03 червня 2019 року м. Рівне №460/52/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: не прибув,
відповідача: представник не прибув,
третьої особи відповідача: представник Діонісьєв І.М.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вараської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання рішення протиправним,
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Вараської міської ради (далі - відповідач), про визнання протиправним рішення відповідача від 19.09.2018 №1158 «Про обрання секретаря Вараської міської ради». В обґрунтування позову стверджує, що спірне рішення прийняте в порушення Регламенту Вараської міської ради сьомого скликання, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та порушує право позивача на підготовку до участі на сесії і внесення пропозицій прядку денного. Просить позов задовольнити.
Відповідач подав заяву про визнання позову в якій уважає позовні вимоги позивача законними та просить суд ухвалити рішення про задоволення позову (а. с. 114-116 ).
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 подав пояснення в яких заперечує проти позовних вимог позивача, вважає їх безпідставними та стверджує, що вказане рішення жодним чином не порушує прав, свобод чи інтересів позивача, тому позовні вимоги задоволенню не належать.
Позовна заява 17.12.2018 надійшла до Волинського окружного адміністративного суду.
17.12.2018, одночасно із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 було передано на розгляд Рівненського окружного адміністративного суду до відкриття провадження у справі.
08.01.2019 вказана справа надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду.
09.01.2019 ухвалою суду відмовлено у забезпеченні позову.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2019 позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху.
Ухвалою суду від 23.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та призначено підготовче засідання.
25.02.2019 ухвалою суду зупинено провадження у справі.
10.05.2019 ухвалою суду поновлено провадження у справі.
27.05.2019 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.
27.05.2019 від ОСОБА_3 надійшла заява про залучення її у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
27.05.2019 ухвалою суду відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто заяву позивача про уточнення позовних вимог.
27.05.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому засіданні відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні її клопотання про залучення третьою особою без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
27.05.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини не прибуття суд не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи, до суду не подав.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а. с. 163-164).
За змістом ч.1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із п.1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З врахуванням наведених вище положень, 03.06.2019, в судовому засіданні ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати постановлено розглянути справу за відсутності позивача (його представника), а також задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутністю.
Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях та додаткових письмових поясненнях.
Заслухавши представника третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача та дослідивши докази, наявні у справі, суд враховує наступне.
Обставини справи:
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є депутатом Вараської міської ради (а. с. 66).
Відповідно до рішення від 15.12.2015 № 20 «Про обрання секретаря міської ради», секретарем Вараської міської ради було обрано ОСОБА_3 (а. с. 162).
17.09.2018 року 12 депутатів Вараської міської ради ініціювали скликання позачергової сесії щодо обрання секретаря Вараської міської ради на 19.09.2018 року о 10.00год (а. с. 28).
Згідно даних протоколу № 28 від 19.09.2018 року депутатами Вараської міської ради проведено пленарне засідання 28 сесії сьомого скликання (а. с. 22-26).
За даними відомостей, названого протоколу та листа реєстрації в пленарному засіданні брали участь 19 осіб, з яких 16 депутатів Вараської міської ради, які набули повноважень депутата вказаної ради раніше та додатково три особи, повноваження яких, як депутатів названої ради мали б розпочатися в порядку визначеному частиною 1 статті 49 Закону України №280/97-ВР, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а. с. 27).
За результатами вказаного пленарного засідання, рішенням Вараської міської ради Рівненської області VII скликання (28 сесія) від 19.09.2018 року № 1158 (а. с. 19) вирішено:
1. Обрати секретарем Вараської міської ради VII скликання ОСОБА_2 , депутата Вараської міської ради, на строк повноважень ради.
2. Опублікувати дане рішення на офіційному веб-сайті Вараської міської ради.
3. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну депутатську комісію з питань депутатської діяльності, законності та правопорядку (далі іменується - Рішення №1158).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зважає на таке.
За приписами ч.1 ст.2 КАС України, завданням та основними засадами адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначені статтею 266 КАС України.
За приписами п.2 ч.1 ст. 266 КАС України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті Кодексу, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Таке ж правило застосовується і до правових актів індивідуальної дії. При цьому, право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.
Отже, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта чи правових актів індивідуальної дії позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.
Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб'єкта владних повноважень індивідуального характеру, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень.
Як слідує із змісту позову, позивач стверджує про порушення його прав щодо обмеження повноважень, як депутата місцевої ради, на підготовку до участі на сесії та внесення пропозицій порядку денного.
Однак, суд наголошує, що рішення міської ради можуть бути предметом розгляду адміністративного суду, втім, захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно такої особи.
Рішення Вараської міської ради від 19.09.2018 року № 1158 «Про обрання секретаря Вараської міської ради», судячи з його змісту, є актом індивідуальної дії, який породжує права та обов'язки тільки для того суб'єкта, якому його адресовано, а саме ОСОБА_2 . А відсутність у будь-кого (крім ОСОБА_2 ), в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскарженням акту індивідуальної дії не породжує для останнього і права на захист.
Окрім наведеного вище, слід також звернути увагу і на наступне.
За змістом положення частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В силу частини 2 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Пунктом 30 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.
За приписами частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Частиною 2 статті 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат районної ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.
За правилами статті 11 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.
При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.
Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об'єднаннями громадян.
Статтею 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.
У разі виявлення порушення законності, депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.
У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.
З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що питання звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради.
Саме відповідні ради, а не окремі депутати, згідно статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.
Право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. При цьому, депутат місцевої ради не уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.
Конституційний Суд України в рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Також, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в п.4.1 рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
На підставі викладеного та з урахуванням приписів статей 2, 5, 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом, є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Однак, порушення вимог закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Повідомлені депутатом Вараської міської ради у позовній заяві обставини не вказують на порушення його конкретного індивідуального права при прийнятті відповідачем спірних рішень.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 07 лютого 2019 року справа №144/1883/15-а (адміністративне провадження №К/9901/1751/18), від 20.11.2018 року справа №428/1248/15-а (адміністративне провадження №К/9901/1207/17), від 21 листопада 2018 року, справа №504/4148/16-а (адміністративні провадження № адміністративні провадження № К/9901/22716/18; К/9901/22719/18).
Також суд зауважує, що рішення, яке оскаржується позивачем у даній справі, було предметом розгляду Рівненського окружного адміністративного суду у іншій справі № 460/2733/18 за позовом ОСОБА_7 до Вараської міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення від 19.09.2018 № 1158.
24.01.2019 рішенням Рівненського окружного адміністративного суду позов задоволений, спірне рішення визнано протиправним та скасоване.
25.04.2019 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, рішення суду від 24.01.2019 скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.
При цьому, обставини щодо правомірності прийняття спірного рішення № 1158 від 19.09.2018 встановлені у вказаних рішеннях суду.
За правилами ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, суд прийшов до висновку, що будь-які правові підстави для задоволення позову позивача відсутні, тому позовна заява задоволенню не належить.
Підстави для відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Вараської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення Вараської міської ради від 19 вересня 2018 року № 1158 "Про обрання секретаря Вараської міської ради", - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Вараська міська рада (34400, Рівненська обл., м. Вараш, майдан Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 35056612);
3) третя особа відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення складений 04 червня 2019 року.
Суддя Комшелюк Т.О.