02 березня 2010 р. № 5020-12/231
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І. М., суддів Палій В. М., Подоляк О. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду м. Севастополя від 1 жовтня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 листопада 2009 року у справі № 5020-12/231 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Інвест-Строй”, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю “Стройінвест”, про визнання права власності, передачу акта та за зустрічним позовом про визнання договору розірваним,
У серпні 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Інвест-Строй” про визнання права власності на приміщення та сходові марші та майданчики мансардного поверху торгівельно-офісного комплексу, що розташовані в АДРЕСА_1, спонукання належним чином оформити та передати позивачу акт прийому-передачі зазначених приміщень.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Інвест-Строй” подало зустрічний позов про визнання договору про дольову участь у будівництві № 4 від 17 червня 2008 року розірваним.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 1 жовтня 2009 року (суддя І.Харченко) у задоволенні первісного позову відмовлено з мотивів безпідставності, а зустрічний позов задоволено.
Підприємець ОСОБА_1 оскаржив рішення в апеляційному прядку. Так само рішення було оскаржено товариством з обмеженою відповідальністю “Стройінвест”, яке не було стороною у справі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2009 року зазначене господарське товариство залучено до участі у справі третьою особою.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 листопада 2009 року рішення господарського суду залишено без змін.
Підприємець ОСОБА_1 просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 204 Цивільного кодексу України, статей 91 і 104 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Господарськими судами встановлено, що 17 червня 2008 року сторони уклали договір, предметом якого є участь соінвестора (позивача) в інвестуванні будівництва відокремленої будівлі - нежитлового чотирьохповерхового торгівельно-офісного комплексу з правом отримання у власність частини приміщення четвертого поверху орієнтованою площею 138 м2, включаючи підсобні приміщення з долею у сходнях та електрощитовій, за адресою: АДРЕСА_1. (далі - договір).
Загальний об'єм інвестиційних коштів позивача складає суму еквівалентну 80 000 дол. США виходячи з орієнтованої площі предмету інвестицій - 138 м2 корисної площи четвертого поверху, включаючи підсобні приміщення з долею у сходнях та електрощитовій (пункт 5.1 договору).
9 лютого 2009 року сторони уклали додаткову угоду до договору, якою погодили вважати предметом інвестиційної діяльності отримання у власність позивача мансардного поверху у торгівельно-офісному комплексі.
Позивач інвестував у будівництво 356 800 грн., що підтверджується банківськими документами.
Також позивач надав суду копію розписки про передачу голові ради засновників товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Інвест-Строй” 270 000 грн.
Приймальною комісією 7 травня 2009 року підписано акт готовності об'єкту до експлуатації.
Площа збудованого мансардного поверху перевищила зазначену у договорі і товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Інвест-Строй” запропонувало підприємцю ОСОБА_1 доплатити суму еквівалентну 24 800 дол. США.
Позивач стверджує, що сплатив більше, ніж передбачено договором, але відповідач не надає необхідні документи для оформлення права власності.
Відмова підприємця сплатити зазначені грошові кошти зумовила подання зустрічного позову.
Вирішуючи спір, господарські суди не визнали належним доказом подану позивачем розписку з огляду на непевність щодо її достовірності і за цієї обставини відмовили у задоволенні позову та задовольнили зустрічний позов.
Колегія суддів вважає, що господарські суди, не встановивши обставини видачі розписки, не достатньо обґрунтували причину не прийняття поданого стороною доказу.
Окрім того, висновок господарських судів не ґрунтується на вимогах статті 545 Цивільного кодексу України, за змістом якої підтвердженням належного виконання зобов'язання є борговий документ про одержання виконання частково, або у повному обсязі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
З огляду на доводи сторін, до предмету доказування в даній справі належить встановлення фактів щодо обсягів та джерел фінансування будівництва торгівельно-офісного комплексу в контексті дійсних обсягів інвестування позивача та співвідношення вимог позову з обраним стороною способом захисту порушеного права.
Таким чином, всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України місцевим і апеляційним господарськими судами не надано належної оцінки всім доказам в їх сукупності і колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання їм належної юридичної оцінки, в зв'язку з чим рішення та постанова, що оскаржуються, підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд, при якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і залежно від установленого ухвалити відповідне рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Севастополя від 1 жовтня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 листопада 2009 року у справі № 5020-12/231 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.
Головуючий, суддя І. М. Васищак
СуддяВ. М. Палій
СуддяО. А. Подоляк