05 червня 2019 рокуЛьвів№857/5694/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Кузьмича С.М.,
при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 травня 2019 року у справі №463/3587/19, головуючий суддя Стрепко Н.Л. проголошене о 16:45 год. у м. Львові повний текст рішення складений 07.05.2019р., за адміністративним позовом Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про примусове видворення іноземця, а також про його затримання з метою забезпечення видворення за межі території України,-
Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся в суд з адміністративним позовом до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України, затримання з метою забезпечення видворення за межі території України на строк, що становить шість місяців, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, діючи у складі групи осіб, вчинив незаконний, поза межами пунктів пропуску, перетин державного кордону із України в Республіку Польща, на напрямку 805 прикордонного знаку, територія Хоробрівської сільської ради Сокальського району Львівської області, внаслідок чого 24 березня 2019 року був затриманий Прикордонною вартою Республіки Польща. На підставі статей 3, 5 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством «Про реадмісію осіб» 25 березня 2019 року був переданий на територію України. 27 березня 2019 року громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) Сокальським районним судом Львівської області визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень. В ході проведеної перевірки встановлено, що на територію України відповідач потрапив легальним шляхом, оскільки був зарахований на підготовче відділення Харківської державної зооветеринарної академії наказом від 27 лютого 2018 року, отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 , виданої 13 березня 2018 року та дійсної до 5 березня 2019 року, однак за невиконання індивідуального навчального плану 17 січня 2019 року був відрахований з вищевказаного вузу.
27 березня 2019 року відносно відповідача прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яке громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) виконати не в змозі, у зв'язку з відсутністю документів на право перебування на території України, а також легального виїзду з території України, відсутність у відповідача можливості самостійного повернення на Батьківщину у зв'язку з нестачею коштів, зокрема придбання квитків та оплати інших, пов'язаних з цим послуг. Родинні зв'язки у відповідача на території України відсутні. Україну розглядає як транзитну країну для подальшого незаконного потрапляння до країн західної Європи, з метою пошуку кращих умов проживання. Крім того, в ході проведення додаткових заходів з метою ідентифікації відповідача було встановлено, що останній одружений з громадянкою України (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ) та документування його посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_3 , видана 19 грудня 2018 року, дійсна до грудня 2019 року, орган, що видав - 4401 (ДМС в Луганській області). Разом з тим, дружиною відповідача на адресу головного управління Державної міграційної служби України в Луганській області скеровано лист, відповідно до якого просить скасувати ОСОБА_1 (ОСОБА_1 ) посвідку на тимчасове проживання в Україні, оскільки шлюбні відносини між ними припинено. 24 квітня 2019 року з Головного управління Державної міграційної служби України в Луганській області прийшла відповідь про скасування посвідки громадянину Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_3, виданої 19 грудня 2018 року, дійсної до 18 грудня 2019 року, про що його було повідомлено, однак від підпису про ознайомлення відповідач відмовився, про що було складено акт. На даний момент відповідач не ідентифікований, оригінал паспорту відсутній.
Відтак у відповідача відсутні підстави для законного перебування на території України, оскільки посвідка скасована, а також немає документів для законного виїзду з території України. У зв'язку з наведеним, просить позов задовольнити.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 травня 2019 року позов задоволено. Затримано громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_1) , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення видворення за межі України на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання - 14:00 години 23 березня 2019 року. Примусово видворити громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_1) , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України. Рішення в частині затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_1) , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернуто до негайного виконання.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що із рішенням суду першої інстанції не погоджується з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, невірного встановлення обставин у справі. Зазначає, що він фактично був позбавлений можливості добровільно залишити територію України, оскільки був затриманий за два дні до прийняття такого рішення і перебуває у ПТПІ по даний час. Відтак, відповідач не виконує в установлений строк рішення про його примусове повернення з поважних причин. Крім того, позивачем не було доведено наявності обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_1 ухилятиметься від виконання цього рішення. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), діючи у складі групи осіб, вчинив незаконний, поза межами пунктів пропуску, перетин державного кордону із України в Республіку Польща, на напрямку 805 прикордонного знаку, територія Хоробрівської сільської ради Сокальського району Львівської області, внаслідок чого 24 березня 2019 року був затриманий Прикордонною вартою Республіки Польща.
27 березня 2019 року громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) Сокальським районним судом Львівської області визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень.
З листа Харківської державної зооветеринарної академії від 26 березня 2019 року №28 вбачається, що відповідач 27 лютого 2018 року був зарахований на підготовче відділення Харківської державної зооветеринарної академії, отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 , видану 13 березня 2018 року та дійсну до 5 березня 2019 року, однак за невиконання індивідуального навчального плану 17 січня 2019 року був відрахований з вищевказаного вузу.
Крім того, як слідує зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 16 серпня 2018 року, останній одружений з громадянкою України ОСОБА_9 , про що Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області було складено відповідний актовий запис №778.
В результаті укладення шлюбу громадянину Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) 19 грудня 2018 року було видано посвідку на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_3, дійсну до грудня 2019 року, орган, що видав - 4401 (ДМС в Луганській області).
Разом з тим, рішенням Управління державної міграційної служби України в Луганській області від 22 квітня 2019 року посвідку на тимчасове проживання в Україні за НОМЕР_3, видану громадянину Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), скасовано, про що останній був повідомлений 24 квітня 2019 року, однак відмовився від підпису про ознайомлення з вказаним рішенням, що стверджується актом про відмову від підпису про ознайомлення з копією рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні та відмову про отримання копії рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні від 24 квітня 2019 року.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 березня 2019 року громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_1) затримано з метою ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк, який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичної передачі на територію України, а саме: з 14:00 години 23 березня 2019 року.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідача відсутні документи на підставі яких він може вибути з території України, він не належить до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, доказів протилежно відповідачем не представлено, посвідка, яка надавала останньому право перебувати на території України на законних підставах, скасована
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 4 листопада 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11 вересня 1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в'їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Згідно з ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Крім того, виходячи з вимог п. 26 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» №1 від 25 червня 2009 року, положень частини четвертої ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та приписів ст. 289 КАС України, позовна заява з вимогою про затримання іноземця чи особи без громадянства може бути подана до суду лише з метою забезпечення видворення, тобто рішення судом про таке видворення повинно бути прийнято до вирішення питання про затримання або якщо такі позовні вимоги заявлені в одній позовній заяві, то під час вирішення такої позовної заяви.
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача відсутні документи, що посвідчують особу та на підставі яких він може вибути з території України, він не належить до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, доказів протилежно відповідачем не представлено, посвідка, яка надавала останньому право перебувати на території України на законних підставах, скасована, а тому суд приходить до висновку, що даний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 242, 243, 268, 272, 289, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 07 травня 2019 року у справі №463/3587/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
С. М. Кузьмич