09 березня 2010 р. № 2-8/675-2006(2-8/904-2005(2-8/2291-2004(-28/17319-2003)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - Галицька Н.А.,
відповідача- Чайка А.С.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2009
у справі№2-8/675-2006(2-8/904-2005(2-8/2291-2004(-28/17319-2003)
за позовом Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України
доВАТ "Суднобудівний завод "Залів"
про
та за зустрічним позовом простягнення заборгованості та відсотків за договором
визнання частково недійсною угоди від 10.07.98 №62/34
Рішенням господарського суду АР Крим від 17.12.2008 (суддя Чумаченко С.А.) первісний позов задоволено частково - на підставі ст.ст.526,1049 ЦК України стягнуто з ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" на користь позивача суму заборгованості (позичені кошти) в розмірі 2000000 грн. за угодою від 10.07.98 №62/34. У задоволенні первісних позовних вимог про стягнення 5 % річних за користування позикою в сумі 1001744,75 грн. відмовлено. У зустрічному позові відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Також суд першої інстанції в порядку п.1 ст.83 ГПК України визнав недійсним пункт 1.1 укладеної між сторонами угоди №62/34 від 10.07.1998р.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 (судді: Плут В.М., Борисова Ю.В., Голик В.С.), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2009, рішення змінено - пункт 6 резолютивної частини рішення від 17.12.2008 викладено в наступній редакції: "Пункт 1.1 угоди №62/34 від 10.07.1998 року, укладеної між відкритим акціонерним товариством "Суднобудівний завод "Залів" та Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України - виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визнати частково недійсним - в частині встановлення 5 % річних за користування позикою". В решті рішення залишено без змін.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 08.09.2009 (суддя Чумаченко С.А.), винесеною на підставі ст.121 ГПК України, відмовлено у задоволенні заяви ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" про надання розстрочки виконання рішення господарського суду АР Крим від 17.12.2008 у даній справі.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 (судді: Антонова І.В., Заплава Л.М., Ткаченко М.І.) ухвалу скасовано, заяву ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" про надання розстрочки виконання рішення господарського суду АР Крим від 17.12.2008 задоволено шляхом розстрочення виконання вказаного рішення в частині стягнення 1911816,58 грн. боргу строком на 60 місяців із щомісячною сплатою заборгованості в розмірі 31863,61 грн. на протязі 60 місяців.
Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України в поданій касаційній скарзі просить ухвалу від 08.09.2009 залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.44 ГК України та ст.ст.104,121 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що довготриваюче невиконання відповідачем своїх зобов'язань по поверненню позики свідчить про відсутність поважних причин для розстрочки виконання судового рішення, які (причини) виникли наприкінці 2008 року, а судом не враховано інтереси Державного центру зайнятості, на якого ст.ст.7,12,16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" покладено обов'язок по виплаті допомоги по безробіттю, а також надмірність періоду розстрочки. На думку позивача, розстрочка сплати суми боргу призведе до неможливості держави виконати свої зобов'язання по соціальному захисту від безробіття, гарантовані ст.46 Конституції України.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Скасовуючи ухвалу про відмову у наданні розстрочки виконання судового рішення та задовольняючи заяву боржника про розстрочку, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
Згідно з ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
З матеріалів справи вбачається, що на відміну від звіту ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" за 2007 рік, згідно якого прибуток товариства за 2007 рік становив 3766 тис. грн., відповідно до звіту ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" за 2008 рік збиток за звітний період склав 87712 тис. грн. Така значна різниця між збитками та прибутком викликана енергоємкістю галузі суднобудування, з метою фінансування якої виникає необхідність у відкритті кредитних ліній, а також тривалою процедурою банкрутства товариства (протягом 2001-2008рр.) та кризовими явищами в економіці держави.
Серед інших причин унеможливлення сплати великої суми боргу протягом короткого часу ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" вказало на збільшення строків будівництва суден на прохання замовників з відстроченням розрахунків, загальне погіршення платіжної дисципліни замовників, зростання відсоткових ставок за банківськими кредитами, зростання витрат на оплату праці та соціальне забезпечення, підвищення цін на енергоресурси. Дані твердження заявника підтверджуються фінансовими звітами товариства за 2007 і 2008 роки та матеріалами справи.
За таких обставин, місцевий господарський суд безпідставне поставив під сумнів важке економічне становище ВАТ "Суднобудівний завод "Залів", а тому апеляційна інстанція, керуючись відсутністю законодавчих обмежень терміну розстрочки виконання рішення суду, дійшла висновку про те, що розстрочення виконання судового рішення у даній справі з певним інтервалом у часі надасть товариству можливість сплатити заборгованість у повному обсязі.
Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Апеляційна інстанція в обґрунтування підстав для задоволення заяви боржника про надання розстрочки виконання судового рішення в частині стягнення 1911816,58 грн. боргу правомірно послалася на виняткову сукупність обставин, які свідчать про тяжкий фінансово-економічний стан ВАТ "Суднобудівний завод "Залів", та унеможливлюють виконання судового рішення протягом короткого часу, а саме: суцільна збитковість господарської діяльності товариства у 2008 році; затяжне знаходження відповідача у процедурі банкрутства (протягом 2001-2008рр.); енергоємкість галузі суднобудування, з метою фінансування якої постійно виникає необхідність у відкритті кредитних ліній, чому перешкоджає зростання відсоткових ставок за банківськими кредитами; довгостроковість будівництва суден на прохання замовників, що тягне відстрочення розрахунків, та загальне погіршення платіжної дисципліни замовників тощо.
Водночас наявні твердження скаржника (стягувача) про відсутність поважних причин для надання боржнику розстрочки та надмірність її періоду колегія не може прийняти до уваги з огляду на наступне.
Право місцевого господарського суду вирішувати питання про розстрочку виконання рішення у виняткових випадках передбачено частиною 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України.
В свою чергу, відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Разом з тим, згідно імперативних вимог ст.ст.1115,1117 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ч.ч.1,2 ст.101, ст.ст.1115,1117 та ч.1 ст.121 ГПК України повноваження на надання розстрочки виконання судового рішення мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення таких виняткових обставин, як-от: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін (тяжкий фінансовий стан боржника тощо); інші інтереси сторін, що мають істотне значення, оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Разом з тим, колегія відхиляє посилання скаржника на неврахування апеляційним судом інтересів Державного центру зайнятості, на якого статтями 7,12,16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" покладено обов'язок по виплаті допомоги по безробіттю, а припущення стягувача про те, що розстрочка сплати суми боргу призведе до неможливості держави виконати свої зобов'язання по соціальному захисту від безробіття, оскільки, по-перше, відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі -Фонд), функції виконавчої дирекції якого покладаються на Державний центр зайнятості (ч.1 ст.12 цього Закону), не включаються до складу Державного бюджету України.
По-друге, скаржником визнається той факт, що відповідно до ч.3 ст.16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому порядку.
По-третє, виходячи зі змісту ч.1 ст.16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" інші надходження (в тому числі суми боргу, стягнуті в судовому порядку) є лише одним із перерахованих у цій статті джерел формування коштів Фонду, але аж ніяк не єдиним джерелом наповнення коштів Фонду.
Вказані обставини переконливо свідчать про те, що поступове надходження позивачу заборгованості товариства у порядку розстрочки виконання судового рішення у даній справі жодним не вплине на фінансування соціальних видатків бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю, оскільки такі видатки є захищеними від вилучення відповідних коштів, які, в свою чергу, навіть не включаються до складу Державного бюджету України.
Окрім того, не заслуговують на увагу також посилання стягувача на триваюче протягом 9 років (з 2001 року) невиконання відповідачем своїх зобов'язань по поверненню позики, оскільки згідно додаткової угоди №2 від 10.07.2002 до угоди позики №62/34 від 10.07.1998р. термін повернення позики сторонами було продовжено до 01.01.2006р., що не заперечується скаржником.
Зважаючи на вищенаведене, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 у справі №2-8/675-2006(2-8/904-2005(2-8/2291-2004(-28/17319-2003) залишити без змін, а касаційну скаргу Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун