вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" травня 2019 р. Справа№ 910/14075/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання: Бендюг І.В.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 28.05.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 (повний текст складено 13.03.2019)
у справі № 910/14075/18 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №2 Субботіна Олександра Миколайовича в інтересах держави
в особі: 1) Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації;
2) Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації
до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району міста Києва
про повернення приміщення гімназії
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №2 Субботін Олександр Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі: 1) Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації; 2) Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району міста Києва про повернення приміщення гімназії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після закінчення строку дії договору №2173 про передачу майна територіальної громади міста Києва від 31.03.2016, Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району міста Києва безпідставно продовжує користуватись нежитловими приміщеннями загальною площею 304,80 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. О. Мішуги, 5, та які підлягають поверненню Управлінню освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації (балансоутримувачу) для використання за призначенням, а саме, як заклад освіти.
Короткий зміст рішення господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі № 910/14075/18 у задоволені позову відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що, оскільки матеріали справи не містять листів Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (орендодавця) із запереченнями щодо продовження терміну дії договору №2173 від 31.03.2016 у строк, визначений частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 9.7 договору, надісланих орендарю у період з 31.03.2017 по 30.04.2017 та у період з 31.03.2018 по 30.04.2018, тому договір №2173 від 31.03.2016 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду є продовженим на той самий термін - 1 рік, тобто до 30.03.2019.
Також, стосовно подання позову прокурором суд вказав, що відсутні обставити, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією та Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. Навпаки, обставини справи свідчать про вжиття позивачами заходів з метою врегулювання спірних правовідносин з відповідачем. Сама по собі обставина незвернення позивачів з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт зазначає, що рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статей 3, 10, 17, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статті 63 Закону України «Про освіту» № 1060-ІІ від 23.05.1991 (чинної на момент укладення договору) та статті 80 Закону України «Про освіту» № 2145-VIII від 05.09.2017), статей 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та з порушенням норм процесуального права (статей 7, 53, 76, 86 Господарського процесуального кодексу України ).
На думку апелянта, відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір №2173 є припиненим у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, оскільки станом на дату закінчення строку дії договору оренди мали місце неодноразові заперечення Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, яке є стороною договору щодо поновлення договірних відносин з відповідачем.
З приводу підстав представництва інтересів держави Заступник прокурора міста Києва вказує, що орендодавцю і балансоутримувачу було відомо про наявність повноважень для захисту інтересів держави, проте всупереч цим інтересам, за захистом останніх упродовж тривалого періоду часу позивачі не зверталась. Таким чином, нездійснення захисту у даному випадку виявляється в усвідомленій пасивній поведінці органів місцевого самоврядування, оскільки їм було достеменно відомо про порушення інтересів, вони мали відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертались.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем-1, позивачем-2 та відповідачем не було надано відзиви на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Позиції учасників справи
Прокурор у судовому засіданні апеляційної інстанції 28.05.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Представник позивача-1 у судовому засіданні апеляційної інстанції 28.05.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник позивача-2 у судовому засіданні апеляційної інстанції 28.05.2019 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 28.05.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
11.08.2011 розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації №373 до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації передано приміщення гімназії №323, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мишуги, 5 (т. 1; а.с. 74-76).
31.03.2016 між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (балансоутримувач) та Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району міста Києва (орендар) укладено договір №2173 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір) (т. 1; а.с. 16-26).
Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 17.03.2015 №29 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мишуги, 5, для розміщення комунального некомерційного підприємства охорони здоров'я.
Згідно з пунктом 2.1 договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею 304,80 кв. м., в т.ч. на І поверсі - 304,8 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Пунктами 2.4-2.5 договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування об'єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта. Передача об'єкта в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на цей об'єкт. Власником об'єкта залишається територіальна громада міста Києва, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Приписами пункту 7.5 договору передбачено, що у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні, орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.
Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 31.03.2016 до 30.03.2017 (п. 9.1 договору).
Сторони у пункті 9.4 договору встановили, що договір припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються відповідним договором, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 9.7 договору).
31.03.2016 сторони підписали та скріпили печатками трьохсторонній акт приймання-передачі об'єкту в оренду, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування згідно з договором №2173 від 31.03.2016 нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мишуги, 5, загальною площею на 1 поверсі 304,80 кв. м. (т. 1; а.с. 27).
26.08.2016 між Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (балансоутримувач) та Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району міста Києва (орендар) було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 31.03.2016 №2173, відповідно до п. 1 якої Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за згодою орендаря передає, а Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація приймає на себе права та обов'язки орендодавця по договору оренди №2173 від 31.03.2016 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (т. 1; а.с. 77).
24.01.2017 та 26.03.2018 Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району міста Києва звернулось до Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з листами №102 від 23.01.2017 та №443 від 21.03.2018, в яких просило продовжити строк дії договору №2173.
Листами №222 від 30.01.2017, №232 від 31.01.2017, №633 від 28.02.2017, №645 від 23.02.2018, №785 від 14.03.2017 Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації повідомило відповідача про намір використовувати приміщення за цільовим призначенням, а саме: задовольнити потреби громадян відповідної території в здобутті освіти, а тому договір оренди продовжуватись не буде, у зв'язку із чим запропоновано відповідачу провести остаточні розрахунки по наданим послугам та здати орендовані приміщення балансоутримувачу по акту приймання-передачі.
Звертаючись із позовною заявою до суду Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №2 вказав, що після закінчення строку дії договору №2173 від 31.03.2016, відповідач безпідставно продовжує користуватись нежитловими приміщеннями загальною площею 304,80 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. О. Мішуги, 5, та які підлягають поверненню Управлінню освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації (балансоутримувачу) для використання за призначенням, а саме, як заклад освіти.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, договір, укладений між сторонами, за своєю правовою природою відноситься до договорів найму.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки передане в оренду за спірним договором нерухоме майно є власністю територіальної громади міста Києва.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).
Пунктом 9.1 договору встановлено, що договір є укладеним з моменту підписання сторонами і діє з 31.03.2016 до 30.03.2017.
Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України положення якої кореспондуються з нормою частини 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Проте, положеннями статті 764 Цивільного кодексу України визначено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У частині 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» також передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Отже, з аналізу статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Тобто, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Для продовження дії договору оренди на підставі частини 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.
Наведена норма Закону визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Істотне значення у даному випадку має зміст такого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди.
Як було зазначено вище, Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністраці (балансоутримувач) неодноразово листами №222 від 30.01.2017, №232 від 31.01.2017, №633 від 28.02.2017, №645 від 23.02.2018, №785 від 14.03.2017 повідомляло відповідача про відсутність підстав для продовження терміну дії договору оренди, оскільки спірне нежитлове приміщення необхідне для використання за цільовим призначенням.
Відповідно до абзаців 3, 5 статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що листи Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації не можуть вважатися належними доказами відмови орендодавця від поновлення договору оренди, оскільки в розумінні статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцем за цим договором є саме Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, якою 16.03.2017 направлено орендарю лист №101-2479/02 (т. 1; а.с. 35-36) з повідомленням про те, що Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація не заперечує проти продовження дії договору №2173 від 31.03.2016 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду до завершення будівельних робіт з реконструкції закладу охорони здоров'я на вул. Б. Гмирі, 8, куди у подальшому переміститься орендар з гімназії №323. Крім цього, згідно із змістом вказаного листа Управлінню освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації доручено у стислі терміни здійснити необхідні організаційно-правові заходи, для продовження терміну дії договору на строк проведення реконструкції об'єкту по вул. Б. Гмирі. 8 але не більше ніж на один рік.
Сторони не надали до матеріалів справи належних доказів продовження терміну дії спірного договору оренди №2173 від 31.03.2016 на один рік.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація (орендодавець) не направляла орендарю листів з запереченнями щодо продовження терміну дії договору №2173 від 31.03.2016 у строк, визначений частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 9.7 договору, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір №2173 від 31.03.2016 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду є продовженим на той самий термін - 1 рік, тобто до 30.03.2019, і на тих самих умовах, які були передбачені договором, та нормами чинного законодавства не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Твердження скаржника, що Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації за договором №2173 від 31.03.2016 є стороною договору, тому заперечення Управління освіти щодо поновлення договірних відносин є підставою для припинення зазначеного договору, визнається судом апеляційної інстанції безпідставними, оскільки з положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що учасниками договору оренди комунального майна є саме орендодавець та орендар, тоді як Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації за договором є балансоутримувачем спірного приміщення, тобто його права, безпосередньо пов'язані з відносинами, що виникають між Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією та Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.
Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що, оскільки обставини припинення договору оренди №2173 з причин несвоєчасної відмови орендодавця від пролонгації цього договору не встановлені, тому відсутні підстави для задоволення позову про зобов'язання Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району міста Києва повернути нежитлове приміщення у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди №2173 від 31.03.2016.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду із позовом у даній справі в інтересах Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, виходячи з наступного.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку щодо звільнення та повернення приміщення загальною площою 304,80 кв.м., що розташована за адресою: м . Київ, вул. О. Мишуги, 5, після закінчення строку договору №2173 від 31.03.2016, при наявності заяви Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації (балансоутримувача) про припинення договору.
Відповідно до статей 2, 32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 14.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280, орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за використанням майна, переданого в оренду, та документальний контроль своєчасності надходження орендної плати до бюджету. Контроль здійснюється шляхом документальної або фактичної перевірки умов виконання договору оренди та використання орендованого майна. Орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за виконанням орендарями умов договору оренди і, у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів, вживають заходи щодо погашення заборгованості, в тому числі проводять відповідну претензійно-позовну роботу.
Тобто, органами, уповноваженими здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація та Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації.
Проте, колегія суддів встановила, що Управлінням освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації та Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією не вживались заходи спрямовані на повернення в судовому порядку приміщення, що свідчить про невиконання органами владних повноважень захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Також, у судовому засіданні апеляційної інстанції представник Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації пояснив, що позивач-2 позбавлений можливості на звернення до суду, у зв'язку з відсутністю коштів на таке звернення.
На підставі викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у даному випадку вбачаються підстави, передбачені частиною 3 cтатті 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації та Дарницької районної в місті Києві державної адміністрацієї. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом до господарського суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, місцевий господарський суд правильно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси держави в особі Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, за захистом яких Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №2 звернувся до суду, не порушено відповідачем, то позовні вимоги про повернення приміщення гімназії не підлягають задоволенню.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі № 910/14075/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі № 910/14075/18 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі №910/14075/18 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 у справі №910/14075/18 залишити без змін.
Матеріали справи №910/14075/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 03.06.2019.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б.Михальська
І.М. Скрипка