05 березня 2010 р. № 27/243-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді Борденюк Є.М.
суддів :Капацин Н.В. -(доповідача у справі),
Могил С.К.
розглянувши касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.12.2009
у справі27/243-09
господарського судуХарківської області
за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4
до
треті особи1. Відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 224"
Приватна промислово-торгівельна фірма "Юсі"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Томаш"
Приватне підприємство "Фармацевтична компанія "Фармконтракт
ОСОБА_5
ОСОБА_6
ОСОБА_7
провизнання права власності
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України, не приймається до розгляду і підлягає поверненню скаржнику відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом державної податкової інспекції України від 22.04.1993 №15.
Згідно ст. 3 п. 2 підп. а, б Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” державне мито сплачується в наступних розмірах: із заяв майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; а із позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пункт 32 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.1993р. № 15, передбачає, що з позовних заяв про право власності на майно, про визнання недійсними договорів відчуження майна, про визнання права на частку в майні, про виділення частки із загального майна і про витребування спадкоємцями належної їм частки майна державне мито сплачується виходячи із вартості розшукуваного майна або його частки.
У постанові Верховного суду України від 25.12.07р. № 8/2199-07 викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита.
Крім того, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Проте, скаржником не дотримано встановленого порядку щодо сплати державного мита у належному розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання за СПДФО ОСОБА_4 права власності на недобудоване нерухоме майно у вигляді аптеки, розташованої в м. Лозова Харківської області, мкрн 2, буд. 30/2 (нежитлове приміщення) за умови, що частка невиконаних робіт є незначною та просить вилучити майно, недобудоване приміщення аптеки, з акту опису державного виконавця Скрипник О.В. відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції в Харківській області, складеного 16.07.09р.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.10.09р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.09р. у справі № 27/243-09, в задоволенні позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 відмовлено.
Відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” пункту 2 підпункту “г” із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами розмір ставки складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Згідно квитанції від 21.01.10р. позивачем при зверненні з касаційною скаргою сплачено 47,00 грн., тобто за одну вимогу, натомість ОСОБА_4 в касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову в повному обсязі.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Оскільки державне мито у повному обсязі не оплачено, підстав для порушення касаційного провадження у справі немає, і касаційна скарга підлягає поверненню на підста ві пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.09р. у справі № 27/243-09 повернути без розгляду.
Головуючий - суддя Є.М. Борденюк
Судді Н.В. Капацин
С.К. Могил