Справа № 500/929/19
29 травня 2019 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
за участю:
секретаря судового засідання Риндюк В.Т.
позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
представника відповідача Головного управління ДФС у Тернопільській області Живчик В.Т., довіреність від 04.01.2019№18/10/19-00-10-05-12/297
свідків ОСОБА_2 ., ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
15 квітня 2019 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_4 ) до Головного управління ДФС у Тернопільській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Тернопільській області) про визнання дій протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" №0002971403 від 29.03.2019.
В обґрунтування позову вказано, що актом перевірки щодо дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв від 14.03.2019, складеного представниками ГУ ДФС у Тернопільській області, встановлено порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ФОП ОСОБА_4 . Зокрема, у висновку перевірки вказано, що були встановлені порушення статті 85 Податкового кодексу України та пунктів 1,2,12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
02.04.2019 позивач отримала податкове повідомлення-рішення форми "С" від 29.03.2019 №0002971403, у якому зазначено, що актом перевірки встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995, який вимагає від ФОП, вести в порядку "встановленому законодавством" облік товарних запасів. Позивач стверджує, що на сьогоднішній день для ФОП такий порядок не встановлений законодавством, відсутні регістри (книги обліку), в яких повинен був би вестись такий облік. Порядок ведення товарних запасів встановлений тільки для юридичних осіб. Поняття "запаси" визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Запаси", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 (зі змінами).
При цьому, пунктом 2 статті З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством (не фізичною особою-підприємцем). Отже, дія вказаного закону, на думку ФОП ОСОБА_4 не поширюється на таку категорію суб'єктів господарювання як фізичні особи - підприємці.
Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат. Форма та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджені наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481. В Книзі обліку доходів і витрат не передбачено вести облік товарних запасів. Інших книг обліку або інших регістрів, в яких встановлено порядок ведення товарних запасів, для фізичних осіб-підприємців, немає. Як стверджує ФОП ОСОБА_4, нормами чинного законодавства обов'язок щодо ведення обліку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування не встановлений.
Крім того, позивач вважає за порушення те, що перевірка відбулась у присутності ОСОБА_5 , який працює кухарем та не володіє інформацією щодо товарних накладних. Також, при накладенні штрафних санкцій відповідач жодним чином не обґрунтував суму вказаних санкцій.
З врахуванням викладеного, ФОП ОСОБА_4 вважає, що накладення штрафних санкцій порушує її права як фізичної особи-підприємця та платника податків, тому змушена була звернутись до суду з даним адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
У встановленим судом строк відповідач надіслав до суду відзив на адміністративний позов Вх. 6397/19 від 13.05.2019 (арк.спр.42-46), в якому зазначив, що працівниками ГУ ДФС у Тернопільській області проведено фактичну перевірку стану дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв за адресою: АДРЕСА_1.
Перевірка проведена 14.03.2019 о 14:00 в присутності особи, яка здійснювала розрахункові операції за місцем проведення перевірки - кухаря ОСОБА_5 .
14.03.2019 перед початком перевірки, інспектором було здійснено контрольну закупку коньяку "Гіделлі 3*" (місткістю 0,1л, міцністю 40%) за ціною 56,00 грн. та однієї кави американо за ціною 15,00 грн.
Проведеною перевіркою встановлено порушення порядку проведення розрахунків, а саме: 1) розрахункову операцію на повну суму покупки не проведено через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій; 2) не видано особі, яка придбала товар, в обов'язковому порядку, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму покупки; 3) не надано контролюючому органу документів, які відносяться та належать до предмету перевірки, а саме: накладних на товар, який знаходиться в реалізації.
За результатами перевірки складено акт перевірки щодо дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв від 14.03.2019, на підставі якого винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення форми "С" №0002971403 від 29.03.2019.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
У відповідності до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-ХІV (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Поняття "запаси", а також порядок їх обліку визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 (зі змінами) (далі - Стандарт 9 "Запаси").
Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" запаси - це товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.
В свою чергу, відповідно до Інструкції про облік роздрібного товарообороту і товарних запасів затверджено наказом Міністерства статистики України від 28.12.1996 №389, товарні запаси в роздрібній торгівлі обліковуються: в роздрібній мережі, на складах і сховищах. Товарні запаси в роздрібній торгівлі відображаються у звітності за продажними (роздрібними) цінами. Товарні запаси на базах, складах і сховищах враховуються за продажними (роздрібними) цінами, або за цінами, за якими їх закуплено. У товарні запаси роздрібної торгівлі, її складів і сховищ включаються: товари, які є в наявності у роздрібній мережі (магазинах, лавках, аптеках, ларьках, кіосках, розвізній та розносній мережі) та товари, які є в наявності на базах і складах, що належать роздрібним підприємствам, організаціям.
Відповідач стверджує, що на час проведення перевірки з питання дотримання встановлених вимог щодо обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, позивачем не надано накладних на товар, який знаходиться в реалізації, тобто не було надано доказів ведення обліку товарів, реалізація яких здійснювалась, що в свою чергу, не дало можливості перевірити порядок ведення обліку товарів.
Враховуючи вищевикладене, працівниками ГУ ДФС у Тернопільській області зроблено висновок, що позивач здійснювала реалізацію товарів, які не були обліковані у встановленому порядку та застосовано статтю 20 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг":
Таким чином, на думку відповідача, підстави для задоволення позову ОСОБА_4 відсутні. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 20.05.2019. 20.05.2019 розгляд справи відкладено на 29.05.2019.
У судовому засіданні 29.05.2019 позивач позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.05.2019 проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на адміністративний позов, вважає, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми "С" №0002971403 від 29.03.2019 суб'єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_4 зареєстрована 22.04.2013 як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку як платник податків в Кременецькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області.
Працівниками ГУ ДФС у Тернопільській області на підставі направлень №813/14-03, №814/14-03, №815/14-03 проведено фактичну перевірку стану дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_4 .
Перевірка проведена 14.03.2019 о 14:00 в присутності особи, яка здійснювала розрахункові операції за місцем проведення перевірки - кухаря ОСОБА_5 . 14.03.2019 перед початком перевірки, інспектором було здійснено контрольну закупку коньяку "Гіделлі 3*" (місткістю 0,1л, міцністю 40%) за ціною 56,00 грн. та однієї кави американо за ціною 15,00 грн.
Проведеною перевіркою встановлено порушення порядку проведення розрахунків, а саме:
1) розрахункову операцію на повну суму покупки не проведено через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій;
2) не видано особі, яка придбала товар, в обов'язковому порядку, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму покупки;
3) не надано контролюючому органу документів, які відносяться та належать до предмету перевірки, а саме: накладних на товар, який знаходиться в реалізації.
Не ведеться в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації. Здійснюється продаж товарів на загальну суму 2760,00 грн. без підтверджуючих документів щодо походження даних товарів.
Перелік реалізованих товарів вказано у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) (арк.спр.48-49).
За результатами перевірки складено акт перевірки щодо дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв від 14.03.2019 (арк.спр.11-12, 13-14), на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення форми "С" №0002971403 від 29.03.2019 (арк.спр.15), відповідно до якого за встановлені порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до ФОП ОСОБА_4 , на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", застосовано штрафні санкції у сумі 5520,00 грн.
Вважаючи вказане рішення ГУ ДФС у Тернопільській області протиправним, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких міркувань.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95 (надалі - Закон №265/95).
За змістом статті 2 Закону №265/95 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Облік товарних запасів є бухгалтерською категорією, тому порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.
Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із частиною восьмою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Згідно з підпунктами 2.1 та .2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Поняття "запаси", а також порядок їх обліку визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 №246 (надалі - Положення №246).
Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" запаси - це товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.
Відповідно до норм пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Суд не погоджується з доводами позивача щодо відсутності порядку обліку товарних запасів, оскільки, оприбуткування товарів здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Пунктом 44.6 статті 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Абзацом 2 пункту 44.7 статті 44 ПК України встановлено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Згідно із пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 85.4 статті 85 ПК України встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Зазначені норми визначають обов'язок платника податків щодо надання підтверджуючих документів та визначають строки надання таких документів.
Позивачем не дотримано визначених ПК України процедури та строків надання первинних документів, тому суд критично оцінює надані до матеріалів справи докази обліку товарів, оскільки на час проведення перевірки ФОП ОСОБА_4 з питання дотримання встановлених вимог щодо обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, не було надано первинних документів на товар, який знаходиться в реалізації.
Відповідачем також зазначено, що ні в ході перевірки, ні на момент винесення рішення позивач не надала відповідні документи, які свідчать про ведення обліку товарів (первинні документи).
Даний факт підтверджено також наданими в суді показаннями свідка ОСОБА_7 , головного державного ревізора - інспектора ГУ ДФС у Тернопільській області, який безпосередньо брав участь при проведенні перевірки позивача та підтвердив виявлені порушення, які зафіксовані в акті перевірки та відповідають дійсності.
При цьому, суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_2 , співмешканця позивача, який мав намір надати необхідні документи, оскільки він не перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 , а також на момент проведення перевірки не здійснював розрахункові операції.
Отже, відсутність у позивача на дату здійснення перевірки первинних документів свідчить про порушення нею пункту 12 статті 3 Закону №265/95.
Згідно із статтею 20 Закону №265/95 до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, оскільки в ході проведення перевірки посадовими особами відповідача виявлено відсутність підтверджуючих документів щодо походження товарів на загальну суму 2760,00 грн., тому контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів - в сумі 5520,00 грн.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом положень частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 №0002971403, відповідач діяв реалізуючи свої владні повноваження, в межах таких повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням критеріїв, передбачених частиною другою статті 2 КАС України, тому суд не вбачає законних та обґрунтованих підстав для визнання протиправним та скасування оскарженого рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Нормами статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
За положеннями статті 139 КАС України питання про судові витрати не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" №0002971403 від 29.03.2019 про застосування штрафних санкцій в сумі 5520 грн. відмовити повністю.
Реквізити учасників справи:
позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач Головне управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 червня 2019 року.
Головуючий суддя Мартиць О.І.
копія вірна:
Суддя Мартиць О.І.