Справа № 305/1911/17
Іменем України
23 травня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Джуги С.Д. і Собослоя Г.Г.,
з участю секретаря Микуляк Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 26 квітня 2018 року (у складі судді Тулика І.І.) за позовом Органу опіки та піклування Рахівської районної державної адміністрації в інтересах дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав, -
Орган опіки та піклування Рахівської РДА в інтересах дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народження звернувся до суду з позовом у грудні 2017 р.
Просив позбавити громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (мається на увазі позбавити прав).
На обґрунтування позовних вимог указав, що діти перебувають на первинному обліку служби у справах дітей із 21.11.2014 р. як діти позбавлені батьківського піклування, котрі згідно з рішенням Рахівського районного суду від 18.11.2014 р. були відібрані в матері без позбавлення батьківських прав.
Діти були влаштовані до обласного будинку дитини та на даний час виховуються під опікою ОСОБА_4 відповідно до рішення виконкому Дубенської міської ради Рівненської області від 22.09.2016 р. №347 «Про встановлення опікуна над дітьми, позбавленими батьківського піклування».
Рішенням виконавчого комітету Великобичківської селищної ради від 19.10.2017 р. у присутності ОСОБА_1 було прийнято рішення №44 «Про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_1 ».
ОСОБА_1 узагалі не брала участі у вихованні своїх дітей, відтак і виникла потреба у зверненні до суду з цим позовом.
Рішенням Рахівського районного суду від 26 квітня 2018 р. позов задоволено: позбавлено громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканку АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_1 у спеціальний фонд Державного бюджету України в особі Рахівського районного суду Закарпатської області 704,80 грн. у відшкодування судового збору.
ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Доводить про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
-позивач не є відокремленим структурним підрозділом, а отже не є юридичною особою і як наслідок - не мав процесуальних підстав пред'являти позов;
-звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на єдину підставу позбавлення відповідача батьківських прав - відповідач за час перебування дітей у будинку жодного разу не відвідувала дітей і не брала участі у їх вихованні, однак указана обставина не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав;
-інших обставин невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, які б мали місце після жовтня 2015 р., позивачем не доведено;
-неможливість виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків була зумовлена захворюванням відповідача, яке потребувало тривалого лікування;
-суд першої інстанції не врахував, що ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідач народила сина і не могла фізично відвідувати дітей у Рівненській області;
-судом першої інстанції не було встановлено жодної виключної обставини, яка б була підставою для задоволення позову та як наслідок - позбавлення відповідача батьківських прав;
-відповідач докорінно змінила свій спосіб життя і умови проживання, народила дитину, провела в будинку поточний ремонт, перестала вживати алкоголь і вести аморальний спосіб життя;
-посилання суду першої інстанції на те, що діти часто хворіють і потребують відповідної реабілітації, не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав;
-суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем не ставилася вимога про позбавлення батьківських прав відповідача відносно своїх дітей.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Судом першої інстанції було встановлено, що превентивні заходи впливу, вчинені органом опіки та піклування на ОСОБА_1 , до позитивного результату не привели. Відповідач є особою молодого віку, працездатною, отже, очевидна свідома умисна поведінка останньої щодо ухилення від обов'язку належного виховання дітей, тобто не піклування про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, відсутність інтересу їх вихованням, не забезпеченням необхідним харчуванням, медичним доглядом, не спілкування з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надання дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяння засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявлення інтересу до їх внутрішнього світу, що є причиною для позбавлення її батьківських прав. І це, на думку суду, буде відповідати інтересам дітей, їх безпеці з огляду на матеріали справи, які вказують, у яких умовах проживали діти та якого виховання зазнавали.
Згідно з положеннями ст. 367 ч.1 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність установленим обставинам, що мають значення для справи, належно оціненим доказам, нормам процесуального та матеріального права.
Із матеріалів справи вбачається, що у позивача народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 ) (а.с.6), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ) (а.с.7).
Розпорядженням голови Рахівської РДА №326 від 26.12.2014 р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.8). Розпорядженням голови Рахівської РДА №322 від 26.12.2014 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано статус дитини позбавленої батьківського піклування (а.с.95). Розпорядженням голови Рахівської РДА №258 від 06.11.2014 р. службі у справах дітей було доручено здійснити заходи щодо тимчасового влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9). Розпорядженням голови Рахівської РДА №259 від 06.11.2014 р. службі у справах дітей було доручено здійснити заходи щодо тимчасового влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.96). Рішенням виконавчого комітету Великобичківської селищної ради Рахівського району № 44 від 19 жовтня 2017 р. було вирішено звернутися до служби у справах дітей Рахівської РДА з проханням порушити перед Рахівським районним судом питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до її малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10).
Із довідки, виданої виконавчим комітетом Великобичківської селищної ради видно, що позивач проживає разом із співмешканцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Із характеристики, виданої Великобичківською селищною радою №1316/02-05 від 24 листопада 2017 р., видно, що ОСОБА_1 не одружена, проживає із співмешканцем, працює по найму без укладення трудової угоди. Знаходилася на лікуванні, на момент видачі цієї характеристики, алкоголь не вживала (а.с.12).
Рішенням Рахівського районного суду від 18 листопада 2014 р. у ОСОБА_1 було відібрано малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення батьківських прав, терміном до 1 року (а.с.13-15).
Із довідки Рахівської районної лікарні №02-06/694 від 23.10.2015 р. видно, що ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні в протитуберкульозному відділенні Рахівської районної лікарні (а.с.16,24,26). ОСОБА_7 , 1979 р. народження (брат позивача), знаходився на «Д» обліку в туберкульозному відділенні Рахівської районної лікарні з 21.02.2017 р. по 03.07.2017 р. (а.с.21).
Рішенням виконавчого комітету Великобичківської селищної ради Рахівського району № 76 від 13 жовтня 2015 р. вирішено звернутися до служби у справах дітей Рахівської РДА з проханням порушити перед Рахівським районним судом питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітніх доньок: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.22).
Із довідки, виданої обласним будинком дитини видно, що за час перебування дітей у закладі, мати - ОСОБА_1 , дітей не відвідувала та участі у вихованні не приймала (а.с.23).
Із характеристики, виданої виконавчим комітетом Великобичківської селищної ради № 668/02-05 від 16.10.2015 р. видно, що ОСОБА_1 не одружена, проживає у будинку померлої мами. Працює по найму без укладення трудової угоди при можливості. Участі у вихованні дітей не брала, про їх здоров'я не дбала і не цікавилася. Часто вживала алкогольні напої. Із 2014 р. захворіла і на даний момент знаходиться на стаціонарному лікуванні. Санітарний стан будинку незадовільний. Умов для проживання дітей у ОСОБА_1 не має (а.с.25).
Наказом №55 від 21 жовтня 2014 р. (а.с.28) і наказом №54 від 21 жовтня 2014 р. служби у справах дітей Рахівської РДА (а.с.29) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладено на облік як дитину, що відібрана від матері без позбавлення батьківських прав терміном на 1 рік.
У матеріалах справи також міститься висновок Рахівської РДА №01.3-18/999 від 27.12.2017 р. про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_1 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.30-31).
Рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області № 347 від 22 вересня 2016 р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , було призначено опікуном над дітьми, позбавленими батьківського піклування: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.32).
У свою чергу, відповідач на обґрунтування своєї позиції також подає низку письмових доказів:
-довідку №165 від 08.02.2018 р., видану поліклінічним відділенням Рахівської районної лікарні про те, що вона знаходиться на «Д» обліку в туб. кабінеті 5 категорії, (неактивна); на момент видачі довідки явного активного туберкульозного процесу немає (а.с.45);
-довідку №165 від 08.02.2018 р., видану поліклінічним відділенням Рахівської районної лікарні про те, що на обліку в нарколога не перебуває;
-довідку №165 від 08.02.2018 р., видану поліклінічним відділенням Рахівської районної лікарні про те, що на обліку в психіатра не перебуває (а.с.48);
-акт обстеження матеріально-побутових умов від 07 лютого 2018 р. про те, що ОСОБА_1 проживає із співмешканцем; не працює, доглядає за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.49).
Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 26.09.2017 р., проведеного начальником служби у справах дітей, секретарем Великобичківської селищної ради та головним спеціалістом Рахівської РДА, умови проживання у будинку відповідача задовільні, але не має жодних умов для проживання дітей. Разом із відповідачем проживає її брат, співмешканець і син від останнього. Зі сторони сусідів характеризуються негативно (а.с.63). Також у матеріалах справи містяться фотографії житлових умов відповідача (а.с.65-71).
Заочним рішенням Свалявського районного суду від 06.07.2015 р. було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обласного Будинку дитини аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.06.2015 р. і до досягнення дітьми повноліття (а.с.98-99).
Постановою Рахівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом від 05.03.2018 р. було, зокрема, встановлено, що в ОСОБА_1 наявна заборгованість перед Обласним будинком дитини по сплаті аліментів у розмірі 50 861,93 грн. (а.с.101-102).
Згідно з довідкою, виданою діагностично-консультативним пунктом «ФАСада» від 26 березня 2018 р., м. Варшава, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , установлено діагноз «фетальний алкогольний спектр порушень» (а.с.103-104).
У судовому засіданні, яке відбулося 23 травня 2019 р., було оглянуто фотографії, які відображають стан житлового помешкання ОСОБА_1
Також на виконання ухвали Закарпатського апеляційного суду Рахівською РДА було надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 15.05.2019 р. установлено, що умови проживання у будинку відповідача задовільні. На момент обстеження було не прибрано і з цього приводу було зроблено зауваження. З моменту останнього обстеження умов проживання відповідача, останньою не було створено умов для проживання дітей, придбано 2 старі дивани, які розміщені в кухні. Разом із відповідачем проживає її співмешканець, брат і малолітній син відповідачки. Зі сторони сусідів характеризуються негативно, замкнуті, не підтримують контакти, конфліктні.
Відповідно до медичних довідок №722 від 20.05.2019 р. і №723 від 20.05.2019 р. у відповідача та її брата наявні залишкові зміни після перенесеного туберкульозу. Згідно з довідкою №730 від 20.05.2019 р. ОСОБА_1 на «Д» обліку у лікаря нарколога не перебуває. Дохід відповідачки складається із щомісячної одноразової допомоги при народженні 1-єї дитини в розмірі 860 грн. Відповідно до характеристики, виданої Великобичківською селищною радою від 16 травня 2019 р., громадянка ОСОБА_1 не одружена, проживає із співмешканцем у спадковому будинку матері, спадщину не оформила. Працює по найму без укладення трудової угоди. Знаходилася на лікуванні. На момент складення характеристики алкоголь не вживає.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява N 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
ОСОБА_1 у апеляційній скарзі посилається на те, що не відвідувала своїх доньок із поважних причин: народила дитину та проходила лікування, а інших обставин невиконання нею своїх батьківських обов'язків, які б мали місце після жовтня 2015 р., позивачем не доведено. Вважає, що докорінно змінила свій спосіб життя і умови проживання, народила дитину, провела в будинку поточний ремонт, перестала вживати алкоголь і вести аморальний спосіб життя. Посилання суду першої інстанції на те, що діти часто хворіють і потребують відповідної реабілітації, не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що не відвідування ОСОБА_1 своїх доньок було зумовлено поважними причинами.
Як видно з матеріалів справи, рішенням Рахівського районного суду від 18 листопада 2014 р. дітей відповідача було від неї відібрано, без позбавлення батьківських прав. Відомостей, що ОСОБА_1 оскаржувалося указане рішення не має. Статус дітей, позбавлених батьківського піклування, донькам ОСОБА_1 був наданий у грудні 2014 р. У Обласний будинок дитини дівчата потрапили в листопаді 2014 р. До Рахівської районної лікарні з діагнозом «туберкульоз» ОСОБА_1 потрапила в серпні 2015 р.
Тобто, як мінімум з листопада 2014 р. по серпень 2015 р. жодних перешкод у відповідачки для хоча б мінімального спілкування із своїми доньками не було, однак із довідки, виданої Обласним будинком дитини видно, що ОСОБА_1 не відвідувала дітей і участі в їх вихованні не приймала.
Народження дитини в січні 2017 р. не може слугувати обґрунтованим доказом неможливості відповідача хоча б цікавитися життям своїх доньок. І не йде мова про відвідування Рівненської області, де проживають доньки відповідача (разом із опікуном), але хоча б телефонувати дітям або надсилати повідомлення, тобто робити все можливе для того, щоб діти знали, що в них є мати, однак цього зроблено не було.
Отже, матеріалами справи достеменно встановлено, що з листопада 2014 р. по теперішній час ОСОБА_1 навіть не намагалися дізнатися про долю своїх доньок, поцікавитися їх станом здоров'я, соціальним становищем, рівнем забезпеченості. І поважних причин такої незацікавленості матір'ю долею своїх дітей не наведено. Відтак, має місце умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, указане підтверджено матеріалами справи, зворотного відповідачем не доведено.
Довід апеляційної скарги про те, що відповідач докорінно змінила свій спосіб життя і умови проживання, народила дитину, провела в будинку поточний ремонт, перестала вживати алкоголь і вести аморальний спосіб життя також не знаходить свого відображення у матеріалах справи.
Умови проживання із вересня 2017 р. і станом на травень 2019 р. не змінилися. Хіба що придбані два старі дивани, розміщені на кухні. Як у 2017 р., так в 2019 р. обстеженням умов проживання відповідача не встановлено, що останньою створено належних побутових умов для проживання там дітей. Зі сторони сусідів родина відповідачки характеризується негативно. Також стан житлового будинку відповідача можна прослідкувати за фотокартками, зробленим у 2017 р. і 2019 р.
У матеріалах справи є декілька характеристик, виданих Великобичківською селищною радою про те, що відповідач не вживає алкоголь. Однак у контексті спірних правовідносин такі докази не є належними та допустимим. Медичні довідки, видані Рахівською районною лікарнею про те, що відповідач не перебуває на обліку в нарколога, також не можуть свідчити про те, що відповідач не вживає алкоголь.
Отже, достовірних відомостей і даних того, що відповідач не зловживає алкогольними напоями, в матеріалах справи не має і ця позиція відповідачем не доведена.
Апелянт указує, що посилання суду першої інстанції на те, що діти часто хворіють і потребують відповідної реабілітації, не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. Однак апелянт чомусь не вказує, через що діти хворіють.
Матеріалами справи встановлено, що донькам відповідача встановлено діагноз у м. Варшава, Польща: «фетальний алкогольний спектр порушень».
Це відхилення у психофізичному розвитку дитини, причиною яких є вживання жінкою алкоголю до і під час вагітності. Такі порушення у розвитку дитини є пожиттєвими.
Такі психофізичні відхилення у дівчат зумовлені тим, що вже навіть під час вагітності, відповідач не турбувалася про здоров'я і подальшу долю своїх дітей. Однак, саме завдяки свідомому опікуну, дівчата проходять реабілітацію і мають шанс на щасливе та повноцінне життя.
У правових відносинах, що стосуються позбавлення батьківських прав необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
На думку колегії суддів, саме позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, адже в них з'явилася любляча сім'я, яка піклується про стан їхнього здоров'я, фізичний, моральний, духовний і соціальний розвиток.
Судом першої інстанції установлено та не спростовано відповідачем у суді апеляційної інстанції свідоме ухилення останньої від свого обов'язку щодо виховання своїх дітей. Відтак, судом першої інстанції цілком правомірно позбавлено відповідача батьківських прав і це повністю відповідає інтересам дівчат.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки абсолютно не дають підстав вважати, що позбавлення батьківських прав відповідача було помилковим. Матеріалами справи достеменно встановлено заподіяння відповідачем своїм донькам непоправної шкоди здоров'ю, абсолютне ігнорування і незацікавлення життям своїх доньок із листопада 2014 р. і по сьогоднішній день, не створення за значний період часу (5 р.) нормальних умов для проживання своїх дітей. Жодних спроб не було вчинено відповідачем, хоча як встановлено судом, жодних перешкод цьому не було, за такий тривалий термін часу налагодити зв'язок із дітьми і в першу чергу показати їм, що вона дійсно стала на шлях виправлення і хоче, щоб діти залишилися із матір'ю. Нічого подібного матеріалами справи не встановлено.
Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Рахівського районного суду від 26 квітня 2018 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 05 червня 2019 року.
Судді: