04 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/4662/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року (рішення ухвалене о 11:06 хв. у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Ковальчука В.Д.) у справі за позовом Луцької міської ради до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
У березні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 28.02.2019 року ВП №57667440.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценею Г.Г. винесено постанову про накладення штрафу від 28.02.2019 року ВП №57667440, якою на Луцьку міську раду накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі №803/504/18. Просив позов задоволити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Грицені Ганни Геннадіївни про накладення штрафу від 28 лютого 2019 року у виконавчому провадженні №57667440.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне територіальне управління юстиції у Волинській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 у справі №803/504/18, яке набрало законної сили 28.09.2018, визнано протиправним та скасовано рішення Луцької міської ради від 22 грудня 2017 року № 36/78 "Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_2 щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1", зобов'язано Луцьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки для обслуговування жилого будинку у місті Луцьку по АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
На виконання рішення суду Волинським окружним адміністративним судом 03.10.2018 року видано виконавчий лист №833/2018.
13.11.2018 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценею Г.Г. відкрито виконавче провадження №57667440 по примусовому виконанню виконавчого листа №833/2018 від 03.10.2018, якою зобов'язано Луцьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки для обслуговування жилого будинку у АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
10.12.2018 Луцька міська рада листом від №3-18/786 повідомила УДВС ГТУЮ у Волинській області про те, що зазначене у постанові про відкриття провадження рішення суду виконано в добровільному порядку та направила відповідачу копію рішення від 29.11.2018 (а.с.9-10).
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценею Г.Г. від 29.02.2019 у виконавчому провадженні №57667440 на боржника за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду накладено штраф в розмірі 5100,00 грн. на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.08). Відповідачем встановлено, що Луцькою міською радою 29.11.2018 повторно розглянуто заяву ОСОБА_2 щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки для обслуговування жилого будинку у АДРЕСА_1 та прийнято рішення №49/50 без врахування висновків суду.
Відповідач направив оскаржувану постанову до Луцької міської ради 28.02.2018 , яку позивач отримав 04.03.2018, про що свідчить відбиток вхідного штемпеля на супровідному листі.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч. 2, 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.
Згідно ч. 1 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" наведено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відтак, апеляційний суд вважає, що виключно до повноважень Луцької міської ради як органу місцевого самоврядування належить питання вирішення надання дозволу на приватизацію земельних ділянок, які є власністю територіальної громади міста Луцька.
У своєму рішенні у справі № 803/504/18 суд зобов'язав Луцьку міську раду розглянути повторно звернення громадянина ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду.
За таких обставин, позивачем виконано вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, а саме: повторно було розглянуто заяву ОСОБА_2 та винесено рішення від 29.11.2018 №49/50.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року у справі №140/650/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді О. І. Довга
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 05.06.2019 року