04 червня 2019 р.Справа №160/5103/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
03.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, у якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яка полягає у невиконанні обов'язку із затвердження протягом встановленого вимогами законодавства строку для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів); зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів).
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області здійснювати дії щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 до комунальної власності Личківської сільської об'єднаної територіальної громади; заборонити органам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, здійснювати реєстрацію переходу права власності на вказану земельну ділянку.
Свої вимоги про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що передача земельної ділянки у власність територіальної громади істотно ускладнити або унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, тому що при цьому буде змінено суб'єкт та процедуру виконання рішення.
Згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.
Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Дослідивши позовну заяву, долучені до неї докази та заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.
Також, суд зазначає, що у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства недопустимим є забезпечення адміністративного позову шляхом звуження прав та інтересів третіх осіб.
Позивач просить заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області та органам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 .
Тобто, у даному випадку позивач просить про заборону, що спрямована до невизначеного кола осіб, та означені заходи забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, фактично виходять за межі розглядуваного позову та стосуються осіб, які не залучались до участі у справі.
Суд вважає що забезпечення позову у такий спосіб виходить за межі розгляду поданого позивачем позову та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.
У зв'язку із зазначеним суд не знаходить беззаперечних підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
З огляду на зазначене, суд вважає, що підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відсутні, а заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська