Справа № 351/2326/17
Провадження № 1-кп/353/34/19
05 червня 2019 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тлумач кримінальне провадження N 12017090230000346, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.09.2017 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , непрацюючого, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, особи з інвалідністю другої групи, згідно ст. 89 КК України не судимого, громадянина України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило потерпілому ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також завідомо залишив без допомоги особу, яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли він мав змогу надати їй допомогу та сам поставив потерпілого ОСОБА_8 в небезпечний для життя стан.
Кримінальні правопорушення було вчинено за таких обставин:
20.09.2017 року приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, рухаючись автодорогою місцевого значення сполученням «Снятин - Городенка» в напрямку м. Городенка, між населеними пунктами с. Потічок та с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області, порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 «а», 2.3 «б», 2.9 «а», 10.1, 12.1, 12.2, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року, зокрема, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проявив неувагу до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не справився з керуванням транспортним засобом, з'їхав з проїжджої частини дороги на узбіччя з правої сторони від проїжджої частини дороги та, не дотримуючись безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , який йшов з велосипедом в попутному напрямку по узбіччю, розташованому справа від проїжджої частини дороги, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження.
За результатами проведення судово-медичної експертизи від 26.10.2017 року у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток лівої гомілки в верхній і середній третині зі зміщенням відломків, травматичного вивиху правого плеча, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани лоба, які могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими можуть бути виступаючі частини автомашини, скоївшої наїзд і відносяться:
а) закритий перелом обох кісток лівої гомілки в верхній і середній третині зі зміщенням відломків, травматичний вивих правого плеча - до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечні для життя;
б) закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана лоба - до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Своїми діями ОСОБА_6 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року (із змінами та доповненнями), а саме:
- п. 1.5, в якому зазначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3 згідно якого, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 2.9 а), відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;
- п. 10.1, який зобов'язує водія перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п. 12.1, який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- п. 12.2, в якому зазначено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;
- п. 13.1, у відповідності до якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Крім того, після здійснення наїзду на пішохода ОСОБА_8 , водій ОСОБА_6 , будучи причетним до скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди, в порушення вимог п. 2.10 Правил дорожнього руху , затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, розуміючи, що поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та усвідомлюючи те, що залишає без допомоги особу, яка внаслідок отриманих травм позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, маючи реальну можливість надати потерпілому допомогу, не виконав свого обов'язку, покладеного на нього законом і загальновизнаними нормами моралі, не переконався, чи потребує потерпілий допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу та з метою уникнути відповідальності за скоєне, на автомобілі причетному до ДТП, з місця пригоди поїхав, чим завідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_8 , який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, отже він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та був зобов'язаний і мав змогу надати потерпілому допомогу.
Допущені водієм ОСОБА_6 порушення вимог Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками у вигляді спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, визнав частково та суду показав, що 20.09.2017 року була дуже сильна злива, близько 21 год. 00 хв. він разом з пасажиром ОСОБА_9 рухався автомобілем марки «ВАЗ 21093», який йому належить на праві власності, автодорогою в с. Стецеву Снятинського району Івано-Франківської області зі швидкістю близько 45-50 км/год. Між населеними пунктами с. Потічок та с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області він відчув глухий удар у праву сторону автомобіля. Подивившись у вікна, він нікого не побачив та поїхав далі, вирішивши, що, напевно, збив тварину. Коли він приїхав в село, він оглянув машину та виявив, що у автомобіля розбита передня права фара, на лобовому склі з права з'явилась «павутина», немає тримача номера та правого склоочисника (двірника). Тоді він зрозумів, що вчинив ДТП та перелякався. Тому він з ОСОБА_9 випив по 100 грам горілки. Наступного дня, зранку біля 08 год. 00 хв., до нього зателефонували працівники поліції та запитали, де він знаходиться і в якому стані перебуває його автомобіль, чи є на ньому пошкодження, оскільки подібним автомобілем було збито ОСОБА_8 . Він повідомив працівників поліції про те, що на його автомобілі є пошкодження, характерні для ДТП. Зазначив, що безпосередньо після вчинення ДТП не знав, що вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_8 . Однак, виявивши по приїзді в село пошкодження автомобіля, він зрозумів, що збив людину. Також ствердив, що після цього мав можливість повернутись на місце ДТП та надати необхідну допомогу потерпілому, проте цього не зробив. Просив суд зважити на те, що ним добровільно відшкодовано потерпілому заподіяну шкоду, останній не має до нього претензій матеріального та морального характеру. Щиро розкаюється у вчиненому, запевняє, що більше такого не повториться, просив не позбавляти його волі, оскільки має поганий стан здоров'я, йому встановлено другу групу інвалідності, він пересувається за допомогою милиць, у нього на утриманні перебуває одна неповнолітня дитина.
Під час розгляду кримінального провадження суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Керуючись законом, безпосередньо дослідивши докази, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_6 , суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, в повному обсязі доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, які отримані в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним Кодексом України, зокрема, показаннями потерпілого, свідка, документами, висновками експертів, речовими доказами, що містяться матеріалах справи, а саме:
- потерпілий ОСОБА_8 показав, що у вересні 2017 року, приблизно між 21 год.00 хв. та 22 год. 00 хв., він повертався додому з с. Потічок в с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області. В цей час були сильна злива, видимість була погана. Він йшов по узбіччюта біля себе вів велосипед, оскільки дорога була в гору. Зазначив, що сам момент ДТП не пам'ятає, прийшов до тями у кареті швидкої допомоги. Ствердив, що обвинуваченим збитки відшкодовані, немає до нього претензій матеріального та морального характеру, погодився з прокурором щодо призначення обвинуваченому умовного покарання;
- свідок ОСОБА_9 показав, що восени 2017 року він разом з ОСОБА_6 на машині останнього (ВАЗ 2109) їхали в с. Стецеву Снятинського району Івано-Франківської області. В той день був сильний дощ. Коли вони заїхали за с. Потічок Снятинського району Івано-Франківської області, він відчув удар у праву сторону автомобіля. Йому здалось, що це птах, однак напевне він сказати не може, оскільки був напідпитку. Чи зупинялась в цей момент також не пам'ятає. Коли вони з ОСОБА_6 приїхали в село, то випили з ним по 150 грам горілки. Зранку наступного дня до ОСОБА_6 приїхали працівники поліції, які разом з ним оглядали машину, а потім повезли його та ОСОБА_6 в лікарню для освідчення на стан сп'яніння. Ствердив, що під час керування автомобілем в той день, коли відбулось ДТП, ОСОБА_6 був тверезий;
- даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) про реєстрацію кримінального провадження № 12017090230000346. Відповідно запису № 1 до якого, 21.09.2017 року в ЄРДР зареєстровано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України, а саме про те, що ОСОБА_6 20.09.2017 року приблизно о 21 год. 00 хв., керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , між населеними пунктами с. Потічок та с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області, порушив вимоги Правил дорожнього руху, та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , внаслідок чого потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження. Відповідно запису № 2, 03.11.2017 року в ЄРДР зареєстровано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 135 КК України, а саме про те, що ОСОБА_6 20.09.2017 року приблизно о 21 год. 00 хв., керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21093», вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , спричинивши йому тілесні ушкодження, проте з місця пригоди поїхав, чим завідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_8 , який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу (т.1 а.с. 86-87);
- даними Постанови про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 06.11.2017 року, відповідно до якої матеріали досудового розслідування кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 286 КК України та за ч. 1 ст. 135 КК України об'єднані в одне провадження (т.2 а.с. 212-213);
- даними рапорту чергового Снятинського ВП Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 20.09.2017 року про прийняття повідомлення № 2415 від лікаря швидкої медичної допомоги про те, що в с. Потічок на узбіччі лежить чоловік (т.1 а.с. 88);
- даними протоколу огляду місця події від 20.09.2017 року, з схемою ДТП та фототаблицями до нього, відповідно до яких був оглянутий відрізок автодороги сполученням «Снятин - Городенка» та прилегла до нього територія між населеними пунктами с. Потічок та с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області. Внаслідок огляду були виявлені кепка, уламки велосипеда, два рюкзаки, велосипед, кофта, двірник вітрового скла автомобіля, чоловічий кросівок, металевий утримувач номерного знаку автомобіля, мобільний телефон, уламки скла автомобільної фари, уламки пластмаси велосипеда. При цьому сліди гальмування, заносу, крові не виявлено (т.1 а.с. 90-101);
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 030665 від 23.09.2017 року та даними Постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24.10.2017 року, прийнятої за наслідками розгляду справи справи про адміністративне правопорушення, якими встановлено факт перебування ОСОБА_6 20.09.2017 року біля 20 год. 35 хв. між населеними пунктами с. Потічок - с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області в стані алкогольного сп'яніння, тобто безпосередньо в момент наїзду на потерпілого (т.1 а.с. 109, т. 2 а.с. 214);
- даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу, та швидкість реакції від 21.09.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп'яніння (т.1 а.с. 105);
- копією посвідчення водія НОМЕР_2 , з якого вбачається, що ОСОБА_6 13.03.2009 року видано водійське посвідчення (т.1 а.с. 107);
- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , відповідно до якого автомобіль марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_6 (т.1 а.с. 107);
- даними протоколу огляду місця події від 21.09.2017 року з фототаблицями до нього, відповідно до яких 21.09.2017 року в с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області був оглянутий автомобіль марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , та на якому були виявлені пошкодження: розбите переднє вітрове скло, пошкоджений правий склоочисник переднього вітрового скла, в передній частині капота з правої сторони вм'ятина та часткове відшарування лакофарбового покриття, пошкоджена рамка номерного знаку з передньої сторони автомобіля подряпині та вм'ятини на правих передніх дверцятах автомобіля. Уламки вітрового скла знаходяться на передньому та задньому сидіннях автомобіля, а також на резинових ковриках (т.1 а.с. 110-119);
- даними висновку експерта № 4.2-736/17 від 24.10.2017 року за наслідками проведеної інженерно-транспортної експертизи, відповідно до якого на момент експертного огляду та дослідження автомобіля марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , робоча гальмівна система знаходилась у стані часткової відмови, а рульове керування - у працездатному стані. Несправності робочої гальмівної системи автомобіля пов'язані із непрацездатним станом задніх гальмівних механізмів, носять експлуатаційний характер, виникли до настання ДТП і водій мав можливість їх виявити під час експлуатації по погіршених гальмівних властивостях транспортного засобу (т.1 а.с. 123-127);
- даними висновку експерта № 4.2-735/17 від 31.10.2017 року за наслідками проведеної інженерно-транспортної експертизи, відповідно до якої в момент зіткнення автомобіль марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , контактував своєю передньою правою частиною в районі правої кутової частини переднього бампера, правої передньої фари та правої частини капота із задньою частиною велосипеда іноземного виробництва, в районі заднього колеса, його болотника та багажника. Наїзд автомобілем марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 на пішохода ОСОБА_8 та велосипед, який він вів справа від себе, відбувся на узбіччі, яке примикає до проїзної частини (т.1 а.с. 129-134);
- даними висновку експерта № 132 від 26.10.2017 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі карти стаціонарного хворого Снятинської ЦРЛ ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток лівої гомілки в верхній і середній третині зі зміщенням відломків, травматичного вивиху правого плеча, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани лоба, які могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими можуть бути виступаючі частини автомашини, скоївшої наїзд і відносяться: а) закритий перелом обох кісток лівої гомілки в верхній і середній третині зі зміщенням відломків, травматичний вивих правого плеча - до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечні для життя; б) закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана лоба - до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я (т.1 а.с. 135-136);
- даними постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 21.09.2017 року, відповідно до якої чоловіча кепка, два рюкзаки з речами, мобільний телефон «Nokia», чоловічий кросівок, що належать потерпілому ОСОБА_8 , уламки велосипеда «Staljer», двірник вітрового скла автомобіля, металевий утримувач номерного знаку автомобіля, уламки скла автомобільної фари, уламки багажника та заднього болотника велосипеда визнано речовими доказами (т. 1 а.с. 102-103);
- даними постанови про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 21.09.2017 року, відповідно до якої автомобіль марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом (т. 1 а.с. 120-121).
Наведені вище докази по суті співпадають, не суперечать один одному, отримані без порушення закону, а тому суд визнає їх достовірними, належними, допустимими та достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_6 та визнання його винуватості. Не довіряти їм у суду немає підстав.
Даючи оцінку показам обвинуваченого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_9 про те, що вони не зрозуміли, що автомобіль під керуванням ОСОБА_6 здійснив наїзд на пішохода, а не на тварину, суд вважає їх надуманими та неспроможними і ставиться до них критично. На думку суду заперечення обвинуваченим своєї вини у вчиненні наїзду саме на пішохода, спрямоване на ухилення його відповідальності, а тому суд розцінює їх як спосіб захисту, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами.
Так під час огляду 21.09.2017 року в с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області автомобіля марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , були виявлені пошкодження, характерні для ДТП: розбите переднє вітрове скло, пошкоджений правий склоочисник переднього вітрового скла, в передній частині капота з правої сторони вм'ятина та часткове відшарування лакофарбового покриття, пошкоджена рамка номерного знаку з передньої сторони автомобіля подряпині та вм'ятини на правих передніх дверцятах автомобіля. Також у ньому зазначено, що уламки вітрового скла знаходяться на передньому та задньому сидіннях автомобіля, а також на резинових ковриках. А експертом 31.10.2017 року, за наслідками проведеної інженерно-транспортної експертизи, був зроблений висновок, що в момент зіткнення автомобіль марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , контактував своєю передньою правою частиною в районі правої кутової частини переднього бампера, правої передньої фари та правої частини капота із задньою частиною велосипеда іноземного виробництва, в районі заднього колеса, його болотника та багажника. Наїзд автомобілем марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 на пішохода ОСОБА_8 та велосипед, який він вів справа від себе, відбувся на узбіччі, яке примикає до проїзної частини. Отже, свідчення обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що він відчув легкий удар і не побачив жодних наслідків наїзду автомобіля, є неспроможними, не відповідають встановленим обставинам справи та суперечать іншим доказам, оскільки розбите вітрове скло та його уламки, які розлетілись по салону автомобіля, не можливо не помітити.
Також щодо заперечень обвинуваченого ОСОБА_6 під час вчинення ДТП в стані алкогольного сп'яніння слід зазначити, що цей факт підтверджується як даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу, та швидкість реакції від 21.09.2017 року, так і даними Протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 030665 та Постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24.10.2017 року, прийнятої за наслідками розгляду справи справи про адміністративне правопорушення, якими встановлено факт перебування ОСОБА_6 20.09.2017 року біля 20 год. 35 хв. між населеними пунктами с. Потічок - с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області в стані алкогольного сп'яніння, тобто безпосередньо в момент наїзду на потерпілого. При цьому як в протоколі, так і під час його розгляду в суді, ОСОБА_6 не заперечував, що вживав алкоголь.
Крім того суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання медичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я; у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Однак, ОСОБА_6 свідомо знехтував вимогами Правил дорожнього руху, покинувши місце ДТП, залишивши без допомоги потерпілого, на якого він вчинив наїзд, а також після вчинення ДТП також вживав алкогольні напої, про що ствердили в судовому засіданні як сам обвинувачений, так і свідок ОСОБА_9 .
Зазначене свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп'яніння та вчинив наїзд на потерпілого ОСОБА_8 , а тому його подальші дії (залишення місця ДТП, ненадання допомоги потерпілому, не повідомлення поліції про ДТП) свідчать про приховування злочинів, а подальше незаперечення своєї причетності до ДТП зі спливом певного терміну часу, може бути лише доказом того, що він, усвідомивши непоправність скоєного, щиро розкаюється. Крім того, показання обвинуваченого, який в суді повідомляв про те, що усвідомив вчинене, а саме, що вчинив ДТП, збив пішохода, мав можливість повернутись на місце ДТП та надати допомогу потерпілому, однак знехтував такою можливістю, свідчать про його бажання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
Твердження захисника про те, що до обвинуваченого за одне й те саме порушення застосовується подвійна відповідальність (адміністративна та кримінальна), є необґрунтованими, зважаючи на наступне.
Положення статті 130 КУпАП, за якою Снятинським районним судом Івано-Франківської області був притягнутий до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що передбачають заборону на керування транспортними засобами особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Проте притягнення до адміністративної відповідальності за спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження дана норма не передбачає, оскільки це є складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Так, у рішенні ЄСПЛ по справі «Іванов проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив про те, що адміністративні і кримінальні провадження відносяться до дій заявника одного й того ж дня, вони стосуються різних подій, а саме - нецензурних висловлювань і спричинення тілесних ушкоджень. А тому ця скарга була визнана необґрунтованою і була відхилена відповідно до пунктів 3 і 4 статті 35 Конвенції.
У справі «Курдов і Іванов проти Болгарії» від 31 травня 2011 року Європейський суд з прав людини встановив відсутність порушення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У цій справі було зазначено, зокрема, що адміністративне провадження, яке закінчилося штрафом, не відповідало критеріям для того, щоб бути класифікованим як кримінальне обвинувачення. Відповідно, відкриття кримінального провадження проти того ж заявника після призначення цього штрафу не порушило принцип «non bis in idem».
Відповідно до висновку ВС щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цій справі, при вирішенні питання чи є порушення принципу «non bis in idem», за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України слід мати на увазі, що кримінальне провадження стосується саме наслідків у виді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що не передбачає норма ст. 124 КУпАП, а тому відсутнє порушення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що визначено в правовій позиції Верховного Суду (Постанова ВС від 02.10.2018р. у справі № 493/1096/15-к).
З врахуванням вище наведеного, суд прийшов до переконання, що судом поза розумним сумнівом у судовому засіданні встановлено винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчинених кримінальних правопорушеннях та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило потерпілому ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також завідомо залишив без допомоги особу, яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли він мав змогу надати їй допомогу та сам поставив потерпілого ОСОБА_8 в небезпечний для життя стан.
У судових дебатах прокурор ОСОБА_3 просив визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, та з урахуванням всіх обставин справи призначити йому покарання за ч. 1 ст. 286 КК України - 5 місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, за ч. 1 ст. 135 КК України - 1 рік позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України просив призначити ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - 1 рік позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України просив звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного йому основного покарання у виді 1 року позбавлення волі з випробуванням на іспитовий строк 2 роки. Стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експерта. Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 у судових дебатах просив ОСОБА_6 суворо не карати, не позбавляти волі та не позбавляти права керувати транспортними засобами, тому що останній являється особою з інвалідністю другої групи. Також просив врахувати те, що на даний час ОСОБА_6 усвідомив вчинене, щиро розкаявся, відшкодував збитки потерпілому та у нього на утриманні перебуває одна неповнолітня дитина.
Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні ствердив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_6 не має, щодо призначення покарання погодився з думкою прокурора, вважає, що обвинувачений щиро розкаюється та йому необхідно призначити умовне покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Згідно ч. 2 ст. 12 КК України злочини, передбачені ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, відносяться до злочинів невеликої тяжкості.
Суд враховує дані про особу винного, а саме те, що він згідно ст. 89 КК України не судимий (відповідь на вимогу від 22.09.2017 року, т.1 а.с. 143), позитивно характеризується за місцем фактичного проживання та за місцем реєстрації ( характеристика Снятинської міської ради Снятинського району Івано-Франківської області № 6560 від 06.12.2017 року, характеристика Княженської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області № 1321/01-25 від 25.09.2017 року, т.2 а.с. 17, т.1 а.с. 139), одружений (копія свідоцтва про шлюб, т.2 а.с. 11), має на утриманні одну неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження, т.1 а.с. 144), на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (довідки Снятинської ЦРЛ від 01.11.2017 р., т.1 а.с. 140, 142), негативно ставиться до вчиненого, являється особою з інвалідністю другої групи та потребує лікування (т.1 а.с. 155-162, т.2 а.с. 9, 57, 109, 181).
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, часткове визнання вини, добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
З досудової доповіді, складеної Снятинським районним сектором з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції, від 12.12.2017 року вбачається, що ОСОБА_6 проживає із співжителькою у орендованому будинку, місце проживання та матеріально-побутові умови його влаштовують, дуже шкодує про вчинене ДТП, однак, не усвідомлює серйозності наслідків недотримання правил дорожнього руху. Згідно довідок Снятинської ЦРЛ ОСОБА_6 на обліках в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, постійної роботи не має, займається ремонтом взуття на дому. ОСОБА_6 не підтримує стосунки із особами з кримінальним минулим, цінує сімейні стосунки, шкодує, що мало бачить дочку через погані стосунки із дружиною, з якою не проживає через часті сварки. Беручи до уваги високий ризик вчинення обвинуваченим повторного правопорушення та середній рівень небезпеки, що становить обвинувачений для суспільства, інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_6 , його спосіб життя, історію правопорушень та відношення до скоєних злочинів, Снятинський районний сектор з питань пробації вважає, що його виправлення без позбавлення волі на певний строк можливе (т. 1 а.с. 60-62).
За таких обставин суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, що передбачає відповідальність за вчинені злочини, а саме: за ч. 1 ст. 286 КК України - у виді арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами, за ч. 1 ст. 135 КК України - у виді позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України слід призначити обвинуваченому ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи все вище вказане, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливе без реального відбування покарання і до нього можливо застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку. При цьому суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Призначення саме такого покарання, на думку суду, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Арешт, накладений ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 06.02.2018 року, на автомобіль марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 , 2002 року випуску, який згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить обвинуваченому ОСОБА_6 слід скасувати згідно ч. 4 ст. 174 КПК України.
Питання речових доказів суд вирішує керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Тому, з врахуванням наведеного, з ОСОБА_6 слід стягнути процесуальні витрати на користь держави за залучення експертів для проведення експертиз згідно довідок експертної установи: 988,70 грн. - за експертизу № 4.2-736/17 від 24.10.2017 року, 879,60 грн. - за експертизу № 4.2-735/17 від 31.10.2017 року (т.2 а.с. 123, 128).
Питання щодо обрання та зміни запобіжного заходу судом не вирішується, оскільки учасниками процесу відповідних клопотань не заявлялось.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 286 КК України - 5 (пять) місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки;
- за ч. 1 ст. 135 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - 1 (один) рік позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного йому основного покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі з випробуванням на іспитовий строк 2 (два) роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки протягом іспитового строку:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 06.02.2018 року, на автомобіль марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 , 2002 року випуску, який згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить обвинуваченому ОСОБА_6 .
Після вступу вироку в законну силу, речові докази по справі:
- автомобіль марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_6 , залишити йому як власнику;
- чоловічу кепку, кросівок на ліву ногу, мобільний телефон «Нокія», два рюкзаки, велосипед «Staljer», які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_8 , - вважати повернутими за належністю;
- двірник вітрового скла автомобіля, металевий утримувач номерного знаку автомобіля, уламки скла фари автомобіля, уламки багажника та заднього болотника велосипеда, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Снятинського ВП Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, - знищити.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави 1868,30 грн. (одну тисячу вісімсот шістдесят вісім гривень тридцять копійок) процесуальних витрат.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вручити сторонам кримінального провадження копію вироку негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
ГоловуючийОСОБА_1