09 березня 2010 р. № 7/138-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - Боровик М.О.,
відповідача
третьої особи- не з'явився,
- не з'явився,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат"
на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 08.12.2009
у справі№7/138-09
за позовом ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" (далі -ВАТ "ХБК")
до
(третя особаприватного підприємця ОСОБА_5
- РВ ФДМ України по Херсонській області)
про стягнення 2747,92 грн. заборгованості
Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.10.2009 (суддя Ємленінова З.І.) позов задоволено частково -на підставі ст.ст.526,629 ЦК України та ст.193 ГПК України стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_5 на користь ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" 2747 грн. 92 коп. основного боргу. Припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині стягнення 4358 грн. 77 коп. боргу по орендній платі з посиланням на погашення відповідачем вказаного боргу під час розгляду справи в серпні 2009р.
Рішення мотивоване тими обставинами, що пунктом 3.5 договору оренди від 03.11.2008 сторони узгодили, що орендна плата перераховується орендарем до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступаючого за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Доказів перерахування орендної плати в сумі 281 грн. 41 коп. з урахуванням ПДВ, які відповідач зобов'язаний був сплатити до 15.09.2009р., суду не надано. Податок на додану вартість відповідач з моменту укладення договору сплачує лише на орендну плату у розмірі 30 відсотків, а не з повної вартості оренди. Відповідно до розрахунку позивача, з урахуванням заяви від 22.09.2009, це призвело до виникнення заборгованості відповідача перед ВАТ "ХБК" за період з листопада 2008 року по серпень 2009 року в сумі 2466 грн. 51 коп.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 08.12.2009 (судді: Федоров І.О., Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д.) рішення скасовано частково, позов задоволено частково - стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_5 на користь ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" 234 грн. 44 коп. боргу з орендної плати за серпень 2009р. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з тим, що органом, уповноваженим здійснювати погашення заборгованості з податку на додану вартість, є податковий орган, а ВАТ "ХБК" є неналежним позивачем в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості по ПДВ.
ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.526,629 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.2,50 Бюджетного кодексу України, ст.ст.3,4,7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.ст.1,4,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що в спірних господарських правовідносинах орендодавець (РВ ФДМ України по Херсонській області), як бюджетна установа, не є платником ПДВ, однак, в даному випадку платником ПДВ є ВАТ "ХБК" (балансоутримувач орендованого державного майна), яке в силу вимог податкового законодавства, як податковий агент, повинен забезпечувати перерахування орендарем сум ПДВ, нарахованих на повну вартість послуг за договорами оренди державного майна.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення та правильності юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова та рішення від 02.10.2009 -скасуванню в частині позовних вимог про стягнення 2513,48 грн. ПДВ, нарахованого на суму орендної плати, з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Херсонської області з наступних підстав.
Скасовуючи первісне рішення та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
Відповідно до уточнених позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість станом на 01.09.2009р. - 281,41 грн. орендної плати за серпень 2009р. (з ПДВ) та 2466,51 грн. ПДВ від 70% орендної плати за період з 03.11.2008р. по 01.09.2009 р.
Спірні правовідносини сторін виникли на підставі договору оренди державного майна від 03.11.2008 №592-28-065, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_5 (орендар).
Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові приміщення першого поверху будівлі гуртожитку загальною площею 64,8 кв.м., що не увійшла до статутного фонду, але перебуває на балансі ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат”, та розташована за адресою: м.Херсон, вул.40 років Жовтня,102.
Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить згідно з пропозицією ПП ОСОБА_5, на підставі протокольного рішення комісії від 22.10.2008 р., за базовий місяць розрахунку липень 2008р. - 2000 грн. без урахування ПДВ.
Згідно з п.п.3.2,3.5,10.1 договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету на відповідний рахунок управління державного казначейства та балансоутримувачу на відповідний рахунок у співвідношенні 70% до 30% щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, встановлених законодавством та чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців та діє з 03.11.2008р. до 03.11.2011р. включно.
Таким чином, позивач, як балансоутримувач майна, має право на отримання 30% орендної плати за договором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив позивачу 6061,04 грн. орендної плати у серпні 2009р., що підтверджується копіями квитанцій від 25.08.2009 №ПН414 та від 26.08.2009 №38 і не заперечується сторонами.
Позивачем зараховано сплачену суму в рахунок сплати 30% орендної плати з урахуванням ПДВ від цієї суми за період з 03.11.2009р. по 01.08.2009р.
У зв'язку з цим, згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача зі сплати 30% орендної плати за серпень 2009р. становить 234,44 грн. (сума орендної плати за серпень 2009р. (без ПДВ) мінус вирахування у зв'язку із здійсненним позивачем перерахунком у серпні: 345,18 грн. -21,29 грн. -21,91 грн. -22,24 грн. -22,55 грн. -22,75 грн. = 234,44грн.) (а.с.53).
Апеляційний суд відмовив у стягненні з відповідача суми ПДВ від 30% орендної плати в сумі 46,97 грн. за серпень 2009р. та суми 2466,51 грн. ПДВ від 70% орендної плати за період з 03.11.2008р. по 01.09.2009р. з наступних підстав.
Відповідно до п.30 ч.1 ст.2 та ч.3 ст.50 Бюджетного кодексу України своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства забезпечують органи стягнення, до яких віднесено податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
Згідно з п.2.3.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Таким чином, органом, компетентним здійснювати погашення заборгованості з податку на додану вартість є податковий орган.
Враховуючи викладене, ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” є неналежним позивачем в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості по ПДВ, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Апеляційна інстанція визнала необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині стягнення 4358,77 грн. боргу по орендній платі у зв'язку зі сплатою відповідачем боргу, оскільки позивач зменшив позовні вимоги в цій частині і судом були прийняті змінені позовні вимоги. У зв'язку з цим, має місце нова ціна позову, з якої вирішується спір. При цьому підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Колегія погоджується з висновками суду в частині необхідності стягнення 234,44грн. боргу по орендній платі за серпень 2009р., наявність якого не заперечується відповідачем, а також щодо відсутності підстав для припинення провадження у справі в частині позовних вимог стягнення 4358,77 грн. боргу по орендній платі, на суму якого позивач зменшив розмір позовних вимог з посиланням на погашення відповідачем вказаного боргу під час розгляду справи в серпні 2009р.
Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду в частині позовних вимог про стягнення 2513,48 грн. ПДВ, нарахованого на суму орендної плати, з огляду на таке.
Суд першої інстанції правильно встановив, що на підставі договору оренди державного майна від 03.11.2008 №592-28-065 між сторонами виникли саме господарські правовідносини, пов'язані в тому числі зі сплатою орендарем ПДВ виходячи з повної вартості послуг з оренди державного майна, з утриманням позивачем -платником ПДВ, як балансоутримувачем орендованого державного майна, відповідних сум ПДВ з метою їх перерахування до держбюджету.
Апеляційний суд вказаного не врахував та в обґрунтування підстав для відмови в позові в частині стягнення 2513,48 грн. ПДВ, нарахованого на повну суму орендної плати, помилково послався на норми бюджетного законодавства і Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та пред'явлення позову товариством, як неналежним позивачем.
Адже, в силу вимог п.3.1.1 ст.3, п.4.1 ст.4 та п.п.7.1,7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач в даних правовідносинах виступає податковим агентом, який повинен забезпечувати перерахування орендарем сум ПДВ, нарахованих на повну вартість послуг за договорами оренди державного майна, оскільки орендодавець (РВ ФДМ України по Херсонській області), як бюджетна установа, не є платником ПДВ.
Разом з тим, первісне рішення про задоволення позову в частині стягнення 2513,48 грн. ПДВ, нарахованого на повну суму орендної плати, також не може бути залишено без змін з огляду на наступне.
Як встановлено судами, відповідно до п.3.2 договору оренди державного майна від 03.11.2008 №592-28-065 нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Однак, з наявних у справі податкових накладних (а.с.44-65 том 2) та відзиву ВАТ "ХБК" на апеляційну скаргу (а.с.18 том 2) вбачається, що приватний підприємець ОСОБА_5 (орендар) не має статусу платника ПДВ.
Більш того, позивач у поданій касаційній скарзі сам вказує на те, що орендар є платником єдиного податку.
Водночас, судами залишено поза увагою ту обставину, що згідно з п.6 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 " Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.
Наведене не виключає наявність достатніх підстав вважати, що відповідач в разі наявності у нього статусу платника єдиного податку, взагалі не повинен сплачувати ПДВ у вартості послуг за оренду державного майна.
Судами попередніх інстанцій не досліджено та достеменно не встановлено, чи мав відповідач в період нарахування спірної суми ПДВ (з 03.11.2008р. по 01.09.2009р.) статус платника єдиного податку та чи видавалося йому відповідне свідоцтво податковим органом, що в розрізі помилкового застосування апеляційним судом до спірних правовідносин норм бюджетного законодавства має істотне значення для правильного вирішення даного спору в цій частині позовних вимог.
Наведене переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи і є достатньою підставою для скасування судових актів та її передачі на новий розгляд в частині позовних вимог про стягнення 2513,48 грн. ПДВ, нарахованого на суму орендної плати,до суду першої інстанції.
З огляду на це, касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст.11112 Господарського процесуального кодексу України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи витребувати від місцевого податкового органу дані щодо наявності чи відсутності у приватного підприємця ОСОБА_5 статусу платника єдиного податку в період з 03.11.2008р. по 01.09.2009р. та з врахуванням вищенаведеного вирішити спір відповідно до вимог закону.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2009 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.12.2009 у справі №7/138-09 скасувати в частині позовних вимог про стягнення 2513,48 грн. ПДВ, нарахованого на суму орендної плати, з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Херсонської області.
В решті постанову залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун