04 червня 2019 р.Справа № 160/2989/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ДОРС» про забезпечення позову до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування постанов та припису, -
03.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ДОРС» про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії постанови про накладення штрафу № ДН-417/1510/НП/СПДТ-ФС/186 від 28.02.2019 року;
- зобов'язати Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби міста Кривого Рогу зняти арешт з рахунків підприємства, відкритих у банківських установах, накладених постановою від 27.05.2019 року за виконавчим провадженням ВП № 59180081.
Доводи заяви про забезпечення позову обґрунтовані тим, що 22.05.2019 року Центрально-Міським відділом державної виконавчої служби міста Кривого Рогу було відкрито виконавче провадження про стягнення 417300,00 грн. Того ж дня, державним виконавцем було винесено ще дві постанови, зокрема, про стягнення виконавчого збору у сумі 41730,00 грн. та про арешт майна боржника. При цьому, постановою від 27.05.2019 року державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу був накладений арешт на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках у банківських установах.
За поясненнями заявника, за наявності коштів достатніх для виконання рішення, державним виконавцем вони будуть списані з рахунків підприємства одразу. Однак, в разі наявності певної частини, арешт коштів припинений не буде, і банківські рахунки будуть арештовані до повного виконання рішення суб'єкта владних повноважень. Наявність арешту на рахунках підприємства, а також списання всіх грошових коштів в разі їх наявності, унеможливить проведення виплати заробітної плати працівникам, проведення оплати податків та зборів, що в свою чергу, потягне за собою винесення відповідних штрафних санкцій, які стануть додатковим фінансовим тягарем для підприємства. Поряд з цим, наявні грошові кошти, які перераховані замовниками послуг, та в подальшому будуть списані державним виконавцем, унеможливить виконання покладених на підприємство зобов'язань, що фактично зупинить роботу підприємства.
Отже, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, може спричинити негативні наслідки для нього, в результаті чого йому доведеться докласти значних зусиль для відновлення свого становища, в тому числі повторно звернутись до суду з позовом про стягнення сум, стягнутих в рамках виконавчого провадження, та додатково сплатити судовий збір, який складатиме 11000,00 грн., не враховуючи витрат на правову допомогу та інших витрат, тощо. Тобто наведені обставини, на думку позивача, і є тими самими обставинами, які можуть завдати очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, та настання невідворотності вжиття додаткових зусиль і витрат у майбутньому.
Проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд вважає вказану заяву такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Вичерпний перелік підстав забезпечення позову визначений частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З наведених норм Закону вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача, є наявність відповідних підстав.
Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Поряд з цим, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ”, за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд має навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Суд, також, враховує співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Водночас, суд наголошує на тому, що заявлені позивачем вимоги у заяві про забезпечення позову фактично покликані вирішити по суті спір, який є предметом судового розгляду. Тому, суд зазначає, що доводи заявника, якими він обґрунтовує вимоги заяви про забезпечення доказів, не є доказами підтвердження того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, та для їх відновлення треба буде докласти значних зусиль і витрат.
Отже, заявником не доведено підстав для забезпечення позову, прямо передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що клопотання позивача про забезпечення позову, є необґрунтованим у зв'язку з чим, не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ДОРС» про забезпечення позову до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування постанов та припису - відмовити.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Лозицька