04 березня 2010 р. № 10/192/09-11/347/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя
Судді:Борденюк Є.М.
Могил С.К.,
Самусенко С.С.,
розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та концерну "Міські теплові мережі"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.11.2009
у справі№ 10/192/09-11/347/09 господарського суду Запорізької області
за позовомдочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
доконцерну "Міські теплові мережі"
простягнення грошових коштів,
за участю представників :
позивача :Мацегорін А.О.,
відповідача :Шкуропат А.А.,
Господарським судом Запорізької області 18 вересня 2009 року у даній справі прийнято рішення, яким позов дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з концерну "Міські теплові мережі" 100 000 грн. пені, 2 597 533, 85 грн. суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 195 435, 07 грн. річних, а також судові витрати. В решті позову судом відмовлено. Рішення господарського суду Запорізької області залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12 листопада 2009 року.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями в частині зменшення заявленої до стягнення суми пені, дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення в цій частині та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 1 563 480, 57 грн. пені. Скаржник посилається на те, що суди не дослідили всі істотні обставини справи, та, в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, не з'ясували майновий стан обох сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також інші інтереси сторін, що на думку скаржника заслуговують на увагу, відтак, необґрунтовано застосували положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України та зменшили розмір пені до 100 000 грн.
Не погоджуючись з судовими рішеннями в частині стягнення 100 000 грн. пені, концерн "Міські теплові мережі" також скористався правом касаційного оскарження та подав до Вищого господарського суду України скаргу, в якій просить судові рішення в зазначеній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені на більш значну суму, а також розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців. Звертаючись з відповідними вимогами, відповідач вважає, що повне погашення ним боргу перед позивачем, відсутність збитків останнього, важкий фінансовий стан відповідача, пов'язаний з боргами безпосередніх споживачів, стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, а також вжиття ним всіх можливих заходів, направлених на погашення споживачами цих боргів для належного розрахунку з позивачем, та інші обставини справи свідчать про наявність правових підстав для зменшення суми штрафних санкцій за прострочення грошових зобов'язань на більш значну суму.
Переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду в частині стягнення з відповідача 100 000 грн. пені з урахуванням доводів обох скаржників, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційних скарг з огляду на наступне.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі укладеного 29 вересня 2008 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та концерном "Міські теплові мережі" (покупець) договору поставки природного газу № 06/08-1750 ТЕ-13, позивач прийняв на себе зобов'язання передати відповідачу протягом жовтня-грудня 2008 року газ в погодженому у договорі обсязі, а відповідач -прийняти та оплатити газ відповідно до встановленого договором порядку проведення розрахунків.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 договору, яким встановлений порядок та строки проведення розрахунків, відповідач зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення платежу.
Дослідивши надані акти прийому-передачі природного газу та інші докази у справі, суди встановили, що позивач на виконання умов договору передав відповідачу протягом жовтня-грудня 2008 року природний газ на суму 80 683 355, 08 грн. В свою чергу, відповідач оплатив поставлений природний газ з порушенням встановлених у договорі строків, внаслідок чого позивач нарахував передбачену договором пеню, а також індекс інфляції та 3% річних, та звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Вирішуючи даний спір, судами застосовано ст. 712 ЦК України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься у ст.193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що судами за результатом повного та всебічного розгляду всіх необхідних обставин достеменно встановлено, що позивач виконав свої договірні зобов'язання в частині поставки природного газу належним чином, натомість відповідач здійснив оплату з порушенням умов договору в частині строків оплати, в зв'язку з чим у останнього виник як обов'язок сплатити борг, так і додаткові зобов'язання, передбачені договором та законом за прострочення оплати отриманого газу.
Зважаючи на те, що відповідач сплатив позивачу суму основного боргу, судами обґрунтовано задоволено вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 195 435, 07 грн. та 2 597 533, 85 грн. інфляційних збитків, оскільки згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, колегія суддів не може погодитись з передчасними висновками судів обох інстанцій про зменшення заявленої до стягнення суми пені до 100 000 грн. на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, якими передбачено право суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що зменшуючи розмір штрафних санкцій, судами повинні приймати до уваги майновий стан обох сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Проте, наявні матеріали справи свідчать, що суди обох інстанцій, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, врахували лише повне погашення відповідачем суми боргу та доводи відповідача про його важкий фінансовий стан.
Водночас, зменшуючи розмір пені з 1 563 480, 57 грн. до 100 000 грн., судами належним чином не досліджено та не враховано майновий стан позивача, який не є газодобувною компанією та несе відповідальність за прострочення оплати отриманого природного газу перед іншими контрагентами, зокрема, іноземними підприємствами. При цьому, посилаючись на надмірно велику суму пені, заявленої позивачем до стягнення, суди попередніх інстанцій не врахували розмір боргу відповідача, період прострочення його оплати, а також інші обставини, які можуть достеменно підтвердити наявність правових підстав для звільнення відповідача від встановленого договором обов'язку сплатити позивачу 1 463 480, 57 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин, судові рішення в частині стягнення з відповідача 100 000 грн. пені, прийняті з порушенням приписів ст. 43 ГПК України, підлягають скасуванню, а справа в цій частині -передачі на новий розгляд для здійснення повного та всебічного розгляду всіх необхідних обставин.
Щодо вимог відповідача про розстрочення виконання судового рішення, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вказані вимоги суперечать приписам ст. 121 ГПК України, якою передбачено порядок вирішення питання щодо розстрочення виконання судового рішення господарським судом, який видав виконавчий документ.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційні скарги задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12 листопада 2009 року та рішення господарського суду Запорізької області 18 вересня 2009 року у справі № 10/192/09-11/347/09 в частині стягнення з відповідача 100 000 грн. пені скасувати. Справу в частині позовних вимог про стягнення 1 463 480, 57 грн. пені передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
В решті постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12 листопада 2009 року та рішення господарського суду Запорізької області 18 вересня 2009 року у справі № 10/192/09-11/347/09 залишити без змін.
Головуючий суддяБорденюк Є.М.
Судді :Могил С.К.
Самусенко С.С.