Ухвала Іменем України
28 травня 2019 року
м. Київ
справа № 266/4408/18
провадження № 51-2613ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 листопада 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
За вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 листопада 2018 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останній раз вироком Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 19 грудня 2007 року за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 307 КК на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він, будучи особою раніше судимою за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, 09 липня 2018 року о 12 год., умисно, повторно, знаходячись навпроти пам'ятника «Десантний бронекатер», що розташований по вул. Кленова Балка, 51 в Приморському районі м. Маріуполя, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», наказу Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01 серпня 2000 року, переслідуючи мету незаконного придбання, перевезення та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту, придбав (знайшов) помаранчевий паперовий згорток, розгорнувши який, виявив особливо небезпечний наркотичний засіб - метадон, масою 0,1895 г. (в перерахунку на основу становить 0,1395 г.), після чого поклав вищевказаний паперовий згорток в ремінь сумки одягнутої на ньому, тим самим став зберігати його при собі для особистого вживання без мети збуту, а 10 липня 2018року о 14 год., перевіз його на громадському транспорті до ринку «Застава», розташованого за адресом: м. Маріуполь, пр. Будівельників, 60, після чого того ж дня о 14 :50 год. біля буд. №5 по пров. Чорноморському в Приморському районі м. Маріуполя був зупинений працівниками поліції, які під час перевірки його документів виявили у нього вказаний засіб та затримали його.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 висуває вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді цієї інстанції через невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та його особі, про що він зазначав у своїй апеляційній скарзі, проте суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його апеляційного скарги щодо звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого переконання.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 309 КК захисником не оспорюються.
Як убачається з копії вироку, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання, врахував характер скоєного злочину, тяжкість скоєного, дані про особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. А саме, те, що ОСОБА_5 вину визнав повністю, розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, що судом враховується як обставини які пом'якшують покарання.Обставиною, що обтяжує покарання визнано рецидив злочину. Окрім того, судом взято до уваги, відсутність тяжких наслідків, те, що ОСОБА_5 на обліку в психлікарні не перебуває, має кілька судимостей, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, отримує допомогу як особа з інвалідністю 2 групи, має повнолітню доньку з інвалідністю 1 групи з дитинства, що потребує стороннього догляду та нагляду; ОСОБА_5 перебуває на обліку в наркології з 1997 року, як особа з психічними по поведінковими розладами з приводу вживання опіатів з синдромом залежності.
Таким чином, призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, воно є необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції перевіряв доводи захисника про суворість призначеного ОСОБА_5 покарання та визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення належним чином.
Ураховуючи наведене, обставини, що вказують на необхідність звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, відсутні.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК, тому підстав для її скасування з мотивів, викладених у касаційній скарзі захисника, не виявлено.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 листопада 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_3