29 травня 2019 р.Справа № 480/4292/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 11.03.19 року по справі № 480/4292/18
за позовом ОСОБА_1
до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області
третя особа Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду адміністративним позовом до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області ( далі - Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області, відповідач), третя особа Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - ГУ ДФС у Сумській області, третя особа, апелянт) в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області від 16 жовтня 2018 року № 22;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області;
- стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;
- стягнути з Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 всі витрати пов'язані з прибуттям до суду.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, третя особа: Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 16 жовтня 2018 року № 22.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області.
Стягнуто з Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (вул. Гостиннодвірська, 37 Б, м. Ромни, Роменський район, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 39501739) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 29844,37 грн.
Стягнуто з Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (вул. Гостиннодвірська, 37 Б, м. Ромни, Роменський район, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 39501739) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати пов'язані з прибуттям до суду у розмірі 749,50 грн.
У задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку - відмовлено.
Допущено негайне виконання даного рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7042,00 грн. та в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області.
Третя особа, Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області, не погодившись з даним рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено застосування норм матеріального та процесуального права, не з'ясовано всебічно та в повній мірі обставини справи, фактичні дані, не прийняті до уваги доводи відповідача, які мають значення для вирішення справи, чим порушено ст.242 та ст.244 Кодексу адміністративного судочинства.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив апеляційну скаргу без задоволення.
Від апелянта на адресу суду надійшло клопотання, в якому він просить суд апеляційної інстанції відкласти розгляд справи №480/4292/18 призначену до розгляду у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду на 29.05.2019р. о. 10 год. 15 хв.; призначити розгляд справи №480/4292/18 в режимі відеоконференції в приміщенні Сумського окружного адміністративного суду за участю представника Головного управління ДФС у Сумській області, як третьої особи по справі.
В обґрунтування клопотання апелянт зазначає, що у зв'язку з обмеженням фінансування витрат на виконання функцій органів ДФС та відсутністю витрат на відрядження працівників Головного управління ДФС у Сумській області, перебуванням представника Головного управління ДФС у Сумській області та Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області, який супроводжував справу в суді першої інстанції у відпустці згідно наказу Головного управління ДФС у Сумській області від 22.05.2019 року №1258, починаючи з 27.05.2019 р. по 29.05.19р. включно.
Згідно ч. 1 ст. 313 КАС України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
У відповідності до ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки; учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
З огляду на наведені норми та враховуючи, що апелянт був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, участь учасників справи у судовому засіданні не визнана судом обов'язковою та беручи до уваги, що третя особа не позбавлена права направити іншого представника, з метою дотримання строків розгляду адміністративної справи, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 ст. 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач тривалий час працював у відповідача на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області.
У травні 2018 року, з метою реалізації пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року № 296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» та на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 10 травня 2018 року № 295 «Про реорганізацію територіальних органів ДФС у Сумській області» розпочато реорганізацію Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Сумській області. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18 травня 2018 внесено запис про початок реорганізації.
Наказом Головного управління ДФС у Сумській області № 1195 від 01 серпня 2018 року «Про введення в дію переліку змін №1 до організаційної структури» введено в дію перелік №1 до організаційної структури Головного управління ДФС у Сумській області, затверджений Державною фіскальною службою 30 липня 2018 року. Відповідно до зазначеного наказу в організаційну структуру Головного управління ДФС у Сумській області введено Роменське управління Головного управління ДФС у Сумській області, Роменську державну податкову інспекцію, Недригайлівську державну податкову інспекцію, Липоводолинську державну податкову інспекцію та визначено штатну чисельність.
Наказом Головного управління ДФС у Сумській області № 1253 від 14 серпня 2018 року «Про введення в дію переліку змін № 2 до штатного розпису» введено в дію з 14 серпня 2018 року перелік змін № 2 до штатного розпису Головного управління ДФС у Сумській області. Відповідно до зазначеного наказу посада головного державного інспектора з юридичних питань в Роменському управлінні Головного управління ДФС у Сумській області, Роменській державній податковій інспекції, Липоводолинській державній податковій інспекції та Недригайлівській державній податковій інспекції відсутня.
14 серпня 2018 року позивачу, у зв'язку з реорганізацією було вручено попередження про наступне звільнення із займаної посади 16 жовтня 2018 року, за підписом виконуючого обов'язки начальника Роменської ОДПІ ОСОБА_2 (а.с.8).
15 серпня 2018 року, позивачу вручено повідомлення-пропозицію за підписом начальника Головного управлінні ДФС у Сумській області та запропоновано взяти участь у конкурсі на заміщення 3 вакантних посад в юридичному управлінні Головного управління ДФС у Сумській області, а також переведення з Роменської ОДПІ на вакантну посаду старшого державного ревізора-інспектора відділу інформаційно-аналітичної роботи юридичного управління Головного управлінні ДФС у Сумській області. У вказаному повідомленні позивач зазначив, що не згоден із запропонованими посадами. Окрім того, у вказаному повідомленні було зазначено, що позивач має право взяти участь у конкурсі на інші вакантні посади, які будуть розміщенні на сайті ГУ ДФС у Сумській області (а.с.9).
16 жовтня 2018 року, начальником Роменського управління Головного управлінні ДФС у Сумській області позивачу знову було вручено повідомлення-пропозицію за підписом начальника Головного управління ДФС у Сумській області та запропоновано переведення з Роменської ОДПІ на вакантну посаду старшого державного ревізора-інспектора відділу інформаційно-аналітичної роботи юридичного управління Головного управлінні ДФС у Сумській області або взяти участь у конкурсі на заміщення інших вакантних посад в Головному управлінні ДФС у Сумській області. У вказаному повідомленні позивач зазначив, що не згоден із запропонованими посадами. Окрім того, у вказаному повідомленні було також зазначено, що позивач має право взяти участь у конкурсі на інші вакантні посади, які будуть розміщенні на сайті ГУ ДФС у Сумській області (а.с.10).
Наказом Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Роменська ОДПІ) від 16 жовтня 2018 року № 22, позивача звільнено з посади головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області на підставі п.1 ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) (а.с.11).
Після звільнення 30 жовтня 2018 року, позивачу була виплачена його премія за вересень 2018 року у розмірі 1303,80 грн., та 28 листопада 2018 року виплачена премія за жовтень 2018 року у розмірі 814,87 грн. (а.с.48).
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при звільненні діяв протиправно, відтак, наказ про звільнення має бути скасованим, з поновленням позивача на посаді та виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Відповідно до ч.3 ст.87 Закону України "Про державну службу" процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Отже, підставами для звільнення працівника за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України можуть бути зміни в організації виробництва і праці шляхом реорганізації підприємства, установи чи організації або зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною ж 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (ч.3 ст.40 КЗпП України).
Відповідно до ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а також визначено категорії працівників, яким надається перевага в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.
За змістом же ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Роботодавець є таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявні вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України станом на день попередження позивача про зміни істотних умов державної служби в структурі Головного управлінні ДФС у Сумській області:
1) позивач повинен був бути ознайомлений з переліком усіх вакантних посад як в Головного управлінні ДФС у Сумській області.
2) позивачу повинна була бути запропонована будь-яка з вказаних вакантних посад, рівнозначна тій, яку він займав, або нижча за його згодою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу пропонувалось взяти участь у конкурсі на заміщення 3 вакантних посад в юридичному управлінні Головного управління ДФС у Сумській області, а також переведення з Роменської ОДПІ на вакантну посаду старшого державного ревізора - інспектора відділу інформаційно-аналітичної роботи юридичного управління Головного управлінні ДФС у Сумській області.
Однак, позивачем зазначається, що відповідачем було запропоновано не пропонував йому не всі наявні вакантні посади, а саме:
- в юридичному управлінні Головного управління ДФС у Сумській області була вакантною посада старшого державного ревізора-інспектора відділу досудового врегулювання спорів юридичного управління (відповідно до наказу Головного управління ДФС у Сумській області № 181-0 від 20 серпня 2018 року оголошено конкурс на заміщення зазначеної вакантної посади та затверджено умови проведення конкурсу);
- в юридичному управлінні Головного управління ДФС у Сумській області була вакантною посада старшого державного ревізора-інспектора відділу супроводження судових спорів юридичного управління (відповідно до наказу Головного управління ДФС у Сумській області № 300-0 від 19 жовтня 2018 року оголошено конкурс на заміщення зазначеної вакантної посади та затверджено умови проведення конкурсу);
- наказом Головного управління ДФС у Сумській області № 231-0 від 13 вересня 2018 року оголошено конкурс на заміщення вакантної посади старшого державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб, старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податків і зборів фізичних осіб Шостинського управління, старшого державного інспектора Глухівської ДПІ Шостинського управління;
- наказом Головного управління ДФС у Сумській області № 220-0 від 13 вересня 2018 року оголошено конкурс на заміщення вакантної посади старшого державного інспектора Лебединської ДНІ Охтирського управління;
- наказом Головного управління ДФС у Сумській області № 242-0 від 19 вересня 2018 року оголошено конкурс на заміщення вакантної посади старшого державного інспектора відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Головного управління ДФС у Сумській області (місце роботи м. Конотоп).
Відповідачем та апелянтом не заперечується той факт, що позивачу дійсно пропонувались не всі вакантні посади, а виключно ті посади, які відповідали його кваліфікації та передбачали місце роботи виключно в м. Ромни, оскільки позивач у вересні 2018 року відмовився від роботи пов'язаної з відрядженням. Крім того, деякі вакантні посади не були запропоновані позивачу, оскільки за наслідками аналізу переважного права було встановлено, що інші працівники порівняно з позивачем мають більше підстав для заняття вакантної посади.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем та апелянтом не повністю виконані вимоги законодавства щодо запропонування вакантних посад ДФС України, такий перелік надано не було.
У той же час, позивач зазначає про достатню наявність підстав для переважного права залишитись на роботі, а саме: стаж роботи, освіта та наявність на утриманні дружини та дитини.
Таким чином, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції що в діях Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області вбачається порушення положень статей 40, 49 - 2 Кодексу законів про працю України. Крім того, у спірних правовідносинах відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини, які підлягають встановленню та доказуванню не можуть бути обґрунтовані виключно письмовими поясненнями представника відповідача та третьої особи.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у справі №806/89/16 є безпідставним, оскільки відповідачем не надано доказів та не доведено відсутність вакантних посад тієї ж професії чи спеціальності, що у позивача.
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що відповідач в порушення ч.3 ст.72 КАС України не обґрунтував правомірність звільнення позивача з роботи та дотримання його прав при звільненні, а саме прийняття Роменською ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області наказу від 16 жовтня 2018 року № 22.
Одночасно, слід зазначити, що у відповідності до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Як вбачається з матеріалів справи, з дня звільнення позивача - 16.10.2018 року по день ухвалення рішення у справі тривалість вимушеного прогулу позивача склала 89 робочих днів. Згідно довідки Роменської ОДПІ розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 335,33 грн., таким чином розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 29844 грн. 37 коп., тому саме така сума підлягає стягненню з Роменської ОДПІ на користь ОСОБА_1
Стосовно вимоги позивача про стягнення з Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати йому премій по день фактичного розрахунку, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що після звільнення позивачу 30 жовтня 2018 року була виплачена його премія за вересень 2018 року у розмірі 1303,80 грн., та 28 листопада 2018 року виплачена премія за жовтень 2018 року у розмірі 814,87 грн..
Позивач обґрунтовуючи вказану вимогу посилається на ч.1 ст.116 КЗпП України, відповідно до якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Наказом Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області від 23.12.2015 №623 (у редакції наказу Роменської ОДПІ ГУ ДФС зі змінами внесеними наказом Роменської ОДПІ ГУ ФДС у Сумській області від 16.12.2016 №392) затверджено Положення про преміювання працівників Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Положення).
Відповідно до п. 1.6 розділу 1 Положення працівникам ДПІ можуть встановлюватися таки види премій: місячна премія відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи ДПІ за попередній місяць; разова премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності - для державних службовців.
Розділом 4 Положення встановлено умови преміювання за результатами роботи. Відповідно до п. 4.2 цього розділу місячна премія виплачується не пізніше від терміну виплати заробітної плати за місяць, у якому нараховано премію. З цього слідує, що виплата премії проводиться не пізніше кінця наступного місяця в якому проводилось її нарахування.
Таким чином, позивачем не заперечується той факт, що на момент його звільнення, вищевказані суми не були нараховані йому та відповідно до вказаного положення були нараховані наказом керівника у вищезазначені дати.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки вказані суми не належали позивачу на момент його звільнення, а тому відсутні підстави для задоволення даної позовної вимоги.
Стосовно позовної вимоги, щодо стягнення з Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 всі витрати пов'язані з прибуттям до суду, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч.1, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що потрібно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пов'язанні з прибуттям позивача з м. Ромни до суду в сумі 749,50 грн., які підтверджуються фіскальними чеками виданими ТОВ «Сумиоблавтотранс» (Автовокзал) (а.с.88-91).
Відповідно до п.2-3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.
Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 року по справі № 480/4292/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 04.06.2019 року