03 березня 2010 р. № 36/320
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Губенко Н.М.,
суддів:Барицької Т.Л.,
Мирошниченка С.В.,
розглянувши
касаційну скаргуДержавної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від05.11.2009
у справі№ 36/320
за позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
доДержавної науково-виробничої корпорації "Київський
інститут автоматики"
провитребування майна з чужого незаконного володіння
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Твердохлєбов Є.Г. (дов. №155/1/23-46 від 13.01.2010);
- відповідача Кобилянський О.Ю. (дов. б/н від 08.10.2009);
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2009 у справі №36/320 (суддя Трофименко Т.Ю.) задоволений позов Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (надалі позивач) до Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" (надалі відповідач/ скаржник); за рішенням вилучено у відповідача з незаконного володіння та передано позивачу нежилі будинки, що розташовані по вул. Половецькій, 4 та 6 у м. Києві та по вул. Богговутівська, 37/8 у м. Києві (надалі спірне майно); стягнуто з відповідача 170,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2009 (судді: Андрієнко В. В., Буравльов С.І., Вербицька О.В.) вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Відповідач, не погоджуючись із прийнятою у даній справі постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, матеріали справи №36/320 передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судом апеляційної інстанції ст.ст. 43, 84 ГПК України.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких заперечує проти доводів касаційної скарги, та просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги позивача, із чим погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із обґрунтованості та доведеності заявленого позову; при цьому суд встановив, зокрема, що рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2008 у справі №25/333 за позивачем визнано право господарського відання на спірне майно (вказане рішення набрало законної сили), що в силу приписів ст. 35 ГПК України не потребує доведення, а тому, згідно з приписами ст. 136 ГК України, ст. 387 ЦК України позов підлягає задоволенню, а спірне майно має бути витребувано від відповідача. Доводи відповідача стосовно наявності у нього права на спірне майно не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Вищий господарський суд України не вбачає підстав для скасування прийнятих у даній справі судових рішень, з огляду на таке.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи рішенням господарського суду міста Києва від 31.07.2008 у справі №25/333 задоволений зустрічний позов Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики", відповідно до якого за КП "Київжитлоспецексплуатація" визнано право господарського відання на спірне майно; вказане рішення набрало законної сили.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Тобто, встановлені судом факти є преюдиціальними для суду при розгляді іншої справи, за однаковістю суб'єктного складу сторін у цих справах. Преюдиціальність фактів та обставин, встановлених судовим рішенням, полягає в тому, що ці факти та обставини є істинними і немає необхідності встановлювати їх знову, іншими словами, піддавати сумніву істинність судового акту, що набрав законної сили.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Із контекстного аналізу наведених норм стає очевидним, що сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень, в той же час, приписи ст. 35 ГПК України звільняють сторону від обов'язку доказування у разі, якщо обставини, якими вона обґрунтовує свої доводи вже встановлені, зокрема, рішенням господарського суду.
Предметом даного спору є вимога позивача про вилучення з незаконного володіння відповідача нежилих будинків, що розташовані по вул. Половецькій, 4 та 6 у м. Київ, та по вул. Богговутівській, 37/8 у м. Києві (надалі спірне майно); обґрунтована дана вимога тим, що спірне майно належить позивачу на праві господарського відання на підставі рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2008 у справі №25/333.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самими сторонами у справі, вказане рішення у справі №25/333, яким за позивачем визнано право господарського відання на спірне майно, набрало законної сили, а відтак, в силу наведених норм, обставини та факти, що є встановленими судом у вказаному рішенні, та якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги у даній справі, не підлягають доведенню при розгляді даної справи.
Відповідно до ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їхня господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права -право господарського володіння, право оперативного управління, тощо.
Стаття 136 ГК України, що розкриває зміст права господарського відання, передбачає, що правом господарського відання є речове право суб'єкта підприємництва на володіння, користування і розпорядження майном, закріпленим за ним на праві господарського відання; частина 3 вказаної норми передбачає, що право господарського відання захищається за допомогою тих самих положень закону, що і право власності.
Згідно зі ст. 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 321 цього ж Кодексу передбачає, що право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).
В силу наведених норм, а також з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин, зокрема, щодо перебування спірного майна на праві господарського відання у позивача, неповернення відповідачем позивачу на вимогу останнього спірного майна, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, і, відповідно, про необхідність їх задоволення та вилучення у відповідача з незаконного володіння спірне майно.
В той же час, суд касаційної інстанції не може погодитися із доводами скаржника про безпідставність врахування судами попередніх інстанцій рішення господарського суду міста Києва у справі №25/333 при розгляді даної справи, оскільки, предметом дослідження господарським судом при вирішенні справи №25/333 була вимога про визнання за позивачем права господарського відання на спірне майно і яка була задоволена судом, про що прийнято відповідне рішення, яким обґрунтовано даний позов, а тому у судів попередніх інстанцій при розгляді даної справи не було процесуального обов'язку доводити те, що вже доведено і встановлено у рішенні господарського суду при розгляді справи №25/333; судами попередніх інстанцій надано преюдиціального значення не оціночним судженням суду, зроблених останнім при вирішенні справи №25/333, а кінцевому результату розгляду справи по суті -судовому рішенню, яким визнано за позивачем право господарського відання на спірне майно і яке, як вказувалося вище, набрало законної сили, у зв'язку з чим є правомірним застосування судами попередніх інстанцій ст. 35 ГПК України, а твердження скаржника про протилежне -необґрунтованими.
З урахуванням наведеного, є помилковими посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, а доводи скаржника про те, що він є добросовісним набувачем спірного майна, про те, що рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної Ради народних депутатів м. Києва №171 від 23.03.1992 є чинним, тощо, відхиляються судом касаційної інстанції як такі, що стосуються безпосереднього встановлення судом касаційної інстанції обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, а тому не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги та, відповідно, для скасування прийнятих у даній справі судових рішень.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2009 у справі №36/320 залишити без змін.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
С.В. Мирошниченко