні іпотечного договору, зокрема пункту 29 Договору, були додержані всі вимоги, передбачені чинним законодавством, та підстави його недійсності відсутні, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Що стосується заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, судом встановлено наступне.
Представником відповідача заявлено про застосування строку позовної давності. Однак позивач вважав, що не пропустив строк позовної давності, оскільки термін дії договору відповідає строку виконання основного зобов'язання, кінцевий термін погашення за кредитним договором №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Разом з тим, частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Судом встановлено, що кредитний договір №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено 04 вересня 2008 року, кінцевою датою повернення кредиту є 04.09.2018 року.
Відповідно до п.30 договору іпотеки, термін дії договору - до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Таким чином, з позовом про визнання недійсним застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку позивач ОСОБА_2 звернувся 08 січня 2019 року, тобто в межах строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.
Керуючись ст.ст.626-628 ЦК України, ст.ст.33,36 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст.4, 13, 76, 77, 81, 258-265, 354 ЦПК України, Суд, -
В задоволені позову ОСОБА_2 , інтереси якого представляє ОСОБА_3 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», де третьою особою на стороні відповідача є приватний нотаріус Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Наталія Василівна про визнання недійсним п.29 Договору іпотеки від 04.07.2008 року укладеного між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду через Вижницький районний суд Чернівецької області.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП - НОМЕР_3 ), зареєстрований та житель АДРЕСА_1 .;
Відповідач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, (рах. № НОМЕР_4 код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299).
Третя особа: приватний нотаріус Вижницького районного нотаріального округу Штефюк Наталія Василівна, 59200, АДРЕСА_2 Вижниця АДРЕСА_3 область.
Суддя І. А. Кибич